3. Економічна оцінка управлінських рішень.

Велике практичне значення має вибір критеріїв. Але критерії оцінювання можуть змінюватись від ситуації.

Критерій – мета на перспективу, або вимога до проекту, яка кількісно не виражена, правило порівняння та вибору альтернатив, а також результатів дій та ефекту рішення, що приймається.

Критерії ділять на такі основні групи: 1) критерії цілей; 2) критерії засобів (ресурсів); 3) критерії траєкторій (шляхів досягнення мети).

Критерії оцінюють за допомогою показників (вимірників). Показник – кількісна оцінка ефективності, засіб оцінювання проектів за критеріями. Залежно від поставленої мети можуть бути використані натуральні і вартісні критерії, кількісні і якісні показники оцінки роботи підприємства. Часто використовують - Результативні показники, що характеризують роботу підприємства в цілому. Зокрема сюди відносяться: виконання плану реалізації; забезпечення певного рівня рентабельності і прибутку, забезпечення визначених темпів зростання та інші.

Приклад послідовності дій.

Формулювання мети. Необхідно у найближчі 2 роки збільшити виробництво виробів у 2 рази.

Ситуація. Підприємство має достатньо виробничих приміщень, але наявне обладнання не дає можливості збільшити виробництво. У разі заміни обладнання потрібно перевчити працівників.

Проблеми та обмеження. Наявне обладнання не дає змоги виробляти заплановану на майбутнє (через 2 роки) кількість продукції.

Альтернативи:

1) доповнити наявне обладнання новим, але схожим;

2) повністю або суттєво замінити обладнання;

3) нічого не змінювати.

Альтернатива 1. Переваги:

1) немає потреби замінювати старе обладнання і будуть при цьому менші капітальні вкладення;

2) невеликий ризик невиконання замовлень;

3) менше потреби у перенавчанні кадрів…

Альтернатива 1. Недоліки:

1) потрібно збільшити кількість працівників;

2) суттєво не підвищиться продуктивність праці і не зменшиться собівартість продукції…

Альтернатива 2. Переваги:

1) суттєво знизиться собівартість продукції;

2) не потрібні додаткові працівники...

Альтернатива 2. Недоліки:

1) потрібно більше капітальних вкладень;

2) певний період вкладення не будуть давати віддачі;

3) необхідне перенавчання кадрів…

Альтернатива 3. Переваги:

1) не треба додаткових капітальних вкладень;

2) не треба перенавчати працівників

3) взагалі не треба додаткових зусиль.

Альтернатива 3. Недоліки:

1) не збільшаться обсяги виробництва, не зросте продуктивність праці, не знизиться собівартість продукції тощо.

Оскільки для оцінювання альтернатив використовуються різноякісні показники і важко буває одержати їх кількісну характеристику, можна використати умовні оцінки. В зв’язку з тим, що критерії нерівнозначні, встановлюють їх вагові коефіцієнти за певною (5 балів) шкалою.

Т7. Ціноутворення.

1. Критерії, стратегія.

Зараз підприємство може встановлювати ціни само.

Рішення, що приймаються відносно цін на товари є завданням, що трапляються досить часто. Для вибору цін продажу на практиці застосовують такі критерії:

1) Криву споживчого попиту. Тобто скільки буде купуватись товару різними споживачами за встановленою ціною протягом певного періоду.

2) Ціна і наявність конкурентоспроможної і замінної продукції і послуг.

3) Законність цін з боку державних цінових органів.

4) Витрати і засоби, необхідні для виробництва і продажу на різних стадіях товарообігу.

5) Найбільш вигідне сполучення витрат, обсягу виробництва і прибутку.

У будь якому випадку – витрати є порогом, нижче якого ціна не встановлюється (як правило). У процесі формування цін витрати допомагають визначити, який буде прибуток при застосуванні різних цін і різних обсягів виробництва, показують як на пропоновану ціну будуть реагувати споживачі, конкуренти, уряд.

У ціноутворенні можуть бути 2 протилежні стратегії: «Зняття верків» і «проникнення»; обидві є ефективними.

Суть «стратегії зняття вершків» - на перших етапах встановлюють дуже високу ціну, щоб зняти «вершки» з найбільш прибуткової частини бізнесу ще до того, як почнеться конкуренція. Після цього з появою на ринку конкурентів – ціни поступово знижуються, зближуючись з попитом; тому що ринок може залучати нових споживачів лише цінами, що знижуються.

Суть «стратегії проникнення» – у відносно низькому рівні цін, що встановлюються – дає можливість завоювати більш широкий ринок за короткий час. Іноді (на час) ціни встановлюються навіть нижче повних витрат але вище змінних, що стимулює попит. Якщо попит залишається досить високим, то ціну підвищують.

Теорія надлишку для споживача – на Рис. 7.1.

Якщо на продукт буде встановлена ціна P1, то попит складе - Q1; а при ціні P2 –попит складе - Q2. Надлишок для споживача діє, коли на продукт встановлена низька ціна. Рис. 7.1 показує, що є особи, готові платити за продукт високу ціну, і є згодні купувати за низьку ціну. При високій ціні (P1) обсяг реалізації буде визначатись прямокутником OP1A1Q1, а при низькій(P2) - OP2A2Q2. Для вирішення проблеми, коли виникає надлишок для споживача – фірма може дати платоспроможним споживачам інший продукт вищої якості, які захочуть заплатити при цьому вищу ціну. Причому збільшення ціни ще не означає адекватне підвищення якості.

Підприємства мають враховувати, що встановлення ціни не завжди може бути пов’язане з витратами (хоча орієнтується при цьому на «витрати + певна частка прибутку»). Найбільш вірогідна ціна буде встановлена – в результаті конкуренції та рівня попиту.

A1

P1

A2

P2

Попит

Q1

Q2

Рис. 7.1 Теорія надлишку для споживача.

Постійна інформація про витрати має бути завжди у керівників підрозділів для аналізу і прийняття рішень при встановленні ціни. При встановленні ціни враховується і товарний знак (бренд). Також керівникам слід брати до уваги погляди населення і держави про їх діяльність; тобто при ціноутворенні комерційні інтереси мають бути у згоді з морально-етичними, соціальними моментами.

При ціноутворенні застосовують також цільове калькулювання («витрати +» чи «витрати - »); - стратегію де спочатку вирішується питання про ціну реалізації нового товару, а потім проектується сам товар з рівнем витрат, що дасть бажаний прибуток.

2. Час – гроші.

На ринку товарів вони тісно взаємопов’язані. Чим швидше хочуть продати товар, тим меншу виручку від цього товару можна очікувати і (частково) навпаки.

(Можна - графік залежності виручки від часу знаходження товару в реалізації).

На практиці не всі товари можуть перебувати в реалізації тривалий час в очікуванні виручки. Треба врахувати ці фактори; тобто час на реалізацію і ціна мають оптимально поєднуватись з тим, щоб у результаті можна було отримати мах можливий прибуток. Це особливо актуально для торгівельної діяльності. (Знизити ціну – значить збільшити оборот і за рахунок цього – збільшити загальну суму прибутку).

Приклад 1. Торгова фірма вивчила питання взаємозв’язку часу і ціни продажу одиниці товару ?. Ціна придбання, включаючи ТЗВ = 3грн/од. купується партія 1000од. При ціні продажу 4,5грн/од – партія товару (банки) продається за 10 днів; при ціні продажу 5грн/од – за 30 днів.

В першому випадку за місяць (30 днів) буде продано 3000 од і отримано прибуток 4500 грн (3партії*1500грн); а в другому випадку продано 1000 од і отримано прибуток 2000 грн. (1партія*2000грн). Отже, приймається рішення знизити ціну – більше прибуток.

Приклад 2. Фірма має гот продукт – 1од обладнання Собівартістю 8000 грн і хоче реалізувати її за 10000 грн (приб буде 2000грн.); За цією ціною продукція може бути реалізована замовнику через 12 міс. Інший випадковий клієнт пропонує купити цю продукцію зараз за 8000 грн.

Розглядаючи це питання, бухгалтер виявив, що ставка на депозит в цьому році становить 30% річних. При негайному продажу такої продукції і вкладення коштів на депозит рахунок через 12 міс загальна сума коштів складе 8000 + 8000*0,3 = 10400 грн.

Порівнявши розрахунок з виручкою через 12 міс, бухгалтер вніс пропозицію про негайну реалізацію цього продукту випадковому покупцю і виготовлення до строку поставки нового комплекту обладнання для замовника. Але при цьому кошти на депозит можуть бути покладені лише при достатності обігових коштів.

Отже, іноді при вирішенні питання ціноутворення слід розглядати зв’язок собівартості, ціни продажу та прибутку від вкладання виручених коштів. (Рис. 7.2).

Собівартість
Ціна продажу	Збиток
	Прибуток від вкладання коштів

Рис 7.2 Взаємозв’язок собівартості ціни продажу та прибутку від вкладання коштів.