13/ Вкажіть основні історичні типи культури та дайте їм загальну порівняльну характеристику

Культурологія - порівняно молода наука. Умовно можна прийняти за дату її народження 1931 р., коли американський професор Леслі Уайт вперше прочитав курс культурології в Мічиганському університеті. Однак культура стала предметом дослідження задовго до цього. Починаючи ще з античних часів, філософи ставили і обговорювали питання, пов'язані з вивченням культури: про особливості людського способу життя в порівнянні з способом життя тварин, про розвиток знань і мистецтв, про відмінність між звичаями і поведінкою людей у ​​цивілізованому суспільстві і в В«варварськихВ» племенах. Давньогрецькі мислителі не користувалися терміном культура, але надавали близький до нього сенс грецькому слову пайдейя (виховання, освіта, просвітництво). У Середні століття культуру розглядали головним чином під ім'ям релігії. Епоха Відродження ознаменувалася поділом культури на релігійну та світську, осмисленням гуманістичного змісту культури і особливо мистецтва. Але тільки в XVIII в. - Столітті Просвітництва - поняття культури увійшло мову науки і привернуло увагу дослідників як позначення однієї з найважливіших сфер людського буття. p align="justify"> В якості основних історичних типів культури розглядаються: В· первісна культура (від виникнення людини (близько мільйона років тому) і до появи державності.) В· антична культура (це культура держав, що сформувалися з 3 тисячоліття до н. е. по 5 століття нашої ери на теренах Середземноморського регіону періоду архаїчної Греції, класичної Греції, доби еллінізму та доби Римської республіки) ; В· середньовічна культура (період європейської історії від 5 століття (падіння Римської імперії і Велике переселення народів) до епохи Відродженнята Реформації, кінець 15 століття — початок 16 століття.);

В· культура епохи Відродження (Епоха Відродження — період в історії культури Західної Європи, який почався в Італії в кінці XIII століття, зайняв в більшості європейських країн XIV–XVI ст., а в Іспанії та Англії тривав до початку XVII століття.);

В· культура Нового часу (Новий час — епоха, яка охоплює період з XVII ст. до кінця XIX ст.; після цього починається період так званої «новітньої історії», що триває і по наш час);

В· сучасна культура.

Однак ця типологизация народилася в руслі європейської культури і висловлює її уявлення про себе, про своє походження, розвиток і значенні для всього людства. Вона описує хід культурно-історичного процесу на території Європи - головним чином Західної. 

Вкажіть на проблему співвідношення традицій та новацій в культурі

Традиции – это наиболее устойчивая часть социокультурного наследия, которое передается из поколения в поколение и воспроизводится в течение долгого времени. Традиции включают в себя объекты социокультурного наследования, сами процессы этого наследования. К традициям относятся культурные образцы, ценности, нормы, идеи, знания.

Традиции образуют органическое единство с новациями. Традиция обеспечивает устойчивость культуры, ее воспроизводство, а новация – ее развитие и взаимодействие с другими культурами.

Доминирование традиций в обществе приводит к застою, доминирование новаций – к разрушению в самой культуре. Для разных типов общества характерно свое соотношение традиций и новаций. Современное общество большое внимание уделяет новациям, совершенствованию различных сфер жизни. Новации бывают:

- эндогенные – внутренние, внутри самой культуры

- экзогенные – внешние, заимствованные из других культур

Эндогенные новации возникают в ответ на какую-то потребность, которая не может быть удовлетворена традицией. Эндогенная новация – это мутация традиции.

Сложнее обстоит дело с экзогенными новациями, потому что всякая культура защищает свою самобытность. Поэтому легче всего усваиваются материальные новации.

Характер взаимоотношений традиций и новаций:

- Конфликт (церковные реформы Никона)

- Симбиоз. Сосуществование традиций и новаций в разных сферах общества (дворянство и народ)

- Синтез. Результат взаимного приспособления друг к другу (марксистское учение, совпадавшее с российской действительностью).