44. Культурі як антропологічному феномену

Перший серед них - філософсько-антропологічний. Культура в цьому випадку сприймається як вираз людської природи. Вона виводиться з особистостей самої людини. Різноманітні риси культурного процесу безпосередньо зчитуються з людської натури. Культура при цьому оцінюється як феноменологія людини.

Перше антропологічне трактовання феномена культури дав у 1871 році Едуард Тейлор (1832-1917), визначивший культуру як сукупність знань, моралі, права, мистецтва, звичаїв і інших особливостей, притаманних людині, як члену суспільства.

Послідовний філософсько-антропологічний підхід до культури реалізується дуже рідко. Справа в тому, що культура як феномен не виникає з біологічної природи людини. Французський релігійний філософ Жак Марітен підкреслює, що розум і благочинність у вищій степені відповідають природі людини. Але в цьому і парадокс, що результати розуму і плоди моральності у людській натурі не закладені початково. Вони додаються до того, що виробляється почуттєвою, інстинктивною природою. Тобто перехід до культури визначає пошук у людській істоті щось таке, що не міститься у ній як у тварині.

45. Поняття «людина маси» у розумінні х. Ортега-і-Гассета

У своїй праці «Бунт мас» видатний іспанський філософ, соціолог, есеїст Хосе Ортега-і-Гассет веде мову про нову соціокультурну ситуацію, яка склалася у ХХ столітті і була підготовлена попередніми епохами. Це насамперед криза культури, звичних установлених цінностей та норм, які через низку причин втратили свою імперативність. Явище, означене ним як «бунт мас» є безпосереднім проявом якісної зміни у житті європейської спільноти.  Причиною кризи, на думку філософа є явище накопичення, «перенасичення», оскільки ХІХ століття породило ріст народонаселення. Тому відбувалась боротьба за кращі місця у суспільстві, спроба захоплення тих місць, які раніше належали тільки кваліфікованим меншинам суспільства.

В цих умовах виникає новий тип людини, якого не існувало досі – масова людина. Її поява була підготовлена ХІХ століттям: піднявся середній рівень життя, відбувся стрибок у прирості населення (джерело навали мас); великий вплив мала ідея рівності прав (природних прав людини), запроваджена у ХVIII столітті, а з нею і скасування права привілею; зросла якість життя, середньостатистична людина позбулась звичних турбот, для неї стали доступними речі, які раніше мали змогу отримувати лише обрані. Однак життя зросло у матеріальному вимірі, але не у духовному. Нові можливості відкривають широкі обрії для розвитку, але серед них дуже важко обрати. Тому людина реалізовує лише частинку того, ким вона може стати, звідси внутрішнє відчуття неповноти, адже світ, чи наше можливе життя, значно ширше і більше від реального. Сучасна людина поєднує в собі відчуття потужності та невпевненості. Передумовами покращення життя згідно Ортеги стали: ліберальна демократія, наука і техніка. Раніше життя знало обов’язок і тиск. Тріумф мас і піднесення життєвого рівня сталися в Європі з внутрішніх причин, після двох століть прогресивного виховання людності і господарського збагачення суспільства. Зараз відчувається лише покращення умов життя.  Ортега аналізує історичну еволюцію і порівнює стан сьогодення із подібними кризовими явищами минулого. Він висловлює думку, що поряд із тотальністю, загрозу становить і відокремлення. Адже цивілізація – передусім бажання співіснування, але коли людина відчуває самодостатність, як це відбувається зараз, у неї вже немає потреби брати до уваги ближнього [2, c.155]. Це ознака варварства, яке є наслідком відокремлення. Філософ називає повстання мас «вертикальною навалою варварів». Іспанський філософ, ведучи мову про необхідність згуртування європейської цивілізації, фактично спрогнозував появу Європейського союзу. Бунт мас – основне явище, яке спостерігається у ХХ столітті і було підготовлене попередніми епохами. Із нього випливають трансформації, які кардинально міняють структуру суспільства. Суспільство стає масовим, оскільки у ньому переважає новий тип людини – масова людина. Ідея зрівняння (усереднення), свідчить про те, що якісний рівень життя насправді знижується, хоча рівень пересічного життя і зростає. Розрив із культурною традицією, що спостерігається у ставленні до звичних норм і стандартів, репрезентує замкненість цього періоду, який видається новим дитинством, новим початком, який немає історичного підґрунтя.  Масовізація являє собою сукупність двох протилежних за суттю феноменів. З одного боку – це суттєвий ріст життя, його варіацій і можливостей (перш за все у матеріальному плані) у кількісному відношенні; з іншого – це знецінення особистості, її деградація у культурному і соціальному плані. Соціальні зв’язки слабшають і втрачають свою автентичність. Криза проявляється ще й у політичній сфері, вона є показом застою, який панує над ліберальною демократією, прихильником якої є Ортега. Одним із найвпливовіших чинників є нова техніка, і породжений нею техніцизм, як суттєва риса нової культури прямо пов’язані із розвитком емпіричної наука, саме завдяки їй стало можливим масове промислове виробництво [3]. У цьому ключі мислитель розглядає таку рису масової культури, яку він називає «варварством спеціалізації». Вузька спеціалізація починає витісняти культуру (як загальний світогляд) у науковцеві.  «Людина маси» - це не соціальне і не класове, а чисто психологічне поняття. Панування масової людини – пряма загроза для існування західної цивілізації. Ось як Ортега-і-Гассет визначає масову людину: «Маса – кожний, хто сам не дає собі обґрунтованої оцінки – доброї, чи злої, а натомість почуває, що «такий, як усі», і проте тим не переймається і навіть задоволений почуватися тотожним із іншими» [1, с.64].  Філософ ділить суспільство не за класами, а за типами людей. Існує два типи людей: вимогливі до себе, що беруть нові труднощі і обов’язки; байдужі, які нічого від себе не вимагають, у яких немає зусиль до самовдосконалення. Тобто, критерієм поділу є рефлексивне відношення до себе і обов’язок. Власне цими двома типами є людина маси (середня, рядова) і людина вибраної меншини (людина еліти). Людина маси – середня, рядова людина, що не відчуває в собі ніякого особливого дару чи відмінності (позбавлена індивідуальності), задоволена почуттям своєї однаковості з усіма, поблажлива до себе, не намагається себе виправити, або вдосконалити, самовдоволена.   Цей «новітній варвар» користується готовим набором ідей і не замислюється, звідки вони беруться, готовий приймати на віру, не терпить аргументів і доведень. Хосе Ортега-і-Гассет відмічає інтелектуальний герметизм, замкнутість, як одну із його головних рис. Тому цей новий тип не здатний до творчості, закостенілий, тяжіє до життя застиглого, яке приречене на вічне повторення, топтання на місці. Не може йти й мови про якийсь нонконформізм. Бути відмінним – це бути непристойним. А оскільки жодні раціональні аргументи не діють, важливий тільки матеріальний тиск. Натовп вдається до дій без закону, це проявляється у прямій дії, якою найчастіше виступає фізична сила. Людина має готовий репертуар ідей, вона задовольняється ними і «вважає себе за інтелектуально довершену». Цей новий тип людини подібним до розпещеного немовляти, яке потрапляє у зручний світ і сприймає його, як природне явище, дар природи, який можна використовувати. Це спадкоємець, який отримує від цивілізації – комфорт, безпеку, інші зручності та вигоди. При цьому він не має розуміння, що все це створено зусиллями вибраного кола людей і підтримується цими ж людьми, які є спеціалістами. Відзначається підвищення інтелектуальних можливостей і рівня здібностей масової людини. Однак цей інтелектуальних рівень застосовується лише для беззмістовного накопичення ідей із їхнім хаотичним застосуванням [1, с.56]. Людині маси протистоїть інший тип – людина еліти, це людина вибраної меншості. Але обрана не тому, що вважає себе вище інших, а тому що вимоглива до себе. Життя вибраної меншості сповнене напруги, активне, готове прийняти свої обов’язки і служити чомусь вищому (принципу, авторитету).  Щоб визначити природу сучасної маси Ортега вдається до аналізу її природи. В цьому аспекті він вказує, що на відміну від маси попередніх епох сучасна масова людини це суміш: власне маси, вплив якої є найзначнішим; людини-спадкоємця, в якій поєднуються шляхтич (аристократ) і «розпещена дитина»..  Резюмуючи, можна підкреслити наступні риси масової людини, які відзначає Ортега-і-Гассет: стихійність і потреба в керівництві; нетерплячість, відкидання чужих думок; пряма дія, найчастіше використання сили; відкидання цінностей, норм, ідеалів; відмова від традиції культури; байдужість, матеріальний інтерес; інтелектуальний герметизм; жартівливість, властивість фарсу; відчуття власної довершеності. Таким чином, Хосе Ортега-і-Гассет формує цілісне уявлення про масову людину, яка загрожує західній культурі і є причиною та суб’єктом  творення масової культури. Масовість взагалі визначає ввесь духовний клімат епохи, найрізноманітніші аспекти життя і свідомості людей. Масова культура - наслідок засобів масової комунікації, появи нових способів виробництва, широкого поширення і споживання культури. Можна відмітити ряд рис, які приписує Ортега-і-Гассет масовій культурі. Це несерйозний характер, варварство спеціалізації, негативне ставлення до нових видів мистецтва, культи швидкості, матеріальності та тіла, споживацький характер і нездатність до самостійної творчості, міфологізація свідомості, найчастіше у політичній сфері. А головне це відсутність канонів, норм і зв’язку із попередньою традицією.