Лекція 2. Україна у XX – на поч. XXI століть.

1. Україна в роки Першої Світової війни.

2. Україна у міжвоєнний період та в роки Другої Світової війни.

3. Україна в післявоєнний час та в період незалежності.

• Перша Світова війна (1914 – 1918 рр.) 1 серпня 1914 року у місті Сараєво – вбивство наслідника австрійського престолу Франца Фердінанда, що послужило початком війни.

• Протистояння двох блоків держав: Четвертного Союзу (Німеччина, Австоро-Угорщина, Болгарія і Туреччина) і Антанта (Англія, Франція і Росія). Втягнуто у війну 38 країн світу.

• початок вересня 1914 року російські війська прорвали австрійську оборону і окупували значну частину Східної Галичини.

• весною 1915 року наступ австро-німецьких військ змусив російську армію відступити з Польщі, Литви та Західної України.

• Початок революції в Росії 1917 року. 23 лютого 1917 року в Петрограді пройшли масові страйки. 24 і 25 лютого 1917 року в приміщенні Тавріческого палацу, де засідала Держдума, була утворена Петроградська Рада робітничих і солдатських депутатів. Представники інтелігенції сформували Тимчасовий комітет Державної думи..

Микола II (1894 – 1917 рр.) Останній російський імператор, син Олександра III. На відміну від своїх попередників був поступливим щодо режиму абсолютизму.

• За його правління була утворена Державна Дума і проведена Столипінська аграрна реформа. Був досить освіченою та інтелігентною людиною.

• Але за його правління країна зазнала великих невдач: дві революції 1905 – 1907 рр. та 1917 року, а також Перша Світова війна, яка теж не принесла Росії перемогу.

• В 1917 році під тиском складних обставин та чисельних повстань народних мас відрікся від престолу і був розстріляний в Єкатеринбурзі.

• Грушевський Михайло Сергійович (1866 - 1934) Президент УНР. З 1897 - голова Наукового товариства імені Шевченка, яке очолював до 1914 року. Грушевський заснував (1908) Товариство українських поступовців (ТУП). З березня 1917 р.—голова Центральної Ради та її виконкому. З квітня 1918 р.—Президент УНР. За Гетьманщини перебував у підпіллі. У 1919 р. емігрував за кордон (Прага, Берлін, Відень, Женева, Париж).

• Утворення Центральної Ради 20 березня 1917 року в Києві пройшли збори делегатів від громадських організацій, на яких було утворено Українську Центральну Раду.

• Перший Універсал Центральної Ради I Всеукраїнський з’їзд селян підтримав курс УЦР на проголошення автономії України. 23 червня 1917 року Українська Центральна Рада проголосила I Універсал, в якому проголошувалася автономія України в складі демократичної Росії.

• Другий Універсал Центральної Ради 16 липня 1917 року Українська Центральна Рада приймає свій II Універсал, яким закріплювалася автономія України в складі Росії

• Революція в Росії 1917 року 7 – 8 листопада 1917 року в Петрограді відбулося збройне повстання робітників, солдат і матросів.

• Третій Універсал Центральної Ради 20 листопада 1917 року УЦР видала свій III Універсал, в якому проголошувалася утворення Української Народної Республіки (УНР). Формально УНР не розривала стосунки з Росією.

• Четвертий Універсал Центральної Ради 24 на 25 січня 1918 р. УЦР проголосила свій IV Універсал в якому проголошувалася повна незалежність Української Народної Республіки

• Бій під станцією Крути 29 січня 1918 року під станцією Крути біля Києва 420 студентів військової школи загинули в нерівному бою з військами Червоної армії полковника Муравйова.

• Договір у Бресті 9 лютого 1918 року у Брест-Литовську було підписано мирну угоду із Австро-Угорщиною, яка визнавала УНР і зобов’язалась в обмін на продовольство надати військову допомогу Українській Центральній Раді

• Проголошення Гетьманом України Скоропадського 29 квітня 1918 року на з’їзді скликаному у Києві Лігою землевласників генерала Скоропадського проголошено Гетьманом

• Гетьманат П. Скоропадського 14 листопада 1918 року Скоропадський призначив новий кабінет міністрів, що складався з російських монархістів і проголосив Акт федерації – об’єднання України з небільшовицькою Росією.

• Відновлення влади Директорії 14 грудня 1918 року війська Директорії під командуванням Симона Петлюри увійшли до Києва. Директорія оголосила відновлення УНР

• Утворення ЗУНР Восени 1918 року на території Західної Галичини утворилася держава – Західно-Українська Народна Республіка. 9 листопада 1918 року було призначено Генеральний секретаріат на чолі з Костем Левицьким

• Акт Злуки УНР та ЗУНР 22 січня 1919 року відбулося формальне об’єднання ЗУНР і УНР, яке мало велике значення в історії України.

• Наступ більшовиків на Україну. 5 лютого 1919 р. більшовики встановили радянську владу в Києві. Введена політика «воєнного комунізму» проти якої піднялися народні маси

• Захоплення більшовиками України. Грудень 1919 року радянські війська потіснили армію Денікіна на Україну і до середини лютого 1920 року оволоділи її територіями.

• Останній наступ військ УНР. 22 квітня 1920 року Петлюра підписав договір з польським урядом Президента Пілсудського.

• Перший голодомор в Україні стався в 1921—1922 рр. Головною його причиною були наслідки політики «воєнного комунізму», тих примусових методів, за допомогою яких більшовицька влада домагалася виконання нереальних планів хлібозаготівель, незважаючи на неврожай, який охопив у 1921 р. південні, степові райони України.

• Голодувало близько 7 млн. людей. Лютувала епідемія холери. чисельність втрат, пов'язаних з голодом, становила 1,5 млн. осіб. У той же час на територію України прибуло близько 440 тис. переселенців із голодуючих районів Росії. Внаслідок цього офіційна статистика «не бачила» скорочення населення України.

• 30 грудня 1922 р. І з'їзд Рад СРСР затвердив в основному Декларацію про утворення СРСР і Союзний Договір.

• В січні 1924 р. на II з'їзді Рад СРСР було остаточно затверджено Конституцію СРСР - союзні республіки стали адміністративними одиницями СРСР.

• Становище української церкви У листі до членів політбюро ЦК РКП(б) у березні 1922 р. Ленін наголошував: чим більше представників реакційного духовенства вдасться розстріляти, тим краще. Частина духовенства, яка обрала шлях компромісу з більшовиками, в 1923 р. створює Українську православну автокефальну церкву (УПАЦ). Раніше, в жовтні 1921 р., виникає справді незалежна національна церква — українська автокефальна православна церква (УАПЦ).

• Відповідно до рішень Х з'їзду РКП(б) у березні 1921 р. Леніним було введено Нову економічну політику НЕП.

• політика «коренізації», проголошена XII з'їздом РКП у квітні 1923 р. Перед місцевим апаратом ставилися вимоги поповнення своїх лав за рахунок національних кадрів, користування рідною мовою в державних установах і закладах, сприяння розвиткові національної культури. Український різновид цієї політики дістав назву українізації.

• Політика українізації. Основні завдання й напрями українізації були визначені у декреті Раднаркому УСРР від 27липня 1923 р. «Про заходи в справі українізації шкільно-виховних і культурно-освітніх установ». Центром українізації став наркомат освіти, який очолювали послідовно Г. Гринько, О. Шумський, М. Скрипник.

• Результати політики українізації. Серед службовців державного апарату в 1923—1927 рр. частка українців зросла від 35 до 54%. В 1922 р. українською мовою здійснювалося 20% діловодства, а в 1927 р. — уже понад 70%. У 1929 р. навчання українською мовою вели понад 80% загальноосвітніх шкіл, понад 75% технікумів і 30% вузів.

• Позитивні зміни. З еміграції в Україну повернулися М. Грушевський, С. Рудницький.

• В літературі активно працювали П. Тичина, В. Еллан-Блакитний, В. Сосюра, М. Рильський, М. Драй-Хмара, М. Хвильовий, М. Зеров, М. Куліш.

• Виникли національні культурні та літературні організації ("Гарт", "Плуг", "Авангард“.

• Українізація у 20-х рр. Видатним діячем української сцени був Л. Курбас, який у березні 1922 р. організував унікальний театральний колектив «Березіль». Це був новий крок на шляху оновлення національного театру. В 1927 р. була створена Київська кіностудія.

• Звуження українізації. Наприкінці 20-х років процес українізації практично припинився. Почався наступ на все національне. Жорстоким переслідуванням були піддані всі хто, з точки зору Москви, відстоював «помилкові погляди». С. Косіор, В. Чубар, В. Затонський були оголошені «ворогами народу» і знищені. В українському націоналізмі були звинувачені О. Шумський, М. Хвильовий, М. Волобуєв, який у своїй праці «До проблеми української економіки» заявив, що Україна економічно експлуатується радянською Росією.

• Індустріалізація. завдання з видобутку вугілля підвищили з 27 до 80 млн. тонн (фактично було піднято на-гора 45 млн), а план виплавки чавуну в Україні — з 2400 до 6600 тис. тонн (фактично — 4330 тис.). Були збудовані «Запоріжсталь», «Азов-сталь», Дніпрогес, Краматорський машинобудівний, Харківський тракторний заводи тощо. Наприкінці першої п'ятирічки в Україні підприємства союзного підпорядкування виробляли 69,8% продукції, республіканського — 20,3%, місцевого — 9,9%.

• Колективізація. напрям був визначений у 1927 р. на XV з'їзді ВКП(б). На початку 1928 р. Сталін та його оточення внесли в рішення з'їзду корективи, суть яких полягала в іще більшому обмеженні елементів ринку, що залишилися від НЕП, у насильницькій ліквідації всіх форм сільськогосподарської кооперації, а також «куркульства як класу».

• Колективізація. На 1 червня 1930 р. у республіці було насильницьки колективізовано 90 тис. господарств, а всього за роки колективізації — 200 тис. Разом з усіма членами сімей «куркулів» це становило 1,2—1,4 млн осіб. Більше половини з них було депортовано на Північ і до Сибіру. В 1932 р., запровадивши паспортну систему в містах, влада фактично прикріпила селян до колгоспної землі, зробила їх державними кріпаками.