Висновок з третього питання

Всі принципи кримінально-виконавчого права взаємо­пов’язані і доповнюють один одного, тому й реалізація їх при виконанні покарання має бути комплексною і співпадати із загальноєвропейськими підходами щодо створення умов для відбуття покарання засудженими.

Дотримання принципів пенітенціарної політики – це обов’язок усіх її суб’єктів, адже саме вони лежать в основі і визначають напрямок руху, і розбудови пенітенціарної політики України і системи в цілому.

Висновки по темі

В даній лекції ми розкрили значення, поняття, структуру, принципи пенітенціарної політики і пенітенціарної системи України. Доцільним було б зазначити, що політика в сфері виконання покарання, або пенітенціарна політика, а і також система, залежить від мо­рального стану суспільства, рівня правової свідомості насе­лення. Держава може проголошувати та закріплювати високі моральні та правові принципи, але вони не завжди адекватно сприймаються і засвоюються всіма прошарками суспільства. У різних соціальних груп може бути значне відхилення від пропагованих моральних і правових цінностей. Ступінь такого відхилення залежить від самого розвитку суспільства. Якщо воно благополучне і стійке в соціально-політичному відношенні, ці протиріччя не такі вже й очевидні та контрастні, вони істотно нейтралізуються. Ставлення засуджених до таких умов стає більш терпимим, гуманним, що неминуче впливає через державні й громадські структури на формуван­ня стратегії політики в сфері виконання покарання, форм і методів її реалізації. Із загостренням соціальних конфліктів послаблюються моральні засади суспільства, що призводить до погіршення відносин між людьми, формує негативні по­гляди на засуджених.

На формування стратегії політики в галузі виконання по­карання та розвитку пенітенціарної доктрини справляє вплив динаміка і структура злочинності. При стабільному рівні злочинності чи при його зниженні по­літика в цій сфері, як правило, гуманніша. Міжнародні акти про права людини, поводження із засудженими також впливають на політику держави в сфері виконання покарання. Це випливає насамперед з п.1 ст.9 Конституції України, відповідно до якого “чинні міжнародні до­говори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України”.

Україна, як правонаступниця СРСР, відповідно до Віденської угоди (1989) зобов’язана привести своє законодавство згідно з міжнародними угодами про захист прав людини, в тому числі і в сфері боротьби зі злочинністю. Відповідно до цих угод держави-учасниці повинні забезпечувати, щоб з усі­ма особами, які утримуються під вартою чи в ув’язненні, по­водилися гуманно, з повагою до гідності, властивій людській особистості.

Значимість сформульованих у міжнародних угодах принципів і загальних положень про захист прав людини і поводження із засудженими для формування норм і принципів політики в сфері виконання покарання визначається тим, що вони носять міждержавний характер, стабільні, не підлягають впливу соціальної і політичної кон’юнктури, не залежать від ідеологічних і кримінологічних факторів, а тому є чітким орієнтиром для розвитку політики, законодавства та право застосовної діяльності в сфері виконаний покарання.

Методичні рекомендації, вказівки та завдання на самостійну роботу

1. Вивчити теоретичний навчальний матеріал лекції.

2. При необхідності доповнити конспект лекції навчальним матеріалом згідно контрольних питань.

3. Самостійно опрацювати наступні питання, використовуючи матеріали письмової консультації:

- характеристика загально-правових та міжгалузевих принципів кримінально-виконавчого права.

4. Підготувати індивідуальні навчально-дослідні завдання та реферативні доповіді за їх змістом:

1. Принципи на яких була заснована пенітенціарна політика в Європі на різних проміжках часу (короткий екскурс).

2. Філософське обґрунтування необхідності гуманізації процесу виконання покарань.

5. Підготуватися до контрольної перевірки знань та розгляду питань, що винесені на семінарське заняття.