8/ Основні функції культури:

1) Пізнавальна

У кожну конкретну історичну епоху фіксуються результати пізнання навколишнього світу. При цьому пода

Ється цілісна картина світу, поєднуються результати наукового, ціннісного та художнього відображення.

Культура - це самосвідомість соціальних груп населення, націй, народностей, класів, суспільства в цілому. Завдяки культурі соціальні спільноти пізнають самі себе, свої суспільні потреби й інтереси, свої особливості й місце у світовій історії, формують своє ставлення до інших суспільних систем.

Інформативна

Відомо, що соціальний досвід попередніх поколінь не може передаватися генетичною спадковістю. У культурі виявляються соціальна спадковість людства, його пам'ять. Опредмечуючись в тих чи інших знакових системах (усних переказах в давнину, пізніше - у літературній мові, нотах, в "мовах" науки і мистецтва), соціальний досвід попередніх поколінь розпредмечується і сприймається новими поколіннями Тобто, соціальний досвід передається, транслюється як вертикально (від попередніх поколінь до нових) так і горизонтально (обмін духовними цінностями між народами).

Завдяки культурі нові покоління мають можливість використати духовний досвід, накопичений предками. Окремому індивідуумові немає необхідності випробовувати все на власному досвіді. Його індивідуальний досвід певною мірою можна замінити результатами досвіду попередників.

Інформаційна функція культури дозволяє людям здійснювати обмін знаннями, навичками, вміннями, здібностями, тобто своїми сутнісними силами, які нерівні як в середині одного покоління, так і між поколіннями.

Світоглядна

Культура синтезує в цілісну і завершену форму систему чинників духовного світу особистості - пізнавальних, емоційно-чуттєвих, оціночних, вольових. Світогляд забезпечує органічну єдність елементів свідомості через сприйняття й розуміння світу не в координатах фізичного простору й часу, а в соціокультурному вимірі. Основним напрямком культурного впливу на людину є формування

Світогляду, через який людина включається в різні сфери соціокультурної регуляції.

Комунікативна

Люди постійно спілкуються, і через спілкування передаються культурні досягнення. Тут спілкування може бути безпосереднім (пряме засвоєння надбань культури), так і опосередкованим (спілкування реалізується через засвоєння культурної спадщини).

Спілкування між людьми здійснюється за допомогою різних знакових систем, "мов" (у широкому значенні цього поняття, яке розкривається у спеціальній науці - семіотиці). Кожна нація має не тільки свою мову слів, але й мову жестів, танцю, музики тощо, а також свою мову ритуалів, правил поведінки і норм спілкування.

Регулятивна

Культура регулює взаємини та взаємодіяльність людей. Ця функція реалізується за допомогою певних норм, засвоєння яких необхідне кожному для успішної адаптації в суспільстві.

Аксіологічна

Культура як система цінностей формує в людині певні ціннісні орієнтири і потреби. Людина, сприймаючи ту чи іншу річ або явище, дає їм позитивну або негативну оцінку.

Виховна

Культура не лише пристосовує людину до певного природного і соціального середовища, не тільки сприяє її соціалізації. Вона ще й виступає універсальним фактором розвитку людини, людства.

Вивчення сутності культури має свою історії і свої наукові школи.

Еволюціоністська теорія культури представлена у працях американського вченого Л. Моргана (1818-1881) і англійського історика-антрополога Е. Тейлора (1832-1917). її виникнення пов'язане з узагальненням емпіричних етнографічних матеріалів і визначенням закономірностей розвитку історії культури. Сутність еволюціоністської концепції культури полягає в тому, що висува

Ється і обґрунтовується принцип єдності людського роду та спорідненості потреб різних народів у формуванні культури. Аналізуючи культуру первісного суспільства (праця "Первісна культура"), Е. Тейлор дійшов висновку, що розвиток того чи іншого народу відбувається прямолінійно, від простого до складного. Л. Морган у розвитку суспільства виділяє такі основні стадії:

Дикість,

Варварство,

Цивілізацію.