5. Дивідендна політика підприємства

Дивідендна політика — це політика щодо розподілу отриманого підприємством прибутку за умови, що власники підприємства мають право на отримання частини прибутку у вигляді дивідендів. Така політика підприємства пов’язана із розподілом чистого прибутку підприємства колективної форми власності, тобто акціонерного товариства або колективного підприємства, між учасниками або співвласниками, та на інші цілі.

Дивіденди – це дохід, який одержаний власником акції чи паю, за рахунок прибутку підприємства або його резервного капіталу за звітний період.

Дивіденди вирішальним чином впливають на курс акцій, оскільки цей курс прямо пропорційний величині виплачуваних за акціями дивідендів. Від них також залежить ліквідність акцій.

Рішення про розподіл дивідендів між акціонерами приймається на Загальних Зборах акціонерів.

Виплата дивідендів може здійснюватися по-різному:

а) готівкою – що є найпоширенішою формою. У випадку використання даної форми виплати дивідендів можуть застосовуватись різні форми оголошення грошових виплат: розмір дивіденду на одну акцію у вартісному виразі; відсоток від ринкової ціни акції; відсоток від чистого прибутку або дивідендний вихід; дивіденд оголошується без врахування податків з власників акцій;

б) акціями. При даній негрошовій формі розрахунків акціонери отримують замість грошових виплат додатковий пакет акцій. Як правило, акціонерна компанія вдається до виплати дивідендів акціями у випадку погіршення фінансового стану або тимчасового дефіциту фінансових ресурсів для реалізації інвестиційних програм при загальній фінансовій стійкості;

в) політика викупу акцій. Оскільки при викупі акціонерною компанією своїх власних акцій її чистий прибуток використовується на виплати власникам капіталу, згадану політику можна розглядати як альтернативну грошовим виплатам дивідендів.

Розробка ефективної дивідендної політики базується на використанні наступних принципів:

– збалансування різноманітних інтересів акціонерів, кредиторів та самого акціонерного товариства як суб’єкта господарювання;

– врахування впливу інфляції на рівень дивідендних виплат акціонерам і обсяг реінвестованого чистого прибутку підприємства;

– використання не менше 5 % чистого прибутку на формування резервного фонду акціонерного товариства до досягнення ним 25 % статутного фонду;

–врахування асиметричної інформації, тобто різного ступеня інформованості акціонерів і менеджерів про реальний стан справ і перспективи розвитку підприємства;

– врахування фактору ризику.

Незалежно від податкового статусу підприємства, що прийняло рішення про виплату дивідендів (чи перебуває воно на загальній системі оподаткування, чи є платником єдиного податку), відповідно до пп. 153.3.2 Податкового кодексу України воно зобов'язане до або одночасно з виплатою дивідендів сплатити до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток. Податок нараховується на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми дивідендів на суму податку.

До основних коефіцієнтів, які характеризують ефективність дивідендної політики належать: коефіцієнт дивідендних виплат, коефіцієнт кратності покриття дивідендів прибутком, коефіцієнт утримання, мультиплікатор дивіденду акції. Але враховуючи, що підприємство не має жодних акцій, цих коефіцієнтів визначити неможливо.

ПГОТАПМ «Львівархпроект» дивідендної політики не проводить.