6/ Співвідносяться матеріальна і духовна культура

Матеріальна й духовна культура між собою тісно пов’язані, оскільки:  - це результат діяльності людини; - має духовне начало – ідеї, проекти і задумки людини; - має матеріальне втілення (зокрема, для художнього твору – скульптура, живопис, література тощо).

Прикладом можуть бути архітектурні будівлі. Вони одночасно є і витворами мистецтва, і служать практичним цілям: будівля театру, храм, готель, іноді й житловий будинок. Між продуктами матеріального і духовного виробництва маються й суттєві відмінності. Зокрема, в літературному творі головним є не матеріальна оболонка, а духовний зміст. Відтак в деяких технічних витворах нерідко буває досить важко виявити будь-які ознаки духовності. У конкретних соціально-історичних умовах ці відмінності іноді викликають не лише протиріччя, але й конфлікт. Причому останній може мати значні масштаби. Щось подібне якраз сталося з культурою в Х1Х і особливо ХХ ст., коли матеріальна культура почала домінувати над духовною. Отже, у широкому розумінні слова культура тлумачеться як сукупність усіх матеріальних і духовних цінностей, вироблених людством за час його існування. У цьому значенні поняття “культура” вживається і в наші дні. Однак у буденній свідомості термін “культура”, як правило, вживається у вузькому значенні. В цьому аспекті він стосується лише духовного життя – літератури, живопису, театру, кіно, культури побуту тощо. Хоча в дійсності, як ми зазначали, вся сукупність культури далеко не вичерпується суто духовними цінностями.

Проте слід зауважити, що не всі результати людської діяльності мають справжню культурну вартість (наприклад, таж сама атомна чи біологічна зброя тощо).Джерела, які дають вченим можливість дослідити етапи розвитку матеріальної і духовної культури наступні: мова, міфологія, археологія, літописи, література, кіно-фото засоби тощо. Джерелами вищої якості є наукові дослідження і відкриття.

7/ Основні структурні елементи культури

Основними складовими або елементами культури є:

1. Мова як система знаків, наділених певним значенням, котрі використовуються для збереження, перетворення та передачі інформації. Мова має особливе значення в системі культури, вона є першоосновою будь-якої культури, оскільки нею не можна оволодіти без спілкування з іншими людьми. Мова підтримує згуртованість суспільства, допомагає людям координувати свої дії, відображає загальні знання людей про традиції, сучасні події. Мова є засобом людського спілкування, мислення і самовираження у різноманітних формах духовного виробництва та споживання.

2. Цінності є визначальним елементом культури. Це своєрідний соціальний механізм, який виявляє, систематизує, впорядковує, відтворює, зберігає, захищає, розвиває та передає все корисне в суспільстві. Вони являють собою певні еталони соціальної поведінки. Соціальний механізм, за допомогою якого відбувається виявлення, систематизація, відтворення та розвиток цінностей, і складає людську культуру.

3. Норми — це волевиявлення, яке дає змогу здійснювати соціальний контроль і демонструє зразки поведінки. Соціальна норма — це зразок поведінки чи дій індивідів або соціальних груп. Це певні правила, які регулюють поведінку людей у відповідності з цінностями даної культури.

4. Складні зразки поведінки: звичаї, традиції, обряди, вірування. Звичай являє собою звичну соціальну регуляцію, яку взято з минулого. Звичай — це усталений спосіб людської діяльності або правило поведінки, характерне для певного народу.

5. Знання та переконання — базові елементи культури, в яких зосереджується те, до чого люди прагнуть, чим керуються у повсякденному житті, що втілюють у зразках, нормах та звичаях, об'єктивно відображають природну та соціальну суть реальності.

В залежності від рівня, масштабів, форм соціальної взаємодії розрізняють типи та форми культури. Основними типами культури є: матеріальна та духовна, загальнолюдська (це культура, вироблена людством протягом усієї історії його існування. Вона грунтується на загальнолюдських цінностях — істині, добрі, красі, справедливості тощо. У межах окремого суспільства виокремлюють такі форми культури, як елітарна, народна й масова.), висока та народна (До елітарної чи високої культури належить класична музика, високоінтелектуальна література, витончене мистецтво, що розраховані на високоосвічену частину суспільства. Створюється вона фахівцями високого класу для еліти.

Народна культура (її ще називають аматорською чи фольклором) це примітивна культура. Вона створюється аматорами-творцями, що не мають професійної підготовки й зв’язана з життям широких народних мас. Її репрезентують казки, легенди, міфи, пісні, танці. За формою виконання елементи народної культури можуть бути індивідуальними, груповими, масовими.

, суперкультура(Суперкультура — це культура певної самодостатньої спільноти (цивілізації, етносу) на протязі всього періоду її існування.) , субкультура (це самостійне цілісне утворення в межах домінючої культури (цінностей, норм, переконань, зразків поведінки тощо), модифікованих відповідно до вікових, професійних, класових, територіальних та інших особливостей певної соціальної групи, спільноти) , контркультура(Контркультура — різновидність субкультури, яка знаходиться в стані конфлікту по відношенню до пануючої культури. Термін "контркультура" вперше вжив Т. Роззак після студентських бунтів 1960-х років, особливо у Франції.) , масова(У сучасному суспільстві у зв'язку з розвитком засобів масової інформації виникає ще одна форма — масова культура або популярна культура — це культура, сутність якої полягає в тому, що вона створюється з метою споживання, для розваг. Вона є масовою за обсягом, тобто за охопленням аудиторії, і за часом, тобто виробляється постійно, кожного дня). Розглянемо ці види детальніше.