Білет 1.

1.

Під просторовим розміщенням рослин в посіві розуміють спосіб сівби, під кількісним— норму висіву. Ці два поняття розглядаються у тісній взаємодії. Правильне просторове і кількісне розміщення рослин на площі — необхідна умова реалізації сортових (гібридних) особливостей культур.Польову схожість визначають у середньому за кілька років спо­стережень у господарстві. Вона залежить від вологи, температури, механічного складу ґрунту, якості підготовки площі, фракції насін­ня. У зв'язку з цим при механічному формуванні густоти посівів цукрових і кормових буряків подвійної і навіть потрійної посівної норми насіння може бути недостатньо. Все це визначають в конкре­тних умовах. Зважають на механічний склад ґрунту, можливість утворення на ньому ґрунтової кірки, потенційну забур'яненість по­ля, наявність у ґрунті шкідників тощо. На посівах коренеплодів, крім того, доводиться поєднувати формування посівів з боротьбою зі сходами бур'янів. Тому доцільніше висівати не дві, а дві з полови­ною — три посівні норми насіння. Так, у виробничих умовах нерідко висівають 16 — 18 (до 22 — 24) одноросткових та 14 — 16 багаторост­кових насінин буряків на 1 м довжини рядка при міжрядді 45 см. У рядку в кінцевому підсумку потрібно залишати 5 — 6 рослин на 1 м його довжини. Якщо культуру планують вирощувати за екологічно чистою технологією, слід збільшити норму висіву з розрахунку на механічний обробіток — боронування і міжрядні розпушування. На таких посівах кукурудзи, соняшнику, сої, гороху збільшують норму висіву на 35 — 40 %.Норму висіву насіння (Hв, кг/га) кукурудзи, соняшнику, сої, го­роху, люпину та інших культур визначають за формулою.Нв=ДМ/КР.Строки сівби. Серед польових культур є озимі, ранні і пізні ярі, літні проміжні посіви, відповідно існують і різні строки сівби: осінні, весняні, літні, які залежно від виду і сорту культури можуть бути ранньо-, середньо- і пізньоосінніми (весняними, літніми). Крім того, деякі культури можна висівати в різні строки — рано або пізно на­весні, влітку, в літньо-сінній період. Це люцерна і еспарцет, злакові багаторічні трави — вівсяниця (костриця) лучна, грястиця збірна та інші, ріпак, редька олійна, кукурудза на зелений корм. Проте для більшості культур, особливо зернових і технічних, велике значення має дотримування строків сівби. Від цього залежать їх ріст, розви­ток,   ураження   хворобами,   шкідниками,   засміченість   посівів бур'янами. Наприклад, надто ранні посіви озимої пшениці перерос­тають восени, більше ушкоджуються хворобами і шкідниками.У районах достатнього зволоження глибина загортання насіння може бути на 1 — 2 см меншою за гли­бину передпосівної культивації (у південних районах ця різниця має бути мінімальною). Крім того, на більшості площ потрібно про­водити післяпосівне коткування, а для дрібнонасінних культур час­то ще й допосівне(багаторічні трави.)Середня глибина загортання насіння ячменю, пшениці, кукуру­дзи, соняшнику, гороху, чини, сої та інших культур при висіванні в оптимальні строки в достатньо вологий ґрунт становить 5 — 7 см. Насіння трав, а також льону загортають на 1,5 — 2 см, цукрових бу­ряків — на 3 — 4 см. За умов достатнього зволоження все насіння слід загортати якомога мілкіше. Це забезпечує ранні сходи і міцні­шу первинну кореневу систему, що посилює початковий ріст рослин.

2.

Поверхневий обробіток чистих парів починають після масової появи сходів бур'янів. За весняно-літній період до сівби озимих культур потреба в таких обробітках виникає систематично, оскільки насіння бур'янів зберігає життєздатність у ґрунті впродовж багатьох років. Багаторічні бур'яни навіть за короткий період вегетації накопичують достатню кількість для регенерації поживних речовин. Тому для виснаження їх кореневої системи поверхневий обробіток парових полів слід проводити при появі перших паростків.Часті обробітки ґрунту призводять до пересушування орного шару і надмірних непродуктивних втрат вологи. Внаслідок цього сходи озимих культур можуть бути зрідженими, а на появу сходів однорічних та паростків багаторічних бур'янів це суттєво не впливає. Тому в районах недостатнього зволоження для знищення паростків багаторічних і сходів однорічних бур'янів доцільно за 2—3 місяці до сівби озимих культур застосовувати гербіциди. Це дозволяє скоротити кількість обробітків і тим самим зменшити непродуктивні втрати вологи. Крім того, завчасне застосування гербіцидів виключає можливу негативну їх післядію на озимі культури.У районах достатнього зволоження проблема боротьби з бур'янами значною мірою вирішується завдяки використанню зайнятих парів. Парозаймаючі культури пригнічують ріст і розвиток бур'янів і після їх збирання вже внаслідок одного поверхневого обробітку переважна більшість їх знищується і створюються сприятливі умови для появи дружних сходів озимих культур.

Особливе місце у боротьбі з бур'янами посідає .

напівпаровий обробіток ґрунту, який доцільно застосовувати у районах достатнього зволоження на мало окультурених ґрунтах, де відсутні умови для вітрової та водної ерозії, засмічених переважно малорічними бур'янами, з великою кількістю їх насіння в ґрунті. Відразу після збирання попередника по діагоналі поля проводять лущення дисковими лущильниками на глибину 5—6 см. Після появи сходів бур'янів, падалиці, внесення органічних і мінеральних добрив виконують основний обробіток — оранку чи плоскорізний на відповідну глибину. При появі сходів бур'янів проводять боронування, а у разі потреби — культивацію з боронуванням.

При такому способі обробітку грунту агротехнічні заходи по боротьбі з бур'янами можна поєднувати з хімічними (застосуванням гербіцидів).

3

Скотарство одна з провідних галузей тваринництва. Велика рогата худоба дає молоко, м'ясо, шкірну сировину. Скотарство — джерело органічного добрива (гною), використання якого позитивно впливає на розвиток землеробства. Розведення великої рогатої худоби має м'ясний, молочний та м'ясо-молочний напрями. За кількістю худоби перше місце у світі посідає Індія, хоча продуктивність тут дуже низька. Релігійні заборони стримують споживання та виробництво м'яса. Крупним поголів'ям худоби виділяються Бразилія, США, Китай, Аргентина, Росія. Продуктивна худоба домінує у розвинених країнах, а в країнах, що розвиваються, ще значна частка тяглової худоби (верблюди, буйволи, коні, віслюки, лами, яки). М'ясне скотарство розміщено достатньо рівномірно у помірному та частково в жаркому поясах. Лише в Африці поширення мухи цеце — збудника сонної хвороби — обмежує розвиток скотарства у тропічній зоні. Основними експортерами яловичини є Монголія, Туреччина, Аргентина, Уругвай, Франція, Ірландія, Нова Зеландія, Австралія, Канада. Молочне скотарство характерне для розвинених країн Європи та Північної Америки, а також для приміських зон усіх держав. Найбільшими виробниками молока у світі є США, Росія, Індія, Німеччина, Франція. Експорт молока не має великого поширення. Воно переробляється на масло, сир, згущене та сухе молоко. Ці молокопродукти експортуються з країн Європи та Нової Зеландії. В Україні скотарство представлено молочно-м'ясним напрямом, що територіально пов'язано з приміськими зонами. М'ясо молочне скотарство розвивається на Поліссі, у південних районах переважає молочно-м'ясне скотарство.

Білет 2

1.

Одне з основних позитивних властивостей, якими володіє жито, – зимостійкість. Вона переносить морози без снігу до – 30°С, даючи при цьому хороший урожай. Тому вирощування жита можливо в тих районах, де ускладнено обробіток пшениці. Деякі сорти приносять урожай до 40 і навіть 50ц/Га.  Жито стійка до багатьох шкідників і збудників хвороб (особливо бурої, стеблової іржі, снігової плісняви). Більш урожайна і в силу цього поширена ширше ярої озиме жито. Озимі види жита дуже кустисты (три – вісім стебел з одного зерна), вони скоро піднімаються до зростання, випереджаючи навіть такі швидкорослі бур'яни, як вівсюг і осот. Вирощування жита рекомендується в якості попередньої культури для просапних і ярих злаків.  Жито не занадто вимоглива до грунту, не так страждає від підвищеної кислотності, як пшениця. Один з головних недоліків жита – довге стебло, з-за якого рослина легко вилягає, і збір врожаю може.  Жито використовують не тільки для виробництва борошна, але і в якості поживного корму для худоби. Вона йде на виробництво спирту, солоду, крохмалю.

2.

Обробіток кулісних парів. У літньо-осінній період, навесні і на початку літа поле обробляють за типом чорно­го (або раннього) пару. Як кулісні рослини найбільше використовують коноплю, гірчицю, соняшник, сорго. Сіють їх влітку з таким розрахунком, щоб до сівби озимих стебла їх ще не пересохли і не ломалися і водночас достатньо здерев'яніли, щоб не виляг­ли при морозах. Найбільш поширені одно- і дворядні куліси. При застосуванні трирядних куліс сильніше висушується грунт і менш рівномірно розподіляється на полі сніг. Для кращого затримання снігу куліси розміщують перпендику­лярно або під невеликим кутом до на­пряму панівних взимку вітрів, а на не­рівних площах — упоперек схилів. Відстань між кулісами повинна бути кратною ширині захвату культиватора і не перевищувати 10—І5-кратну ви­соту куліс.Кулісні культури висівають одночас­но з культивацією. Для цього доціль­но використовувати агрегат з трьох культиваторів і дворядної сівалки СКП-2, яку з'єднують із середнім куль­тиватором. Пізніше кулісний пар об­робляють агрегатом з цих же культи­ваторів. Для обробітку грунту в ме­жах куліси відповідно розставляють робочі органи середнього культивато­ра. Куліси повинні бути прямоліній­ними, а відстань між ними — однако­вою. Для цього сіяти їх необхідно обов'язково з маркером. Озимі сіють упоперек напряму ку­ліс. Хоч при цьому частина кулісних рослин виламується, засівають всю площу (під час сівби вздовж куліс залишаються незасіяні смуги, які за­ростатимуть бур'янами). Кулісні рослини знижують швид­кість вітру, затримують сніг, що збіль­шує вологість грунту, захищає озимі від морозів та пошкоджень пиловими бурями.

3.

Раціоном називають добовий набір кормів, що відповідають фізіології даної тварини і задовольняють всі її потреби у відп Раціони для окремих тварин складають відносно рідко, наприклад, при наукових дослідженнях, у племінних господарствах (плідники), для хворих тварин та тварин з рекордними показниками продуктивності. У стадах промислового спрямування раціони складають з розрахунку на "середню" тварину однорідної групи та на відносно тривалий строк.При індивідуальному видаванні кормів (при утриманні коней у стайні, утриманні великої рогатої худоби на прив'язі, індивідуальному утриманні тварин інших видів) нормувати годівлю можна як коригуванням набору кормів у раціонах, так і обмеженням добової кормової даванки.У випадках, коли тварини мають вільний доступ до кормів, особливо у промислових: вівчарстві, свинарстві і птахівництві, а також при безприв'язному утриманні великої рогатої худоби нормування годівлі здійснюється шляхом добору відповідного складу кормової даванки.Обмеження кількості корму у цьому разі призводить до недогодовування найбільших тварин і їх потрібно підгодовувати окремо.Тваринам, що одержують корми без обмеження, можна включати до складу їх суміші корми з підвищеним вмістом клітковини, в результаті чого досягається зниження рівня годівлі всього поголів'я. Навпаки, зниженням рівня клітковини або за рахунок збільшення вмісту у кормовій даванці жиру забезпечується підвищення рівня годівлі тварин.

Але будь-яка із систем побудови раціонів може виявитися неточною, оскільки склад і поживність конкретних кормів можуть суттєво відрізнятися залежно від ґрунтових і кліматичних умов, умов їх заготівлі та зберігання. Також у конкретних умовах перетравність кормів може суттєво відрізнятися від середніх значень.овідності з нормою годівлі. Норми годівлі розраховані на статевовікових товарних тварин середньої вгодованості, для племінних і елітних овець їх збільшують на 10 - 15%. Для годівлі овець всіх вікових тафізіологічних груп використовують доброякісні і добре поїдається корму.При складанні раціонів для овець необхідно звертати увагу на збалансованість їх по всіх нормативними показниками, тому що погано збалансовані раціони знижують використання поживних речовин та збільшують потребу в кормах…

Білет 3.

2

Зайнятий пар - це поле, яке протягом деякого часу парування буває зайнято посівом будь-якої культури з коротким періодом її вегетації. Такі культури отримали назву парозанимающие. За парозанимающую культурам зайняті пари отримали такі назви: суцільні зайняті - парозанимающие культури суцільного рядового способу посіву (викоовсяной і горохоовсяная суміші, конюшина, еспарцет, вікоржаная суміш і ін.); просапні зайняті - парозанимающие культури широкорядного способу посіву (картопля, кукурудза та ін.); сидеральні - парозанімающая культура використовується на цьому ж полі в якості зеленого добрива (люпин, серадела та ін.). У деяких місцях в якості сидеральної культури використовуються буркун білий або навіть конюшина і люцерна.У зайнятому пару в якості парозанимающие культур вирощуються кукурудза на зелений корм і ранній силос, озимі та однорічні злакобобовие травосмеси на корм, як непарових попередників використовуються кукурудза на силос, зернобобові та озимі на зерно. Після їх прибирання проводиться дрібна, на 0,08 ... 0,12 м, обробка із застосуванням дискових борін, лущильників, дискатори, важких культиваторів і комбінованих машин. При цьому після кукурудзи доцільна дискова обробка, так як в її міжряддях під пухким верхнім шаром в результаті багаторазових проходів сільськогосподарської техніки, здійснюваних при догляді за посівами і збиранні, утворюється ущільнена прошарок, яку більш якісно, ​​без утворення великих брил, обробляють дискові знаряддя. У подальшому, залежно від тривалості допосівного періоду, стану грунту і засміченості поля, проводиться 1-2 передпосівні культивації на 0,06 ... 0,08 м.

3

Весняний догляд за садом

Залежно від місця розташування насаджень (кліматичної зони, в якій знаходиться ділянка) визначається час початку весняних садових робіт. Як правило, навесні садівники починають планувати перші процеси з настанням плюсової температури. При цьому дерева все ще знаходитися в стані сну. Так, догляд за садом Київ може початися тільки в квітні, а на півдні вже в березні садівники проводять половину необхідних робіт. Тому визначити точну дату для кожного процесу неможливо. Необхідно спиратися на кліматичні і погодні умови.---Обрізка….. Догляд за садом після зими починається з обрізки дерев. Процедура проводиться в час, коли сокорух у рослині зупинено. Але температура повітря повинна бути не нижче -8 ° С. Бажано, щоб ртутний стовпчик не опускався нижче цієї позначки на термометрі і вночі. Не починайте обрізати рослини в перші теплі дні. Весняна погода часом мінлива, денну плюсову температуру можуть змінити нічні морози. Часом краще трохи почекати.В першу чергу обрізаються пошкоджені морозами пагони. Гілки, що отримали обмороження, чи не будуть плодоносити. Це всього лише зайвий вантаж, який буде харчуватися соком рослини. Прибираючи його, ви сприяєте більш швидкому зростанню і розвитку інших плодоносних гілок. Обрізані пагони можна прищепити відразу або почекати до настання сокоруху. В останньому випадку шанси на приживлюваність значно вище. Зберігати гілочки до щеплення потрібно в темному прохолодному місці.-------Посадка……Посадка та догляд за садом в березні (якщо погода дозволяє) починається із зняття утеплювача зі штамбів. Шуби з руберойду більше не знадобляться: зайці пішли, морози відступили. Заодно перевірте штамби на наявність ран, можливо, хтось з шкідників таки добрався до кори. При виявленні травм, приступите до лікування. Якщо дерево атакували миші - вилікувати їх досить просто: зачищаємо і дезінфікуємо рану 5% розчином залізного купоросу, після чого замазуємо садовим варом. Якщо ж молоде дерево погризли зайці, метод лікування іншою. Як правило, ці шкідники обгризають кору кільцем, завдаючи досить глибокі рани. Врятувати рослину можна кількома щепленнями «містком».Подальший догляд за садом і городом навесні полягає в проведенні посадочних робіт. Молоді дерева висаджуються тільки тоді, коли прогріється грунт в підготовлених ще з осені посадочних котлованах. Так - ями для посадки краще готувати заздалегідь, до настання морозів.

Літні роботи в саду

Догляд за садовими деревами влітку включає в себе масу різних робіт. В першу чергу, це своєчасний полив. Літня посуха здатна знищити частину посадки. Дефіцит води впливає не тільки на ріст і розвиток рослин, але і на якість плодів. При нестачі вологи плоди кривляться, а їх габарити залишають бажати кращого. Більш того, ні персики, ні яблука, ні вишні (список можна довго продовжувати) не відрізнятимуться особливою соковитістю і насолодою.

ОСІННЯ ПОРА

Добриво-Не завадить осіння підгодівля (коренева). У пристовбурні кола вносяться мінеральні добрива. Ні в якому разі не підгодовуйте рослини азотом. Інакше вегетаційний період затягнеться, насадження не встигнуть вчасно піти в сон. Це одна з обов'язкових робіт, включена в догляд за садом в жовтні…Обрізка--------Обов'язкова процедура, включена в осінній догляд за садом - обрізка дерев з метою видалення пошкоджених пагонів. Всі хворі гілки повинні бути видалені, рівно як і пагони, пошкоджені комахами-шкідниками.Після обрізки обов'язково очистіть пристовбурні кола від сміття (гілочки, листя, гнилі плоди і пр). Захист--------Не забудьте встановити утеплюючі «шуби» на дерева. Штамби обмотують толем або руберойдом. Фіксується полотно за допомогою звичайної мотузки. Якщо в якості фіксатора використовувати колючий дріт, ви одночасно вирішите проблеми із зайцями на вашій ділянці. Гості в білих шубах не турбувати сон ваших рослин, вони просто не доберуться до кори. Колючий дріт також ефективна зброя проти бобрів. Від мишей допоможе розміщення отруйних принад.Подбати про вашій ділянці можуть професійні садівники з багаторічним стажем робіт. Ми забезпечимо якісну турботу кожній рослині. Наші розцінки по догляду за садом вас неодмінно порадують.

Білет 4

1.Молочна та м’ясна продуктивність тварин.

Молочну продуктивність оцінюють за кількістю і якістю молока, наявністю в ньому білка, жиру, вітамінів та ін. Так, надої у корів за лактацію становлять 4000—5000 кг молока і більше (рекордний — 25 000 кг), у кіз — 450— 550 кг, овець — до 500 кг, кобил — 1000—3000 кг, верблюдиць — 750— 2000 кг, буйволиць — 800—1200 кг.

У молоці містяться всі життєво необхідні вітаміни. Каротин і вітамін В2 надають йому і продуктам, виготовленим із нього, певного кольору. Вітамін С запобігає окисним процесам у моло­ці та маслі. У молоці, особливо в молозиві, є імунні тіла, аглютині­ни, опсоніни й гормони (окситоцин, тироксин та ін.).

Козяче молоко за складом і властивостями наближається до ко­ров’ячого. Воно — цінний продукт харчування, особливо для дітей. За поживністю овече молоко у 1,5 раза переважає коров’яче, оскі­льки містить більше цінних поживних речовин, жиру та білків. Значним попитом овече і козяче молоко користується в Італії, Гре­ції, а також у країнах Близького і Середнього Сходу. Його вживають як сирим, такі у вигляді кисломолочних продуктів, масла, сирів.

Якщо тваринам згодовують багато сіна, сінажу, силосу, то у їх­ньому рубці переважає оцтовокисле бродіння. Даванка великої кі­лькості концкормів, подрібнених кормів унатуральному вигляді чи гранулах посилює пропіоновокисле бродіння. У рубці підвищується вміст пропіонової кислоти, що призводить до зниження жирності молока. Гліцерин і жирні кислоти на 10 % утворюються з оцтової кислоти, що надходить із крові в секреторні залози альвеол.

М'ясну продуктивність тварин оцінюють за їх масою, якістю м'яса, забійним виходом (процентним відношенням маси туші до передзабійної маси тварини), скороспілістю, затратами кормів на одиницю продукції тощо. При інтенсивному вирощуванні та відгодівлі 1,5-річні бички важать до 450 кг, свині віком 180—210 днів — 95—100 кг, ягнята у віці 6—8 місяців — 40—50 кг, курчата-бройлери за 60 діб досягають 1,5 кг, індиченята за 90— 100 діб — 3,5—4 кг. Забійний вихід у великої рогатої худоби становить 55—65%, свиней —75—80%, овець і кіз — 45—55%.

Головні фактори, що обумовлюють м'ясну продуктивність великої рогатої худоби - порода, скороспілість, стать, вік, кастрація, інтенсивність вирощування і відгодівлі, методи розведення та способи утримання худоби.

Порода худоби, її напрям продуктивності мають великий вплив на м'ясну продуктивність. Найбільш високою м'ясною продуктивністю характеризуються спеціалізовані м'ясні породи. Тварини цих порід скороспілі, мають велику живу масу (600-1000 кг і більше), підвищений забійний вихід (65 % і більше), дуже добре відгодовуються і оплачують корми приростом маси. Нині питома вага м'ясних спеціалізованих порід незначна (всього 0,2 %), тому основну кількість яловичини одержують від худоби молочного та молочно-м'ясного напрямів продуктивності. Проведені дослідження в умовах промислової технології виробництва яловичини свідчать, що тварини молочних і молочно-м'ясних порід мають високі потенціальні можливості м'ясної продуктивності. При інтенсивному вирощуванні за умов промислової технології бички молочних порід вже до 14-місячного віку досягають живої маси 400 кг, а молочно-м'ясних - 450 кг при затратах на 1 кг приросту від 6,4 до 7,5 корм. од. Скороспілість тварин має велике значення для підвищення м'ясної продуктивності худоби та поліпшення якості яловичини.

2. Азотні добрива.

Азо́тні до́брива — азотовмісні речовини, які вносять у ґрунт з метою підвищення врожайності с.-г. культур. Важливим джерелом азотних речовин для рослин є гній, сеча тварин, торф, пташиний послід, зелене добриво, компости, відходи сільського господарства і м'ясо-рибної промисловості та інше (див. Органічні добрива). Особливо великого значення набули мінеральні азотні добрива. Вони містять азот в нітратній, аміачній, нітратно-аміачній і рідше в амідній формі.

Мінеральні азотні добрива більш концентровані і діють швидше, ніж органічні. До них належать:

-аміачна вода, -рідкий аміак, -сірчанокислий амоній, -аміачна селітра, -кальцієва селітра, -натрієва селітра, -ціанамід кальцію, -хлористий амоній,-аміакати (розчини аміачної і кальцієвої селітри, а також ін. добрив у рідкому аміаку) та ін.

Дія

Аміачні добрива краще вбираються ґрунтом, через це вони придатніші для завчасного внесення. Норми внесення азотних добрив залежать від ґрунтово-кліматичних умов, біологічних особливостей культур і способу внесення добрив. Азотні добрива вносять майже під усі сільськогосподарські культури. Нітратні добрива діють дуже швидко, але на піщаних і супіщаних ґрунтах легко вимиваються, тому на таких ґрунтах їх вносять безпосередньо перед посівом і в підживленнях.

Приклади дії деяких добрив :

Нітрат калію KNO3 (калійна селітра) — дуже цінне мінеральне добриво, в якому міститься два поживних для рослин елементи — азот і калій. Однак за агрохімічними вимогами вміст азоту в азотнокалійових добривах повинен бути більшим, ніж в KNO3. Тому нітрат калію застосовують переважно в суміші з амонійними солями.

Нітрат амонію NH4NO3 (амонійна селітра) має істотний недолік — на вологому повітрі він мокріє, а при висиханні утворює тверді куски. Цілком сухий нітрат амонію може вибухати. Тому його застосовують як добриво в суміші з сульфатом амонію. Така суміш на повітрі не мокріє; не злежується і являє собою дуже цінне добриво, особливо під цукрові буряки, картоплю та інші культури.

Нітрат кальцію Ca(NO3)2 (кальцієва, або норвезька, селітра) виробляють у великих кількостях нейтралізацією нітратної кислоти вапном. Цінність нітрату кальцію як добрива полягає також у тому, що іони кальцію Ca2+ позитивно впливають на структуру ґрунту.

Рідкий аміак і аміачна вода є найбагатшими добривами за вмістом азоту. Рідкий аміак, як і аміачну воду, стали застосовувати як азотні добрива лише останнім часом, коли були розроблені методи внесення в ґрунт добрив у рідкому стані.

Виробництво

Основним виробником азотних добрив в Україні є холдингова група OSTCHEM, до складу якої входять найбільші хімічні підприємства України: Черкаський «Азот», Концерн «Стирол» (Горлівка), Сєвєродонецький «Азот» та «Рівнеазот». Власник Ostchem Holding, Дмитро Фірташ, контролює 4 з 6 українських виробництв азотних добрив. Поза зоною його впливу залишилися ВАТ «ДніпроАЗОТ», яким володіє Ігор Коломойський та Одеський припортовий завод (поки державний).

3. Проаналізувати значення тваринництва як галузі с-г виробництва.

Як відомо, сільськогосподарське виробництво складається з двох крупних основних галузей - рослинництва і тваринництва. Тваринництво - друга основна галузь сільського господарства. Продуктами його виробництва є м'ясо, молоко, жири, яйця та ін. Це цінні, незамінні й основні продукти харчування. Вони покривають 60-65 % потреб у білках, третину всіх калорій у харчовому раціоні людини. Продукція тваринництва (шкури, вовна, хутро) є цінною сировиною для легкої промисловості. Галузь дає близько 60 % валової продукції сільського господарства і має великий вплив на його економіку.

Розвиток тваринницьких галузей дає змогу аграрним підприємствам забезпечити впродовж року рівномірне виробництво продукції, надходження коштів від її реалізації, повніше використання основних виробничих фондів і трудових ресурсів, чим дещо згладжується сезонність праці. Галузі тваринництва використовують відходи рослинництва, а самі виробляють цінні органічні добрива для нього.

За видами тварин і складом продукції у тваринництві виділяють вужчі галузі.

Скотарство є провідною і найважливішою галуззю продуктивного тваринництва. Як результат господарського використання великої рогатої худоби аграрні підприємства отримують і постачають населенню молоко, яловичину, телятину, а харчовій і переробній промисловості - сировину. Молоко й одержані внаслідок його переробки молокопродукти незамінні у харчуванні населення. Воно містить близько 120 дуже цінних компонентів.

Порівняно з іншими видами тварин, велика рогата худоба має найвищу продуктивність. Середньорічний надій від корови, коли може становити 5-8 тис. кг молока за жирності 3-7 % і більше. Корова в розрахунку на одиницю спожитого корму дає більше харчових продуктів, аніж інша домашня тварина.

Скотарство, порівняно з іншими галузями, ефективніше використовує корми, худобі згодовують такі дешеві корми, як солома, стебла кукурудзи, гичка цукрових буряків, відходи їх переробки (жом, меляса) та значну кількість соковитих і зелених кормів. Воно є основним джерелом постачання органічних добрив для рослинництва і певною мірою впливає на врожайність сільськогосподарських культур.

Свинарство - належить до найпродуктивніших і скоростиглих галузей тваринництва. Свині - багатоплідні тварини. Одна свиноматка на рік може мати два опороси, від яких отримують 18-20 поросят. За повноцінної годівлі молодняку впродовж 7-9 міс. досягається жива маса однієї голови 100- 110 кг. Основна продукція свинарства- це м'ясо і сало, які є важливими продуктами для харчування населення. Свинину можна використовувати у свіжому вигляді як висококалорійний продукт харчування, а також як сировину для виробництва ковбас, шинки, сосисок і різних консервів. Шкури й інші відходи переробної промисловості використовують як сировину для виробництва в легкій промисловості.

У свинарстві розрізняють три типи годівлі: м'ясну, беконну та сальну. Основний тип відгодівлі свиней - м'ясний.

Вівчарство - найбільш стародавня галузь, яка забезпечує народне господарство країни такими важливими продуктами, як вовна, овчина, смушки, баранина та молоко. Дуже цінним продуктом вівчарства є вовна. З неї виробляють тканини, сукна, ковдри, килими тощо.

Птахівництво - це найскоростигліша й економічно вигідна галузь тваринництва, яка забезпечує населення високопо-живними дієтичними продуктами - яйцями і м'ясом, що за поживністю переважають більшість продуктів харчування, а легку промисловість - цінною сировиною.

Вариант5 1.

Чистий пар – кращої попередник ярої пшениці. Система обробітку грунту в паровому полі залежить від типу грунтів та характеру засміченості. Зазвичай після жнив полі обробляютьплоскорезами –культиваторами (>КПШ-9,ОПТ-3-5)на глибину 10-14 див. Це дозволяє підрізативегетирующие бур'яни, обробити насіння бур'янистих рослин, у грунт, і поліпшитивпитиваемость талих вод. На полях, сильно забур'янениховсюгом, восени рекомендується провести додаткову обробку грунту боронамиБИГ-3 на глибину 4-6, ніж вздовж напрямку рядків при пасивному розташуванні робочих органів. Це забезпечитьзаделку насіння бур'янів у грунт, оскільки необхідно, що вони дружно приросли навесні.

На парових полях, забур'янениховсюгом, грунт необхідноприкативать післякультивации, не допускаючи пересихання обробленого шару. Це сприятиме більшдружному проростанню насіння бур'янів і підвищить ефективність черговийкультивации. Дляприкативания підходятьсеялки-культиваториСЭС-2,1. Для надійний захист парових полів від ерозії і збільшення кількості органічного речовини у грунті під час збирання доцільно розкидати солому. Добриво взернопарових сівозміни найефективніше із внесенням в паровому полі. З цією метою застосовуютьудобрителиКПГ-2,2 іГУН-4.Рекомендуемая глибина закладення фосфорних добрив - від 12-16 див. 2.

1. Велика рогата худоба 2. Коні 3. Вівці 4. Свині 5. Кози 6. Домашня птиця 1)ВРХ Згідно географічної класифікації, розрізняють породи худоби:

· Низинні - переважно молочні;

· Гірські - тирольская, швіцька;

· Степові - українська степова, червона степова та ін. 2)Коні 3 основні групи.

До 1-ї групи відносять заводські породи коней, виведені в умовах, створених людиною, і що володіють високою працездатністю. Ці породи відрізняються найбільшою спеціалізацією по робочій продуктивності і розділені за цією ознакою на 4 типи:

 · Тяжелоупряжних · Упряжні · Верхово-упряжні · Верхові

До 2-ої групи відносять заводські породи коней, виведені в умовах, близьких до природних, і що володіють високою працездатністю. Вони порівняно однорідні за робочою продуктивності (верхові, верхово-упряжні), але істотно розрізняються за біологічними якостями, у зв'язку з чим розділені на зональні групи:

 · Степові · Гірські

       · Пд. Пустинь

До 3-ої групи відносять місцеві породи, що сформувалися під впливом природного і штучного відбору в умовах, близьких до природних. Ці породи не спеціалізовані по продуктивності (в основному робітники і робітничо-м'ясо-молочні); відрізняються пристосованістю до місцевих умов і класифіковані з урахуванням зон розповсюдження:

 · Північні лісові · Степові  · Гірські  · Острівні поні. 3)Вівці коротко тощехвостие (хвіст худий, з 10-12 хребців)

довго тощехвостие (хвіст худий, з 20-22 хребців, нижче скакального суглоба)

короткожірнохвостих (хвіст короткий, жирові відкладення навколо хвостових хребців)

длінножірнохвостие (хвіст довгий, з відкладеннями жиру різної форми)

курдючні (хвіст дуже короткий, з 5-8 хребців, відкладення жиру на сідницях і біля кореня хвоста) 4)Свині беконні М'ясо-сальні, або універсальні сальні 5)Кози 1.група. Вовнових. 2.група. Пухова. 3.група. Молочна. 4.група. М'ясна. 5.група. змішана 6) Домашня птиця Кури: яєчні; м'ясо-яєчні; м'ясні. Є також декоративні та бійцівські породи, що не мають промислового значення. Гусі Утки Індечки: бронзові і білі широкогруді, бронзові і білі північнокавказькі, бронзові і білі московські, чорні Тихорєцькій (легені) і деякі інші. 3. Кормы

Корм – це продукт рослинного,тваринного та мін.походження у легкозасвоюваній формі,який не повинен містити шкідливих домішок або добавок до організму.  Корми поділяють на зелені, соковиті, грубі, концентровані, кормові відходи технічних виробництв, харчові відходи, корми тваринного і мікробіологічного походження, мінеральні, небілкові азотисті та інші добавки, вітамінні корми, антибіотики. Зелені корми являють собою зелену масу, яку згодовують тваринам на пасовищі і в скошеному вигляді. На зелений корм вирощують бобові і злакові культури та їх суміші - горох, вику, кукурудзу, жито, овес, злакові і бобові трави, а також соняшник, ріпак і деякі інші.

Соковиті корми. До цієї групи відносяться силосовані корми, сінаж, коренебульбоплоди та баштанні культури.

Силосовані корми - це вищезгадані соковиті корми, що зберігаються за рахунок консерванта - молочної кислоти, яка накопичується під час силосування в результаті молочно-кислого бродіння.

Грубі корми - це сіно природних і штучних сінокосів - сіно бобових і злакових трав, сінне і трав'яне борошно, сінаж, солома зернових культур.

Зелені, соковиті й грубі корми називають ще об'ємними.

Концентратні комбікорми - це суміші різних сухих подрібнених зернових кормів з добавками мінеральних речовин, вітамінів, антибіотиків та інших біологічно активних речовин. Концентратні комбікорми призначені для доповнення основного раціону з грубих і соковитих кормів.

Корми тваринного походження - це відходи м'ясокомбінатів 

Корми мікробіологічного походження - це різні кормові добавки - джерела білка й амінокислот. 

Мінеральні добавки - це, в першу чергу, солі Са, P, Na 

До вітамінних кормів відносять вітамінне та трав'яне борошно, моркву, силос, хвойне борошно, дріжджі, а також БВД, БВМД і премікси.

Антибіотики - це продукти діяльності специфічних організмів, які пригнічують і вбивають хвороботворні мікроорганізми. У тваринництві використовують біоміцин, тетрациклін, гризин, бацитрацин тощо.

Вариант 6

1. Сівозміна - це послідовне чергування городніх рослин. Довге вирощування будь-якої городньої культури на одному місці дачної території приводить до того, що саме в тому місці починає накопичуватися велика кількість різноманітних шкідників, а також шкідливих збудників численних хвороб у рослин. Основний принцип сівозміни полягає в тому, що чергувати культури на площі слід таким чином, щоб на попереднє місце вирощування вони поверталися не раніше, ніж через 3-5 років. За можливості цей термін доцільно збільшити. Якщо не дотримуватися сівозміни, можуть виникнути серйозні проблеми. По-перше, чисельність шкідників та хвороб, що вражають овочеву культуру, яку ви вирощуєте тривалий час на одному місці, з кожним роком буде збільшуватися і досягне критичної межі. По-друге, внаслідок цього погіршиться стан ґрунту, він буде виснажуватися, значно порушиться баланс поживних речовин. Отже, чергування культур дозволяє раціональніше використати запас поживних речовин у ґрунті, зменшити кількість шкідників та збудників хвороб і, як наслідок, значно підвищити врожай (на 20-30 %). Під типами сівозмінрозуміють три основні групи: польові, кормові і спеціальні. Типи сівозмін в свою чергу підрозділяються на видив залежності від ведучих культур. -До польових відносяться сівозміни, в яких польові культури висівають на площі, яка перевищує 50% відведеного масиву. Так серед польових сівозмін виділяють такі види: зернові, парозернові, зернопросапні, парозернопросапні, а також льняні, бурякові та інші. - В кормових сівозмінах більше 50% площі зайнято посівами кормових культур. Серед них розрізняють прифермські, притаборні, сінокосо-пасовищні. - Спеціальні сівозміни вводять для культур, які відрізняються високою вимогливістю до умов живлення (овочеві культури, конопля) або особливостями їх обробки (м’ята, тютюн, лікарські рослини, мак та інші).  2. Фосфатні добрива

Фосфор, як азот і калій, необхідні для нормального розвитку рослин. Джерелом фосфору для рослин є фосфати ґрунту, головним чиномфосфат кальцію Са3(РО4)2. Але в більшості ґрунтів фосфату кальцію мало. Крім того, в зв'язку з його нерозчинністю у воді він практично недоступний для рослин. Тому внесення в ґрунт розчинних фосфатів, так званих фосфорних добрив, має надзвичайно велике значення для підвищення врожаю сільськогосподарських культур. Складні і змішані фосфорні добрива містять не один, а два або і всі три необхідних для живлення рослин елементи, тобто азот, фосфор і калій. Найважливішими з них є так звані амофоси і азофоска.

До амофосів належать дигідрофосфат амонію NH4H2PO4 і гідрофосфат амонію (NH4)2HPO4. Амофоси одержують нейтралізацією розчину фосфатної кислоти розчином амоніаку з наступним упарюванням і кристалізацією солі. Амофоси являють собою дуже цінне складне добриво, яке містить азот і фосфор.

Азофоска — це суміш гідрофосфату амонію (NH4)2HPO4 і нітрату калію KNO3 її одержують кристалізацією з розчину суміші двох солей. Залежно від співвідношення вихідних речовин одержують різні сорти азофоски, які відрізняються між собою процентним вмістом азоту, фосфору і калію.

3.

До основних коренеплодів належать: кормові буряки з родини лободових , морква з родини зонтичних селерових ,  бруква і турнепс з родини капустяних.  Кормові коренеплоди є насамперед важливим джерелом легкопере-травних вуглеводів, вміст яких становить у коренеплодах кормових буряків, моркви та брукви близько 9 %, турнепсу — до 7 %, а коефі­цієнт перетравності досягає 96 — 98 %. Вміст протеїну в коренеплодах невеликий — близько 1,1 — 1,5 %, але він має багатий амінокислот­ний склад і відзначається доброю перетравністю (70 — 80 %). Ціну­ються коренеплоди і за значний вміст мінеральних речовин (у серед­ньому 1 - 1,5 %), особливо кальцію і фосфору. Кормові коренеплоди є джерелом багатьох вітамінів. Особливо багата на них морква, в коренеплодах якої виявлено майже всі ві­домі нині вітаміни. Цінним побічним кормом для тварин є гичка коренеплодів. При врожаї коренеплодів 500 — 600 ц/га господарства отримують за ра­хунок гички додатково 20 — 25 ц/га корм. од., що прирівнюється до збору середнього врожаю однорічних трав і практично без додатко­вих затрат. Згодовують коренеплоди тваринам звичайно у свіжому, рідше — в засилосованому вигляді. З листя виготовляють також трав'яне борошно, яке містить 13 — 19 % протеїну і 54 — 62 % вуглеводів. Але за існуючих технологій сушіння такий корм дорогий, оскільки по­трібно багато пального. Коренеплоди мають важливе агротехнічне значення. Вони є доб­рим попередником у сівозміні для наступних культур.

Варіант 7

1.

Культурні пасовища.

Культурні пасовища — це поліпшені природні або створені на орних землях пасовищні кормові угіддя, які дають змогу забезпечи­ти високу продуктивність тварин. Це спеціальне (або спеціалізова­не), технічно оснащене і обладнане пасовищне угіддя, розраховане на певну систему експлуатації, включаючи інтенсивне удобрення, зрошення, водопостачання, електровипасання, наявність доїльного центру і необхідних допоміжних споруд. Дуже важливо, щоб на па­совищах молочна велика рогата худоба, вівці, коні та інші види тварин одержували повноцінну за поживністю свіжу зелену масу, яка містить усі поживні речовини — протеїн, жир, вуглеводи, цукор, макро- й мікроелементи, природні біостимулятори та антибіотики.

2.

Обґрунтуйте агрономічну цінність калійних добрив.

Калійні добрива — речовини, які використовують для живлення сільськогосподарських рослин, основним поживним елементом яких є калій. Вміст калію в рослинах коливається від 0,4 до 6% сухої речовини і дуже багато його в бобових, буряках,картоплі, соняшнику, гречці. Джерелом калію для рослин є калій грунтів або калійні добрива.

Найважливішими калійними добривами є хлорид калію (KCl) і сульфат калію (K2SO4), а також калімагнезія (K2SO4•Mg2SO4), які одержують шляхом переробки мінералів — сильвініту (KCl • NaCl), каїніту (KCl • MgSO4 • 3H2O) і карналіту (KCl • MgCl2 • 6H2O).

Хлорид калію (52,4-61,9% К2О) застосовують під культури, не чутливі до хлору у грунті: зернові культури, бавовна, цукрові буряки, конопля; неефективно вносити під картоплю, гречку, конюшину, плодові та цитрусові, - так як хлор знижує якість продукції. На суглинкових грунтах хлорид калію вносять восени, щоб за осінньо-зимовий період хлор вимився з верхньої частини грунту і це б дало змогу запобігти негативній дії хлору.

Як калійні добрива використовують також сирі подрібнені (сиромолоті) мінерали сильвініт і каїніт та концентровані продукти виготовлені з калійних руд: сильвіну, сильвініту, карналіту, каїніту, глауконіту.

3.

Господарське значення кормових буряків і кормової моркви

Кормовий буряк — цінна кормова культура. Коренеплоди мають добрі смакові якості, легко засвоюються і добре поїдаються тваринами. Незважаючи на відносно невисокий вміст сухих речовин, в 1 ц коренеплодів міститься 12-15 кормових одиниць. У коренеплодах багато ферментів, вітамінів, макро- і мікроелементів. Це джерело легкоперетравних вуглеводів, вміст яких становить 9 %, а коефіцієнт перетравності досягає 96-98 %. Вміст протеїну невеликий —1-1,5 %. Згодовуються коренеплоди у свіжому вигляді.

Значну кормову цінність має гичка кормового буряка. її згодовують у свіжому вигляді і як силос. В 1 ц міститься 10 корм. од. Урожай гички становить 20-30 % від маси коренеплодів.

Кормовий буряк має агротехнічне значення. Під нього вносять високі норми добрив, поле очищається від бур'янів, це цінний попередник у сівозміні для наступних культур.

Кормова морква за вмістом сухих речовин (до 20 %), вуглеводів і вітамінів переважає інші кормові коренеплоди. Вона є кращим соковитим кормом для всіх тварин і птиці. Морква має високі поживні, дієтичні і лікувальні якості.

Коренеплоди її містять багато каротину, аскорбінової кислоти, цукрів, амінокислот. У неї виявлено майже всі відомі нині вітаміни. Морква сприяє кращому засвоєнню інших кормів, підвищує якість тваринницької продукції.

Високо ціниться і гичка моркви, урожай якої становить 30% урожаю коренеплодів. В 1 ц корму з коренеплодів і гички міститься відповідно 17 і 15 кормових одиниць.

Урожайність коренеплодів висока — 600-800 ц/га, і може досягати 1000-1500 ц/га, за рахунок цього забезпечується більший збір сухих речовин з одиниці площі, порівняно з зерновими культурами.

Варіант 8

Посівні та садильні машини

Сівалка зернотуковая причіпна СЗ-3,6 є базовою моделлю сімейства сівалок. Конструкція сівалки забезпечує якісний посів на підвищених робочих швидкостях до 15 км / год. Вона призначена для рядового посіву зернових, бобових, олійних та інших культур, близьких за нормами висіву, способу посіву та розміром насіння з одночасним висівом гранульованих мінеральних добрив. Сівалка гідрофікований, обладнана пристосуванням для автоматичного контролю обертання валів висівних апаратів і заглиблення сошників, що дозволяє трактористу без сівача управляти нею з сидіння трактористів.

На базі сівалки СЗ-3,6 розроблені і випускаються її модифікації:

зернотуковая пресова шеренговая СЗП-3,6;

зернотуковая узкорядним СЗУ-3,6;

зернотуковая трав'яна анкерная СЗТ-3,6;

зернотравяной СЛІ-3,6;

рисова навісна СРН-3,6;

зернотуковая лляна СЗЛ-3,6.

Перед виїздом в поле на сівалці виробляють: розстановку сошників по розмічальної дошці, регулювання висівних апаратів на рівномірність висіву і встановлюють сівалку на задану норму висіву.

2

Розкрийте мету застосування добрив

Основні завдання системи удобрення. Завдяки правильній системі добрива можна вирішувати такі завдання:  систематично отримувати планову врожайність при добрій якості продукції всіх сільськогосподарських культур сівозміни і господарства в конкретних природно-економічних умовах;  визначати потребу в хімічної меліорації, органічних, мінеральних та інших видах добрив на перспективу (5 -10 років) для господарства, району, області, республіки або великого економічного району країни;  продуктивно і ефективно використовувати засоби механізації з підготовки і внесення добрив;  систематично поліпшувати ефективне родючість грунту;  для зменшення надходження добрив у водойми і повітря планувати менші дози добрив, визначати кращі строки їх внесення; в конкретних випадках великі норми добрив необхідно вносити в кілька прийомів;  поліпшити організацію і управління сільськогосподарським виробництвом.

Білет 9

1.

Кулісний пар - це чистий пар, на якому висівають рослини лаштунками для затримання снігу та зменшення вітрової ерозії. Вони широко застосовуються в посушливих районах, де випадає мало снігу.

Найбільш поширені одно- і дворядні куліси, які розміщують перпендикулярно або під невеликим кутом до напрямку панівних вітрів, а на нерівних площах - упоперек схилів. Відстань між кулісами повинна бути кратною ширині захвату культиватора і не перевищувати 10-15-кратну висоту куліс. Як правило, між кулісами з кукурудзи, південних конопель і соняшнику залишають відстань 12-18, а гірчиці - 8-10 м. Обробіток ґрунту перед сівбою і сівбу кулісних рослин здійснюють агрегатом, що складається з трьох культиваторів і дворядної сівалки. Пізніше кулісний пар обробляють агрегатом з цих самих культиваторів, а щоб запобігти вирізуванню рослин, у кулісах з обох сторін агрегата знімають по 1-2 лапи. Озимі висівають упоперек куліс, хоч при цьому кулісні рослини частково пошкоджуються. Сидеральний. Глибину сівби, температуру і вологість посівного шару ґрунту регулюють допо-сівним і післяпосівним коткуванням. Ущільнення поверхневого шару помітно зменшує розмах вертикальної вібрації сошників сівалок, дає можливість оптимізувати глибину і рівномірність загортання насіння по вертикальному профілю і таким чином сприяє формуванню рівномірнішого стеблестою зернових колосових культур. Коткування дещо нівелює помилки і порушення в передпосівному обробітку, які часто зумовлені конструктивними недоліками культиваторів.

Середній приріст урожаю зерна озимих і ярих колосових завдяки коткуванню становить 3-6 ц/га. При цьому передпосівне коткування дещо ефективніше від піс-ляпосівного.

Сидеральні пари застосовують для підвищення родючості піщаних ґрунтів, особливо в господарствах, які відчувають гостру нестачу органічних добрив. До паро-займаючих сидеральних культур належать люпин, буркун, серадела, ріпак, гірчиця та ін.

2.

Ячмінь - одна з найдавніших сільськогосподарських культур. Він обробляється з часу зародження землеробства. Зерно ячменю - відмінний корм. Його широко використовують при відгодівлі свиней, в раціонах великої рогатої худоби та птиці. Це незамінна сировина пивоварної промисловості, з нього готують також різні види круп.

В даний час ячмінь є основною кормовою культурою.

Ячмінь також має велике значення і як цінна продовольча культура. З його зерна проводяться широко відомі перлова і ячна крупи, які за своїми харчовим достоїнств не поступаються рисової і гречаної. У ячної крупі міститься навіть більше цукру і білка.

Овес. Зерно вівса - прекрасний концентрований корм. Воно має велике значення при вирощуванні молодняку ​​і птиці, при відгодівлі тварин. У зерні вівса міститься 12 ... 13% білка, 40 ... 45% крохмалю і близько 4 ... 6% жиру. Хорошим грубим кормом служить вівсяна солома.

Овес широко використовується на зелений корм, сіно і силос, особливо в суміші з однорічними бобовими культурами - викою ярою, пелюшку, горохом, чиною посівної. Завдяки досить міцному стеблу, збігом тривалості основних фаз вегетації з фазами росту цих культур овес вважається кращим компонентом змішаних посівів. Вико-вівсяна, пелюшко-вівсяна, горох-вівсяна та інші суміші при різних термінах посіву дозволяють протягом тривалого періоду отримувати високоякісний корм.

У складі білків вівса є всі незамінні для людини і тварин амінокислоти. За їх змістом білки вівса не поступаються білкам пшениці, а за деякими амінокислотам навіть перевершують їх.

3.

Аналіз сучасного стану роботи комплексів і дані, накопичені наукою і практикою, показали, що найбільш прогресивно безприв'язне утримання молодняку великої рогатої худоби в приміщеннях невеликими групами по 10-15 голів.

Дорощування і відгодівлю худоби проводять як в закритих приміщеннях, так і на майданчиках напіввідкритого або відкритого типу в залежності від кліматичних особливостей зони. Худоба в закритих приміщеннях, як правило, містять безвигульне. Відгодівлю худоби на жомі і барді, а також заключний відгодівлю молодняку на інших кормах можливі при змісті худоби на прив'язі, у стійлах на суцільних підлогах або з пристроєм щілинного підлоги в задній частині стійла

Виробничий цикл ділиться на 3 фази: перша фаза триває 65 днів, телята досягають 45-84 кг маси, в цей час здійснюється повна заміна коров'ячого молока; друга фаза з 65-го по 115-й день - поступова підготовка телят до інтенсивного поїдання кормів і третя фаза з 115-го по 392-й день - інтенсивне вирощування і відгодівлю.

Молодняк містять в приміщеннях двох типів, які об'єднані в два сектори: для телят 1-го періоду і для молодняка 2-го періоду вирощування.

Білет 10

1.

Для сівби та садіння використовують посівний (садильний) матеріал, який повинен відповідати певним вимогам стандарту. Насіння має бути відібране і сортове. Перед сівбою насіння протруюють отрутохімікатами з метою знищення збудників хвороб. Насіння кукурудзи, цукрових буря­ків калібрують, тобто розділяють за розмірами на фракції.

Рядкова сівба забезпечує розміщення насіння у ґрунті ряд­ками з відстанню між ними 12 і 15 см. Такий спосіб сівби застосовують при вирощуванні зернових та інших культур, які не вимагають міжряд­ного обробітку.

Перехресна сівба полягає в тому, що половину норми висіву насіння висівають під час руху сівалки в одному напрямку, а другу поло­вину - впоперек засіяних рядків або по діагоналі. При цьому відстань між зернинами в рядках збільшується, і насіння розподіляється в ґрунті рівномірніше, ніж при рядковій сівбі, що сприяє підвищенню врожаю.

Розкидна сівба - це розкидання насіння по поверхні поля технічними засобами або вручну. Для загортання насіння у ґрунт викори­стовують зубові борони. Розкидний спосіб застосовують для сівби насіння трав на луках і пасовищах, деяких зернових та інших культур.

Широкорядна сівба- це рядкова сівба із збільшеним від ЗО до 90 см і більше міжряддям. Широкорядний спосіб сівби застосовують для просапних культур. Він забезпечує механізований обробіток міжрядь.

Пунктирний спосіб (одно зерновий) Полягає в тому, що на­сінини розміщують у рядках поодиноко, на однаковій відстані одну від одної, з міжряддям 45-90 см. Пунктирна сівба дає значну економію на­сіння, створює сприятливі умови для розвитку рослин, знижує затрати праці при догляді за рослинами та підвищує врожайність.

2.

Кукурудза - одна з основних культур сучасного світового землеробства. Це культура різнобічного використання і високої врожайності. На продовольство, в країнах світу використовується близько 20 % зерна кукурудзи, на технічні цілі - 15-20 % і приблизно дві треті - на корм.

Зерно кукурудзи - прекрасний корм. У 1 кг зерна міститься - 1,34 кормової одиниці і 78 г перетравного протеїну. Це цінний компонент комбікормів. 

Кукурудзу використовують на зелений корм, який багатий каротином. У корм йдуть і залишаються після збирання на зерно сухе листя, стебла і стержні качанів кукурудзи.

3.

Трактори класифікують за такими основними ознаками: призначенням, типом ходової частини та остова, номінальним тяговим зусиллям.

За призначенням сільськогосподарські трактори поділяють на універсально-просапні, орно-просапні, спеціалізовані та трактори загального призначення

Трактори загального призначення застосовуються для енергоємних сільськогосподарських робіт: оранки середніх і важких ґрунтів, сівби, культивації, дискування, боронування, збирання врожаю та виконання транспортних, землерийних, будівельних, шляхових і навантажувальних робіт. Ці трактори мають тягове зусилля від 20 до 60 кН

Універсально-просапні трактори застосовуються для посіву та догляду за просапними культурами; збирання технічних, зернових культур, картоплі, овочів; оранки легких і середніх ґрунтів; суцільної культивації і боронування; виконання землерийних, транспортних і навантажувальних робіт тощо.

Орно-просапні трактори використовуються для виконання всього комплексу обробітку грунту (оранки, культивації, сівби, збирання урожаю), а також для посіву, догляду і збирання просапних культур та виконання транспортних робіт.

Спеціалізовані трактори будуються на основі конструкцій існуючих тракторів для роботи в специфічних умовах (болотиста або гірська місцевість), а також для виконання спеціальних робіт.