4. Порядок проведення заняття

5.1. Вступна частина (організаційний момент та вступне слово)

Після привітання лектор називає вид заняття, номер та назву теми, визначає мету, завдання, час та порядок проведення. Оголошує план лекції(навчальні питання) та особливу увагу приділяє актуальності й значенню теми, а при необхідності і кожного навчального питання для майбутньої професійної діяльності у кримінально виконавчих установах. Називає літературу, вказує на взаємозв’язок теми з іншими дисциплінами.

5.2. Змістовна частина (розгляд навчальних питань)

Після вступного слова викладач називає перше навчальне питання, і поєднуючи елементи індуктивного та дедуктивного викладання разом з використанням засобів наочності, а також технічних засобів навчання систематизує навчальний матеріал і доводить його до курсантів. Навчальний матеріал представлений у вигляді визначень, класифікацій, схем, таблиць рекомендує курсантам законспектувати в робочі зошити. Під час читання лекції лектор з метою активізації пізнавальної діяльності курсантів ставить перед ними контрольні або проблемні запитання. Після розгляду кожного навчального питання викладач робить висновок і плавно переходить до наступного питання. Процес розгляду інших навчальних питань повторюється, і лекція закінчується заключним словом викладача.

5.3.Заключна частина лекції

Викладач формулює висновок з теми, визначає завдання на самостійну роботу, дає методичні поради щодо самостійної роботи та підготовки до наступного виду заняття, відповідає на запитання курсантів.

6. Зміст навчальних питань Вступ

Вступна частина (організаційний момент та вступне слово)

Після привітання лектор називає вид заняття, номер та назву теми, визначає мету, завдання, час та порядок проведення, оголошує план лекції (навчальні питання) та особливу увагу приділяє актуальності та значенню теми, а при необхідності і кожного навчального питання для майбутньої професійної діяльності у кримінально-виконавчих установах. Називає літературу, вказує на взаємозв’язок теми з іншими дисциплінами.

Змістовна частина (розгляд навчальних питань)

Після вступного слова викладач називає перш навчальне питання, і поєднуючи елементи індуктивного та дедуктивного викладання разом з використанням засобів наочності, а також технічних засобів навчання систематизує навчальний матеріал і доводить його до курсантів. Навчальний матеріал представлений у вигляді визначень, класифікацій, схем, таблиць рекомендує курсантам законспектувати в робочі зошити. Під час читання лекції лектор з метою пізнавальної діяльності курсантів ставить перед ними контрольні або проблемні запитання. Після розгляду кожного навчального питання викладач робить висновок і плавно переходить до наступного питання. Процес розгляду інших навчальних питань повторюється, і лекція закінчується заключним словом викладача.

Заключна частина лекції.

Викладач формулює висновок з теми, визначає завдання на самостійну роботу, дає методичні поради щодо самостійної роботи та підготовки до наступного виду заняття, відповідає на запитання курсантів.

Вступ

Дисципліна “ Пенітенціарна політика і пенітенціарна система України ” є вибірковою складовою частиною освітньо-професійної програми циклу професійно-орієнтованих дисциплін.

Програмою курсу передбачено вивчення двох кредитів ЕСТS, двох змістових модулів та 4 тем, що складає 60 годин. З них, лекції складають 8 годин, семінарські заняття - 8 годин, на самостійне опрацювання матеріалу відведено 44 годин. Формою підсумкового контролю в 1–му семестрі є залік.

З метою перевірки якості навчання здійснюються контрольні заходи, які включають в себе поточний та підсумковий контроль.

Для організації поточного контролю набутих теоретичних знань та практичних навичок і вмінь застосовуються як усне індивідуальне і фронтальне опитування, так і контрольно-перевірочні письмові роботи, тестування, вирішуються індивідуально-дослідні завдання.

Для перевірки отриманих знань за кредитами проводиться рубіжний контроль. Використовуються тести, які складаються з теоретико-практичних питань, або тести виконані за допомогою комп’ютерної програми College tester. Тестування за цією формою контролю проводиться у комп’ютерному класі.

Поняття „політика” походить від грецького слова „politikа”, що у дослівному перекладі визначається як державні або громадські справи; в більш загальному розумінні - це мистецтво управляти державою. Вперше це поняття зустрічається в трактаті Аристотеля „Політика”, який був написаний в IV сторіччі до нашої ери, а Демокріт вважав таке мистецтво найвищим із мистецтв. Спираючись на мислителів минулого, сучасні дослідники вважають, що політика – це також мистецтво можливого, мистецтво компромісів, мистецтво узгодження бажаного й об’єктивно досяжного. За межами можливого політика закінчується і розпочинається суб’єктивізм, волюнтаризм, часто – й авантюризм. Сучасний енциклопедичний довідник визначає політику як сферу діяльності, пов’язану із відносинами між класами, націями та іншими соціальними групами, основою якої складають проблеми завоювання, утримання та використання державної влади, участі в справах держави, визначення форм, завдань та змісту цієї діяльності. Державна політика поділяється на зовнішню та внутрішню. Зовнішня відноситься до сфери відносин між державами, внутрішня охоплює основні напрями діяльності держави та політичних партій і поділяється на економічну, соціальну, культурну, технічну тощо.

Що стосується етимології поняття «пенітенціарна», то воно походить від латинського слова „poenitentia”, яке перекладається як виправлення або каяття. Таким чином, під пенітенціарною політикою слід розуміти самостійну галузь державно-правової діяльності уповноважених на те суб’єктів соціального управління по визначенню обов’язкових до виконання керівних ідей, принципів, доктринальних положень, установок, вимог, цілей та завдань у сфері забезпечення виправлення або каяття осіб, які відбувають кримінальні покарання.

Власна пенітенціарна політика сучасної України сформувалася не так давно, це пов'язано з тим, що Україна була довгий час під диктатом різних держав, в ролі однієї з провінцій імперій, будь-то Річ Посполита, Російська імперія чи Радянський союз, які визначали ту політику, яка їм була потрібна і, яка часто була спрямована проти українського народу. Але все ж таки наприкінці XX століття Україна виборола свою незалежність, а отже і можливість самостійно впроваджувати загальновизнані світовим товариством принципи власної пенітенціарної політики.

Так після 24 серпня 1991 року, коли Україна проголосила свою незалежність і, таким чином, стала суб’єктом самостійної пенітенціарної політики, яку почала впроваджувати на тлі своїх специфічних соціально-економічних і політичних умов, відповідно до стану і завдань процесу виконання і відбування кримінального покарання як одного з елементів загальної задачі боротьби із злочинністю.

Під час проведення даної лекції буде розглянуто предмет, завдання та структуру курсу «Пенітенціарна політика і пенітенціарна система України», а також визначено поняття і зміст пенітенціарної політики нашої держави в сучасних умовах.