7. Система обліку за центрами відповідальності

Розподіл за центами відповідальності ‑ вимагає налагодженої системи інформацій-ного забезпечення адміністрації. Необроблені дані з обсягу продаж, витрат і прибутку збираються і класифікуються відповідно до структури розподілу відповідальності на підприємстві. Облік за центрами відповідальності – це облік, при якому доходи і витрати акумулюються і відображаються у звітах на визначених рівнях управління.

За центрами відповідальності збираються дані щодо виконання встановлених для них нормативів (планів). Порівняння фактичних витрат з допустимими чи нормативними має виявити і вирішити проблеми, що виникли.

Задачі по темі 4.

1) Підприємство може укласти контракт на поставку 1000 скутерів (виробів) на період.

Постійні витрати = 30000 грн; Змінні витрати =100грн/од. Всі активи підприємства =150000 грн. Визначити продажну ціну 1виробу – у випадках:

1а) коли треба досягти рентабельності 10%; 1б) 30%.

1а) Приб = Ра * Активи =0,1*150000 = 15000грн. і 15грн/од. – Входить в ціну Ц.

Втрати /од = 30000/1000 + 100 =130грн. Ц/од = Витр + Приб = 130 +15 = 145 грн. (без ПДВ). Ц/од (з ПДВ) = 145+ 145*0,2 = 174 грн.

2) На поточний період витрати на випущену і реалізовану продукцію склали 180000грн., виручка від реалізації = 240000 грн (з ПДВ). У попередньому періоді обсяг товарної (випущеної і реалізов) продукції склав 195000грн., а виручка від її реалізації = 270000 грн. Ціни не змінювалися.

Визначити, на скільки відсотків змінилась собівартість і як вона вплинула на поточний прибуток. (Скоріш за все зменшився обсяг реалізації і зменшився прибуток)

Тема IV. Використання нормативів в управлінському обліку.

1. Роль і значення планування і нормування.

Одна із основ управління – планування (бізнес-план тощо). При плануванні діяльності – використовують певні нормативи. Використання нормативів витрат, норм прибутку і аналіз відхилень мають практичне значення, якщо відомо – де виникає відхилення і хто може вирішити пов’язану з цим проблему. (Місце та відповідальний відхилення). В зв’язку з цим – на вирішення питань розподілу повноважень і взаємовідносин між керівниками всіх ланок впливає організаційна структура підприємства. Одним із головних принципів організації – чіткий розподіл повноважень і відповідальності.

2. Типи нормативів та способи їх відображення.

Різні підприємства використовують різні типи нормативів (стандартів) залежно від власних потреб та рівня підготовки персоналу. На практиці розрізняють:

1) Базові стандарти – визначаються на початку і після цього не коректуються, якщо не відбувається суттєвих змін у технології і організації виробництва. Нормативі ці засновані на минулому досвіді, який узагальнюється, систематизується і виводиться норматив на одиницю – часу, продукції, роботи тощо. Але баз стандарти через деякий час застарівають і не відображають діючих більш ефективних методів виробництва. Тому ці нормативи надалі не відображають точної інформації про собівартість, не дають змоги ефективно контролювати витрати зараз.

2) Поточні стандарти – нормативи, що відображають обсяг витрат на період поточної діяльності. Вони можуть бути отримані на підставі базових нормативів після коригування у зв’язку із змінами в технології, організації виробництва, якості тощо.

3) Ідеальні стандарти – включають в себе лише нормативи тих елементів витрат на рівні які можуть бути при оптимальних умовах виробництва і при оптимальних цінах. Ці нормативи показують кінцеву мету, якої має досягти підприємство. Але ці нормативи не відображають результатів при діючих умовах виробництва, не несуть в собі інформації про фактичні витрати з метою прийняття рішень. (Не враховують відхилень в гірший бік: простоїв, ремонту, змін цін тощо і тому є недосяжними. Орієнтація на них, зокрема психологічно негативно впливає на керівників підрозділів).

Тому беруться Мотивуючі стандарти – нормативи витрат, які можна витримувати, доклавши додаткових розумних зусиль в діючих умовах. Такі нормативи дають можливість їх реально виконати при додаткових зусиллях.

4) Реальні стандарти – відображають нормативні витрати, яких можна очікувати при даних ймовірних умовах функціонування виробництва. Вони передбачають (в основному) усі очікувані елементи витрат, включаючи простої, брак тощо; вони базуються не на теоретично досконалій, а на реальній виробничій діяльності. Тому система виробничого управлінського обліку намагається визначити і застосувати реальні нормативи, які є єдині для цілей контролю за витратами, оцінювання прибутковості і прийняття рішень на базі собівартості.

Має місце також застосування системи «Цільових витрат», яка базується на визначенні жорстких норм витрат з урахуванням реальних ринкових умов, які забезпечують потрібний рівень рентабельності.