Міністерство освіти і наук України
Рівненський державний гуманітарний університет
Кафедра біології людини
Повідомлення
На тему:
«Стрес. Вплив стресу на здоров′я людини»
Підготували:
Студенти 4 курсу
Групи ПЗІн – 41
Мельник М. В.
Лукащук Н. О.
Городь М. А.
Довжаниця О. А.
Перевірив:
Гущук І. В.
Рівне – 2015
Стрес. Вплив стресу на здоров′я людини
У сучасному житті стреси відіграють значну роль. Вони впливають на поводження людини, її працездатність, здоров'я, взаємини з навколишніми й родину.
Стрес - це напружений стан організму людини, як фізичний, так і психічний.
У перекладі з англійської стрес – це тиск, натиск, напруга. Вона може бути викликана зовнішніми (наприклад, холод, перегрівання) чи внутрішніми (конфлікти, страх за життя) чинниками, величина яких переходить певну межу. За словами Г. Сельє, стрес є неспецифічна відповідь організму на будь-яку пред'явлену йому вимогу, що допомагає пристосуватися до виниклих труднощів, упоратися з ними. Як засновник вчення про стрес Г. Сельє писав: «Не слід боятися стресу. Його не буває тільки в мертвих. Стресом треба управляти. Керований стрес несе в собі аромат і смак життя».
Стрес – це психічна та емоційна реакція людини на ситуацію, причому будь-яку ситуацію, як фізичну, так і емоційну. Це ваша індивідуальна реакція, що може відрізнятись від реакції іншої людини. В її основі лежить ваше відношення до даної ситуації, а також думки та почуття. Це душевний стан, який ви самі формуєте своїми власними думками. Він пов’язаний з тим, що вас оточує; зовнішні фактори лише запускають вашу зовнішню дзеркальну реакцію – особисто індивідуальну.
Стрес також є складовою частиною життя, у помірних дозах він надає життю смак і аромат, як зазначав першовідкривач цього явища — канадський вчений Г.Сельє (1982). Стрес є природним побічним продуктом будь-якої діяльності, оскільки відбиває нагальну потребу людини в адаптації, пристосуванні до мінливих умов життя. Це завжди напруга захисних сил, мобілізація внутрішніх ресурсів організму, що виникає задля енергетичного забезпечення рішення нових завдань.
Взагалі термін «стрес», що набув в наші дні такого широкого поширення, вперше був введений в наукове вживання стосовно технічних об'єктів. У XVII в. англійський вчений Роберт Гук застосував цей термін для характеристики об'єктів (наприклад, мостів), що випробовують навантаження і що чинять опір їй. Ця історична аналогія цікава тим, що поняття «стрес» в сучасній фізіології, психології, медицині (що базується на клінічних дослідженнях Р. Селье) включає уявлення про зв'язки стресу з навантаженням на складні системи (біологічні, психологічні, соціально-психологічні) і з опором цьому навантаженню.
Психологічна теорія стресу
Звідки прийшло в нашу мову слово "стрес"? Вперше воно з'явилося в 1303 році в одному з творів англійського поета Роберта Маннінга: "...ця мука була манною небесною, котру Господь послав людям, що перебували в пустелі сорок зим і знаходились у великому стресі". В літературу з психології та медицини термін увійшов трохи більш ніж півстоліття тому, з виходом у світ короткого повідомлення канадського фізіолога Ганса Сельє в журналі "Nature" (1936). Молодий учений тоді ще не був нікому відомий.
Будучи студентом, Г. Сельє звернув увагу на те, що, здавалося б, різні інфекційні захворювання починаються однаково: загальне нездужання, втрата апетиту, озноб, болі в суглобах... Дослідження, продовжені в цьому напрямі деякими вченими, підтвердили спостереження талановитого юнака. Виявилося, що не тільки інфекції, а й інші шкідливі впливи на організм -охолодження, опіки, поранення - дають подібну реакцію, яку Г. Сельє назвав стресом.
Перші дослідження в галузі стресу були присвячені біохімічним і чисто фізіологічним реакціям організму на подразник. Згодом поняття "стрес" піддалося переосмисленню, і слово "стресор" стало означати не тільки фізіологічний, а й психологічний вплив.
З'явився вираз "стресові чинники", що поєднує не тільки шкідливі для фізичного здоров'я впливи, а й будь-які події, що викликають негативні емоції. Отже, стрес став ототожнюватися з потрясінням і нещастям.
У 60...70-і роки увага дослідників зосередилася на вивченні психологічних механізмів стресу, що включаються внаслідок емоційної перенапруги. Події, що викликають стрес, можуть не загрожувати життю і здоров'ю, але підривають самооцінку особистості. До таких висновків привели пізніші дослідження психологів, психіатрів і неврологів.
Цікаві дані про стрес і його зв'язки з інфарктами, отримані вченими Інсбрука (Австрія) при дослідженнях, що проводилися під егідою ЮНЕСКО в двадцятьох країнах. Вони показали, зокрема, що найбільша кількість інфарктів припадає на час від 7-ї до 10-ї годин ранку. Дивно, що на суботні та недільні дні припадає більша кількість нервових переживань, ніж на буденні: "інфарктна крива" у вихідні дні хоч і не різко, але все-таки піднімається. А от зміна пори року на частоту інфарктів не впливає.
На стрес "тривожна" особистість, порівняно з людиною врівноваженою, швидше за все відповість серцево-судинним захворюванням.
У першої настане безсоння з похмурими міркуваннями, друга ж вирішить, що ранок вечора мудріший, і спокійно засне.
Взагалі люди реагують на напружену ситуацію різноманітною симптоматикою. Лауреат Нобелівської премії письменник Г. Гессе сказав про це так: "Якщо душа болить, то вона здатна виражати це всілякими способами, і те, що в одного набирає форми сечової кислоти, готуючи руйнування його "Я", в іншого робить подібну ж" послугу, виступаючи у вигляді алкоголізму, а в третього ущільнюється в шматочок свинцю, що раптово пробиває йому черепну коробку".
Поняття "стрес" увів до наукового та побутового обігу відомий канадський патофізіолог Г. Сельє. Він розробив теорію стресу (стану напруження, котрий виникає у людини чи тварини внаслідок сильних впливів) та адаптаційного синдрому (сукупності захисних реакцій організму людини чи тварини при стресі), котрі спочатку мали за мету суто медичне значення.
Зараз на перше місце вийшла проблема психоемоційного стресу.
Будь-яка подія, факт або повідомлення може викликати стрес, тобто стати стрессором. Стрессорами можуть бути найрізноманітніші фактори: мікроби й віруси, різні отрути, висока або низька температура навколишнього середовища, травма й т.д. Але виявляється, що такими ж стрессорами можуть бути й будь-які загалом фактори, тобто фактори, що впливають на емоційну сферу людини. Це все, що може нас схвилювати, нещастя, брутальне слово, незаслужена образа, раптова перешкода нашим діям або прагненням. При цьому, виступить та або інша ситуація причиною стресу так чи ні, залежить не тільки від самої ситуації, але й від особистості, її досвіду, очікувань, упевненості в собі. Особливо велике значення має, звичайно, оцінка погрози, очікування небезпечних наслідків, що містить у собі ситуація.
Стрес може бути викликаний факторами, пов'язаними з роботою й діяльністю організації або подіями особистого життя людини.
Також причинами стресу можуть бути:
Частіше нам доводиться робити не те, що хотілося б, а те, що потрібно, що входить у наші обов'язки.
Нам постійно хочеться спати - ніяк не можемо выспатись.
Ми бачимо надто багато снів, особливо коли дуже утомилися за день.
Дуже багато куримо, споживаємо алкоголю більше, ніж звичайно.
Удома, у родині - постійні конфлікти, постійно відчувається незадоволеність життям.
Ні з ким поговорити про свої проблеми, та й немає особливого бажання.
Ми не почуваємо поваги до себе - ні дома, ні на роботі.
Стреси входять у першу десятку причин, що викликають хвороби.
Кожна людина повинна сама проводити аналіз свого стану й виявляти причини стресової напруги, можливо характерні тільки для її організму (з погляду її особистих відчуттів).
Також стресу притаманні як плюси так і мінуси. Плюси стресу для людини: виділяється додаткова енергія для рішення проблеми. Організм «підказує» що робити: утекти, напасти або затаїтися. Тренується нервова система, імунна й серцево-судинні системи.
Мінуси стресу: енергії може бути занадто багато. Організм «підказує» в основному примітивні реакції, найчастіше суперечному свідомому вибору. При сильному стресі імуна система нервова й серцево-судинна системи виснажуються.