58. Розкрийте особливості теорії культури ж.-п.Сартра

Экзистенциализм, или философия существования — одн из самых популярных и влиятельных течений современной общественной мысли. Экзистенциализм формировался в первой половине XX века и во многом отражает тот период. Этим собственно и объясняется трагическая интонация и общая пессимистическая окраска большинства положений философии зкзистенционализма.

На формирование современной философии существования огромное влияние оказали предшествующие теории и труды С. Кьеркегора, Ф. М. Достоевского, Ф. Ницше, М.Унамуно, а также феноменология Э. Гуссерля и философская антропология М Шелера.

Идеи экзистенциализма, защищали и развивали многие выдающиеся философы. В Германии — это Мартин Хайдеггер (1889—1976 гг.), Карл Ясперс (1883—1969 гг) Во Франции — Жан Поль Сартр (1905—1980), Альбер Камю 1913—1960), В России — Лев Шестов, (1866—1938). Николай Бердяев (1874—1948).

По сартру: Наука — это стихия человеческой активности и свободы. Французский философ Ж.-П. Сартр неоднократно подчеркивал мысль о том, что человек должен быть свободным для того, чтобы этой свободой «сделать себя». Добавим, что не только себя, но и свое дело. Вместе с тем научная деятельность, как и всякая другая, имеет определенные нравственные нормы, допускающие, что для ученого в его научном поиске является приемлемым, а что нет.

Культура ничего и никого не спасает, да и не оправдывает. Но она - создание человека: он себя проецирует в нее, узнает в ней себя; только в этом критическом зеркале видит он свой облик". Вообще, слово "проекция"-одно из наиболее любимых у Сартра, невольно оно становится таковым и у тех, кто сталкивается с точкой зрения Ж.-П.Сартра. Согласно теории о том, что существование предшествует сущности, человек, по Сартру, становится человеком после того, как сделает себя сам. Человек - это проект. Человек проецирует себя в будущее.

59. Структура моральної культури.   Структурно моральна культура особи виступає як діалектична єдність культури моральної свідомості і культури моральної поведінки, що в свою чергу є складовими загальної культури людини. Моральна свідомість — це специфічний різновид суспільної й індивідуальної свідомості, спрямований на освоєння ціннісних властивостей суспільних відносин і вчинків людей з позиції їх відповідності прийнятим у суспільстві моральним нормам та настановам. Одна з найсуттєвіших особливостей моральної свідомості в тому, що соціально-необхідне знаходить у ній форму особистого вираження, завдяки чому виступає в індивідуальному і суспільному житті як своєрідна програма дії, моральний імператив. Культура моральної свідомості особи включає культуру етичного мислення і культуру моральних почуттів. Культурний потенціал моральної свідомості реалізується, передусім, у культурі етичного мислення. Критерієм культури етичного мислення є оптимальність прийняття моральних рішень і розв'язання моральних конфліктів. Прояви культури етичного мислення різноманітні. Це вміння користуватися набутим етичним знанням, що виражається у вмінні відрізняти Добро від Зла, застосовувати в конкретній ситуації необхідну, відповідну моральну норму тощо. Але моральна культура не зводиться тільки до знання у сфері моралі. Моральна свідомість мусить спиратися не тільки на аргументи розуму, а й на силу почуттів. Саме почуття людини, перетворені, відшліфовані моральністю, є могутнім фактором переходу етичних знань у моральні вчинки. Культура моральних почуттів — одна з найважливіших характеристик моральної свідомості особи. Ступінь моральної вихованості людини збігається з тим, наскільки в ній розвинута здатність до морального резонансу, співпереживання, співчуття, милосердя, наскільки морально чисті почуття. Усе це не менш важливе, ніж культура етичного мислення. Формування культури моральних почуттів дуже важливий резерв удосконалення моральної культури особи і міжособистих стосунків. Такі морально-психологічні якості особи, як здатність до взаєморозуміння, чуйність, відчуття співпричетності, солідарності, забезпечують здоровий морально-психологічний клімат у колективі, згуртованість його членів, нормальне міжособисте спілкування. Емоційна сторона діяльності, моральні почуття розкривають суть суб'єктивної підготовленості особи сприймати і реалізувати моральні вимоги. Культура моральних почуттів є одним із основних покажчиків духовно-морального світу особи. Отже, у поведінці людини визначальну роль відіграє культура моральної свідомості, тобто її внутрішня культура, що ґрунтується на світогляді і засвоєних моральних цінностях. У поведінці людини втілюються результати виховання.   Практично-духовна природа моралі означає, що її вимоги невід'ємні від суспільних завдань, наповнені конкретним практичним змістом. Тому моральна культура особи, крім культури моральної свідомості, включає й культуру моральної поведінки (вчинків), тобто зовнішню культуру. Це знання і втілення у вчинках, поведінці особи правил етикету. Етикет (француз. — етикетка, ярлик, церемоніал). Словом «етикет» визначався встановлений порядок і форма поведінки при дворі монарха, тобто придворний протокол. Кожна епоха, кожне суспільство відрізняється своїми правилами поведінки, системою норм пристойності. Сучасний етикет — це сукупність правил повсякденної порядної поведінки, що стосується зовнішнього прояву ставлення до людини, в основі якого лежать уявлення про моральне і прекрасне. Сучасний етикет ґрунтується на моральних принципах гуманізму й демократизму, що сприяють взаємопорозумінню, взаємодії, комфортному спілкуванню між людьми. Доброзичливість, шанобливість, повага до думки іншого, турбота про ближнього, допомога йому тощо є виразом і внутрішньої культури особи і зовнішньої, що відбивається у дотриманні етикетних вимог. Ввічливість, скромність, простота, тактовність, точність — це найважливіші вимоги культури поведінки, дотримання зовнішніх правил порядності.   У цивілізованому суспільстві склались загальні правила етикету: — уміти бути уважним до людини у будь-яких ситуаціях; ввічливо звертатись з проханням про будь-яку послугу і дякувати за її надання; співчувати людині у її невдачах, поділяти з нею радість успіху; бути терпимими до інших думок, смаків, терпляче вислуховувати того, хто говорить, не перебивати його і виявляти інтерес до його думки; — пропонувати людині свої послуги і допомогу у можливих формах; не допускати приниження людської гідності того, хто вам не подобається; — берегти робочий і вільний час свій та інших людей, не марнувати його беззмістовними розмовами, не примушувати людину чекати на тебе; розмовляти мовою зрозумілою більшості чи усім присутнім; — намагатися не помічати фізичних вад людини, не розпитувати про них; не сміятися безпричинно у присутності людини, не давати їй приводу гадати, ніби ви смієтеся з неї; не допускати ніяких погроз людині, тим більше — фізичних дій; — не нав'язувати співрозмовникові гему розмови про себе, прагнути більше запитувати і слухати, ніж говорити самому; не підкреслювати своєї шляхетності та жертовності у зробленій послузі, якою б важливою і значною не була; — дбати про свій зовнішній вигляд, охайність і чистоту, пам'ятати, що неувага до себе, недбалість, неохайність — це неповага до інших людей; не привертати до себе уваги екстравагантністю зовнішнього вигляду.   Правила відображають загальну форму поваги до людини взагалі.   Справжня культура, внутрішня і зовнішня, проявляється у всьому: у ставленні до праці, до службових обов'язків, у володінні усною мовою, у повсякденному спілкуванні із сім'єю, з колегами, у манері поведінки в гостях, громадських місцях тощо. Складаючись із багатьох компонентів, моральна поведінка проявляється, насамперед, у двох із них: у вмінні обирати, зовнішню форму, адекватну внутрішній моральній культурі; у вмінні оптимізувати спосіб діяльності, обирати і застосовувати ефективні засоби виконання морального рішення.   Отже, моральна культура особи — це якісна характеристика морального розвитку і моральної зрілості особи, яка проявляється: по-перше, у культурі моральних почуттів, що є вираженням здатності особистості до співчуття, співпереживання, милосердя, тобто відчувати чужі біль і радість як власні; по-друге, культурі етичного мислення як раціональній складовій моральної свідомості, виражається у знанні моральних вимог суспільства, у здатності людини свідомо обґрунтувати мету і засоби діяльності. Такий ціннісно-орієнтуючий і програмуючий рівень моральної культури залежить від світогляду особи, етичних знань, переконань і забезпечує внутрішнє сприйняття моральної мети і засобів; по-третє, культурі поведінки, за допомогою якої реалізуються поставлена і прийнята моральна мета. Культура поведінки характеризує здатність особи до морального вибору і практичної реалізації мети, задумів, рішень відповідно до панівних моральних цінностей. Нарешті, моральна культура особи проявляється в усій системі її поглядів і переконань, повсякденній поведінці, конкретних вчинках, що здійснюються нею у різних видах діяльності, реалізується у будь-якому виді особистої культури (політичної, правової, естетичної, професійної тощо), у тій мірі, в якій відповідний вид людської діяльності має моральний вимір, моральний аспект.