6.Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях

Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Законодавство про охорону праці складається з закону «Про охорону праці», Кодексу законів про працю України, Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про охорону праці, застосовуються норми міжнародного договору.

Державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

При проведенні досліджень у польових умовах велику увагу треба приділяти питанням охорони праці. Правила безпеки обумовлюються специфікою об’єкту досліджень.

6.1.Збір матеріалу

Для даної роботи збір даних проводився в польових умовах, де правила безпеки обумовлюються специфікою об'єкту досліджень.

1. В період підготовки до роботи в польових умовах треба з’ясувати стан здоров’я людини, беручи до уваги наявність хронічних захворювань та можливість виконання роботи з фізичним навантаженням.

2. При польових роботах режим праці та відпочинку залежить від метеорологічних умов. У спекотні дні польові роботи бажано проводити у ранкові та вечірні прохолодні години.

3. Одяг і взуття дослідника повинні відповідати наступним умовам: бути міцними, водонепроникними, обов'язкова наявність головного убору.

4. У місцях з розвиненим травостоєм необхідно повністю закривати ноги одягом та взуттям.

5. Бути обережними з отруйними комахами: джмелями, бджолами, осами, особливо з їх гніздами та скупченнями.

6. Приладдя для роботи повинні бути налагодженими та зручними.

7. При поверненні з дослідних ділянок необхідно одразу ж замінити одяг, пильно оглянути його та себе на предмет наявності кліщів.

8. Забороняється розпалювати багаття під кронами дерев, у соснових молодняках, на старих горільниках. Небезпечно розпалювати багаття у місцях з сухим травостоєм. Після використання багаття, його належить ретельно загасити водою, засипати землею.

Необхідна постійна хмарність і правильна оцінка впливів навколишнього середовища на працюючих, щоб запобігти небезпечному впливу на здоров'я людей. Дніпропетровська область характеризується високими температурами у літній період. Тому при польових роботах необхідно дотримуватися правил техніки безпеки, щоб запобігти негативному впливу на здоров'я дослідників.

При проведенні польових робіт головний убір, взуття та одяг повинні захищати людину від сильного впливу температури, дощу та вітру. Зменшити шкідливий вплив погодних умов на організм людини можна шляхом загартовування організму та застосування спецодягу. У сонячні дні при високій температурі можливий сонячний удар, сонячний опік, тепловий удар. Комплексний вплив температури та ультрафіолетового опромінення може призвести до дуже тяжких віддалених наслідків. Слід уникати днів із посиленою активністю сонця.

Сонячний опік - це результат тривалого впливу ультрафіолетових променів сонця на відкриті ділянки тіла людини. Симптомами сонячного опіку є почервоніння, свербіння. Другий ступінь опіку - утворення прозорих пухирців, нездужання, головний біль.

Сонячний удар відбувається в результаті тривалого впливу на непокриту голову інфрачервоних (теплових) променів сонця, що викликає прилив крові до кори головного мозку. Симптоми - різке почервоніння шкіри голови та обличчя, запаморочення, сильний головний біль. У важкому стані - 6лювота, втрата свідомості, судоми.

Тепловий удар - це перегрівання людини в результаті тривалого впливу високої температури, при одночасному фізичному навантаженні та малих втратах тепла. При тепловому ударі температура тіла підіймається до +40... +41 °С, прискорюється серцебиття та дихання.

Для того щоб уникнути шкідливого впливу сонячних променів і високої температури на організм людини необхідно: не працювати на відкритій місцевості без відповідного одягу і головного убору, не допускати перегріву організму.

У процесі польових робіт співробітники експедиції можуть бути укушені отруйними зміями. Тому, побачивши змію, людина не повинна її переслідувати. При укусі, перш за все, слід уникати всього, що прискорює циркуляцію крові в місці укусу та стимулює поширення отрути в крові; не слід розтирати або здавлювати місце укусу. Радикальна допомога - введення сироватки «антикобра», «антигюрза» від 10 до 30 см³ внутрішньовенно (поступове вливання). При відсутності сироватки треба відсисати кров із отрутою з ранки, постійно її випльовуючи. Краще це робити людині, у якої зуби не вражені карієсом, ясна якої не кровоточать. Місце укусу дезінфікують спиртом. У ранках від обох зубів змії роблять хрестоподібні надрізи довжиною 5мм,глибиною 3 мм. Потім відсмоктують кров протягом 20 хвилин. При можливості хворого вкладають у ліжко, дають гарячий чай (для посилення серцевої діяльності та роботи головного мозку), а на область серця накладають теплий компрес з сірчанокислої магнезії. Укушену частину тіла слід тримати трохи нижче рівня тіла.

Необхідно бути обережним для уникнення укусів отруйних бджіл, ос, джмелів, павуків (тарантулів, каракуртів). Тарантули найбільш небезпечні в кінці літа, коли статевозрілі самки залишають нірки, в яких жили протягом року, стають найбільш агресивними. У відкритих ландшафтах необхідно особливо уважно оглядати взуття та польове знаряддя, так як у складках можуть сховатися павуки. При укусі тарантулом слід у максимально короткий термін (до 1 хвилини) притиснути до ранки голівку сірника (краще двох сірників), а ще одним запаленим сірником підпалити їх. Випадки з тяжкою реакцією реєструються надзвичайно рідко; необхідно давати укушеному багато пити.

Особливу небезпеку в польових умовах представляють іксодові кліщі. В Дніпропетровській області - це частіше за все представники 4 видів: Ixodes ricinus, Dermacentor pictus, Rhipicephalus sanguineus и Boophilus calcaratus. Перший з них — собачий кліщ (Ixodes ricinus) — звичайний у лісових екосистемах, здатний переносити віруси, які викликають самі різні захворювання (у тому числі весняно-літній кліщовий енцефаліт); цей кліщ переносить збудника енцефалітоподібного захворювання - вірус роду Uucuvirus. У більш сухих місцях (на степових цілинах, у лісосмугах) зрідка зустрічаються Dermacentor pictus, Rhipicephalus sanguineus та Boophil calcaratus. Ці кліщі - переносники туляремії, марсельської плямистої лихоманки, піроплазмозі в, рікетсіозів, омської геморрагічної лихоманки деяких інших, ще недостатньо вивчених вірусних захворювань. Для запобігання зараження цими хворобами слід під час екскурсій на природу регулярно (кожні 1-1,5 години) оглядати весь одяг, відловлювати повзаючих по ньому кліщів. Відразу ж після повернення на стаціонар слід ретельно оглянути всю поверхню тіла, всі складки одягу, всі матеріали та обладнання, принесені з екскурсії. Кліщів ні в якому разі не можна роздавлювати або розтирати пальцями чи нігтями: при цьому віруси, що містяться в їх слинних залозах і гемолімфі через пори шкіри людини здатні викликати таке саме зараження, як і при укусі кліща. Кліщів необхідно збирати у малі скляні пробірки з щільно підігнаною резиновою кришкою і зберігати так протягом року. При виникненні у людини незвичайного інфекційного захворювання, кліщів треба надати в медичну установу для проведення мікробіологічного аналізу.

Причинами виникнення пожеж в експедиціях є необережне поводження з багаттям та використання відкритого вогню, неакуратне зберігання горючих матеріалів. Згідно з «Правилами пожежної безпеки в лісах» забороняється розводити багаття: в хвойних молодняках, на старих горільниках, на вітровалах, на торфовищах, на лісопросіках із порубочними залишками та заготовленою деревиною, у місцях із сухою травою, а також під кронами дерев. В інших місцях розведення багать дозволено на підготованих площадках, обмежених очищеним від органічного шару ґрунту кільцем, шириною не менше 0,5 м. Небезпечно розводити багаття в степах із сухим травостоєм і в стиглих посівах зернових та технічних культур. Багаття слід розводити не ближче 5-6 м від палатки з підвітряного боку. Не можна розводити багаття поблизу будівель, складів майна експедиції, стоянок автомашин, місць зберігання пального та лісоматеріалів, поблизу населених пунктів із дерев'яною забудівлею. Не можна залишати багаття без нагляду, необхідно постійне чергування у розпаленого багаття. Після використання багаття його необхідно ретельно загасити водою, або засипати землею. З метою запобігання пожеж у експедиційних умовах слід застосовувати безпечне батарейне освітлення чи електричні кишенькові ліхтарі.

З метою профілактики інфекційних захворювань рекомендується дотримуватися правил особистої гігієни. Підтримувати чистоту особливо при готуванні їжі. Не пити сире молоко, сиру воду, не вживати в їжу невитримані молочні продукти і м'ясо хворих тварин.

Вибір місця табору, очищення й окопка площадки для багаття попереджують можливість поширення вогню і пожежі, а також захищають табір від кліщів і інших переносників інфекційних захворювань.

При сильних вітрах задню стінку намету звертають до вітру, а в жарку сонячну погоду - до сонця. У холодний сонячний день - дверима до сонця, у лісах від захисту від гнусу - до вітру дверима.

Наступним етапом дослідження є опрацювання та розрахунки з врахуванням зібраного в польових умовах матеріалу.

Небезпечний вплив електричного струму залежить від : сили струму, напруги, електричного опору тіла людини, тривалості проходження струму, індивідуальних особливостей людини, шляхів проходження струму через організм. Вважається небезпечною напруга змінного струму - 42 В, постійного струму —110 В. Ураження людини електричним струмом або електричною дугою може відбуватися в разі:

• Одночасного дотику людини до неізольованих струмопровідних частин електроприладів або до двох неізольованих частин, що знаходяться під напругою;

• Наближення людини на небезпечну відстань зі струмопровідними, незахищеними ізоляцією частинами електроустановок, що знаходяться під напругою, та дотику людини до неструмопровідних частин електроустановок (корпусу), що опинилися під напругою після замикання.

Усі струмопровідні частини обладнання повинні бути закриті захисними кожухами і мати захисне заземлення, занулення, вирівнювання потенціалів, вимкнення, ізоляцію струмопровідних частин, знаки безпеки, блокування.

Для гасіння пожеж на електроприладах, що знаходяться під напругою, використовують вуглекислотні та порошкові вогнегасники.

Важливим є організація робочого місця та мікроклімат робочої зони. Мікрокліматичні умови виробничих приміщень характеризуються такими показниками:

• температура повітря,

• відносна вологість повітря,

• швидкість руху повітря,

• інтенсивність теплового (інфрачервоного) опромінення,

• температура поверхні.

За ступенем впливу на тепловий стан людини мікрокліматичної умови поділяють на оптимальні та допустимі.

Для робочої зони виробничих приміщень встановлюються оптимальні та допустимі мікрокліматичні умови з урахуванням важкості виконуваної роботи та періоду року. При одночасному виконанні в робочій зоні робіт різної категорії важкості рівні показників мікроклімату повинні встановлюватись з урахуванням найбільш чисельної групи працівників.