Фізіологічна дія

Вібрація має виражений механічний, а також нервово-рефлекторний та гуморальний компоненти впливу:

• прийом покращує відходження харкотиння з дихальних шляхів (при бронхітах, бронхіальній астмі, пневмонії);

• вібрація, стимулюючи моторику органів шлунково-кишкового тракту як у дорослих, так і у дітей, сприяє пересуванню вмісту по кишечнику;

• вібрація покращує загальний і місцевий крово- і лімфообіг, зокрема мікроциркуляцію. Тому вона сприяє посиленню місцевого обміну речовин, живлення тканин, що із значним ефектом можна застосувати при тривалому знерухомленні (іммобілізації) хворих. Це має велике значення при інсультах, паралічах, після операцій;

• вібрація зменшує щільність рубців, що важливо при злуках, контрактурах, після операцій, опіків, переломів, ушкоджень сухожилків та зв'язок;

• нервово-рефлекторний компонент впливу вібрації полягає в підвищенні рефлексів, покращенні провідності нервів,,цервових стовбурів та нервово- м'язових переходів (синапсів), що використовується при нейропатіях, паралічах та парезах;

• залежно від характеристик, вібрація може мати збудливу або тальміну дію на серцево-судинну систему, яка полягає у відповідній зміні частоти серцевих скорочень та артеріального тиску;

• вібрація має виражену знеболювальну дію, особливо високочастотна з невеликою амплітудою, постійна, рівномірна;

• вібрація, зокрема апаратна, посилює утворення кісткового мозолю. З цією

метою її можна застосувати навіть в період іммобілізації на протилежній,

тобто здоровій кінцівці - використовується симетричний ефект впливу масажу;

• вібрація є ефективною при антицелюлітному масажі - сприяє механічному руйнуванню жирових комірок і "спалюванню" жирів за рахунок посилення місцевого обміну речовин.

Класифікація різновидів вібрації

Основні різновиди: Вторинні підприйоми:

• Неперервна: - точкова - коливання й пунктування;

- підштовхування;

- пунктування;

- стрясання;

- потрушування кінцівки.

• Переривчаста

("ударні прийоми"): - постукування;

- поплескування;

- рубання;

- шмагання.

84. Розкрийте суть методики та техніки виконання області попереку та таза.

МАСАЖ СПИНИ І ТАЗА

Методичні рекомендації

5. При розтиранні в ділянці сегментів С_ІV — Th_II (мал. 39) слід зменшувати зусилля.

6. Вібрацію в міжлопатковій ділянці необхідно виконувати, зменшуючи силу дії.

7. Щадний масаж слід виконувати в ділянці нирок, легень, серця.

8. Закінчувати масаж спини потрібно погладжуванням.

Техніка масажу. Положення пацієнта — лежачи на животі, руки злегка зігнуті в ліктьових суглобах і розміщуються вздовж тулуба. Під лобову ділянку, груди й живіт підкладають валики або по­душки.

	Середній мозок1
	Довгастий мозоk
	Шийний відділ спинного мозку
	Грудний відділ слинного мозку
	Поперековий відділ спинного мозку
	Крижовий відділ спинного мозку
Мал. 39. Сегментарна будова тіла людини (В.І. Дубровський, 1995)

Починають масаж з поверхневого погладжування, потім проводять площинне, глибоке й обхоплювальне — двома руками. Напрямок рухів — від крижів і клубових гребенів угору до надключичних ямок, спочатку паралельно остистим відросткам хребців, а потім, відступаючи від хребта, рухаються вгору від клубових гребенів до пахвової ямки.

При масажуванні ділянки таза проводять погладжування, розтирання знизу вгору, допоміжні прийоми — погладжування з обтяженням, гребенеподібне, методом гладження; далі розтирання — колове з обтяженням, гребенеподібне, методом пиляння; розминання — обома руками, поздовжнє й поперечне, висхідне й низхідне; вібрацію — методом рублення, постукування, переривчасту вібрацію, методом поплескування, точкову вібрацію.

Опишіть головні гігієнічні вимоги до проведення масажу.