Висновки до Розділу ііі

Відповідно до завдань та мети третього розділу ми провели опитування за допомогою напівструктурованого інтерв’ю та анкетування. Зібрали та опрацювали отримані результати, метою якого було з'ясувати роль сім'ї та соціальних служб в процесі соціалізації особистості дитини.

Отже за результатами проведеного нами опитування ми виконали всі поставлені перед нами завдання: дослідили вплив сім'ї як фактора соціокультурного середовища на процес соціалізації дитини; виявили основні проблеми формування особистості дитини в умовах родинного виховання; визначили основні завдання та напрямки роботи державних та недержавних соціальних служб з дітьми, що опинилися в складних життєвих обставинах; з'ясували основні проблеми процесу соціалізації та інкультурації у дітей, що влаштовуються в державні та недержавні заклади соціального захисту дітей; дослідили діяльність державних та недержавних соціальних служб як агентів змін соціокультурного середовища.

Провівши дослідження ми визначили, що сімя є першочерговим фактором соціокультурного середовища, що впливає на процес соціалізації особистості дитини. Сім’я є першоосновою суспільства, тим соціумом, у якому найбільшою мірою виявляються індивідуальні особливості кожного із батьків, їхніх дітей, інших членів родини, реалізуються потреби, формується поведінка і розвиток особистості, тобто відбувається самопізнання, самоактуалізація та соціалізація її членів. Саме ці фактори істотно впливають на зміст виховання особистості дитини, педагогічну культуру батьків, визначають певні його тенденції.

Ми дослідили, що в родинному вихованні дитини основні проблеми її формування проявляються у готовності батьків до виховання дитини, рівнем загальної та педагогічної культури, можливостями їх реалізації (зокрема матеріальні та побутові умови, структура і тип сім’ї, наявність вільного часу, форма його проведення, сімейна субкультура тощо), характером взаємостосунків і ступенем взаємоузгодженості батьків у питаннях виховання, їхніми індивідуальними особливостями – темпераментом, моральними якостями, комунікативними здібностями, станом здоров’я, віком, а отже й загальним та власним досвідом виховання дітей, ціннісними орієнтаціями та їх ієрархією. З погляду на означене вище, саме ці аспекти є визначальними, щодо формування культури батьків, виховання дітей.

Державні та недержавні соціальні служби, що працюють з дітьми, які опинилися в складних життєвих обставинах, виконують низку завдань, серед яких: покращення психологічного та матеріально-побутового рівня життя дітей, допомагають адаптуватися до складних життєвих умов, роблять акцент на духовному та моральному вихованні, організовують спільний відпочинок та дозвілля, сприяють здоровому способу життя, роблять усе для того, що дитина відчула “клімат сім'ї, допомагають покращити успішність по навчанні. Завдяки цьому діти отримують важливі комунікаційні вміння, вчаться бути частиною команди, відповідальності, адаптації до складних умов життя, мотивації до змін.

В процесі соціалізації та інкультурації у дітей, що влаштовуються в державні та недержавні заклади соціального захисту основними проблемами виступають: відсутність розуміння та підтримки від сім'ї та близьких, не задоволені основні базові потреби, які стосуються життєво необхідних послуг( кухня, пральня, душ, одяг). Також вони не хочуть або не можуть самостійно вирішити свої життєві труднощі, отримати належне виховання та опіку, в ре зультаті чого діти страждають, стають ізольовані, не мають мотивації до навчання, потрапляють у небезпечні для життя та здоров'я ситуації, піддаються негативному впливу вулиці, а з часом опиняються під загрозою бути виключеними із суспільства та не в змозі забезпечити собі повноцінне майбутнє. Однією з основних проблем инаявності в нашій країні великої кількості соціально незахищених дітей є брак належного сімейного виховання.

Ми визначили, що роль державних та недержавних соціальних служб як агентів змін соціокультурного середовища створюють ефективні послуги, що сприяють вирішенню проблем з якими стикаються діти. Фахівці соціальної сфери надають дитині безпеку та прийняття, працюють з внутрішніми ресурсами дитини, та її потребами, вчать їх самостійно справлятись з власними проблема. Показують альтернативну модель дозвілля, спілкування, ведення побуту, догляду за собою. Роблять акцент на тому, щоб дитина відчула сім'ю та підтримку інших.Також соціальні служби не зможуть допомогти сім'ї подолати складні життєві обставини, якщо вони самі не будуть докладати до цього зусиль. Кожна соціальна службамає свою специфіку роботи з дітьми та надання послуг, але всі вони працюють на добровільній основі, з метою покращення якості життя дітей.

Узагальнивши, можна підвести підсумок про те, що система соціального захисту передбачає часткове задоволення матеріальних потреб сім'ї та не зорієнтована на задоволення психологічних потреб дитини та її батьків. Ми можемо спостерігати зміну важливості сімейних цінностей, де спілкування, спільна діяльність та проведення вільного часу батьків із дітьми, стає екранізованою. Надмірне завантаження батьків та їх прагнення забезпечити дитині щасливе майбутнє призводить до зниження можливостей батьківського впливу на дитину. Тому слід не забувати, що такі цінності, як сімейна вечеря, прогулянки, відпочинок, спільна діяльність та спілкування є головними умовами гармонійних стосунків між батьками та дітьми, а також головними умовами успішного виховання.

Додаток А

Дослідження 1