28. Що зумовлює напрямок виконання більшості прийомів класичного масажу?

29. Які основні методичні вказівки для виконання розтирання?

Методичні вказівки до виконання прийому розтирання:

• У класичному масажі розтирання - це перехідний прийом від погладжування до розминання.

• За положенням руки цей прийом часто нагадує погладжування, але відрізняється від нього тим, що застосовується більша сила натиску, і рука, яка масує, не ковзає по шкірі, а зсуває її, утворюючи попереду себе складку тканин.

• Розтирання проводять швидше й значно інтенсивніше, ніж погладжування.

• Щільний контакт зі шкірою при розтиранні досягається відсутністю застосування змазуючих засобів.

• Необхідно враховувати вік, стать, тип тілобудови, особливості ділянки масажу та захворювання пацієнта.

• Беруть до уваги стан шкірних покривів, вираженість реакції-відповіді - переносимість прийому.

• Розтирання в темпі 80-100 рухів за 1 хвилину має виражену тонізуючу дію, в темпі 40-50 рухів за хвилину - заспокійливу (гальмівну) дію.

• Розтирання проводять за напрямком лімфовідтоку.

• Інтенсивне розтирання проводять на одній ділянці не довше 12-15 с.

Розтирання часто комбінують з погладжуванням, оскільки при больових відчуттях в ділянці патологічного вогнища погладжування тамує біль, сприяє розслабленню тканин. При прямолінійному поступально- зворотньому масажі, наприклад, в ділянці спини, розтирання виконують за напрямком лімфовідтоку (тобто знизу вгору), а в початкове положення (тоб-то вниз до поперекової ділянки) рука повертається, не відриваючись від поверхні тіла пацієнта, здійснюючи погладжування

30. Розкрийте суть методики та техніки виконання самомасажу верхніх кінцівок.

31. Перерахуйте основні системи масажу.

Системи масажу. На основі тисячолітнього емпіричного досвіду застосування масажних прийомів у тому чи іншому регіоні світу формувалися системи масажу.

Система масажу — це сукупність певної кількості основних прийомів та їх різновидів, характерної техніки та методики, які сформувалися історично, і властиві для даної країни чи регіону. Тому до назви системи масажу, як правило, входить назва країни або регіону, в якій вона склалася. Нижче приводяться найвідоміші системи масажу:

• Класичний;

• Фінський;

• Шведський;

• Німецький - періостальний, сполучнотканинний;

• Французький;

• Турецький;

• Східний (узбецький);

• Індійський - лікувально-оздоровчий (аюрведичний масаж), індійський еротичний масаж (“Кама-сутра”);

• Китайський - лікувальний (туй-на, ань-мо), оздоровчий, в тому числі самомасаж, військовий, еротичний масаж (дао-ін, або до-ін), і ін.;

• Японський - ші-ацу, каппо;

• В’єтнамський масаж (сухожильно-м’язовий);

• Корейський масаж - “Су-Джок-масаж”(“кисть-ступня”);

• Тайський масаж — лікувальний, еротичний;

• Американська система сучасного масажу (міотерапія, або міофасціальна

терапія);

Н • Різновид точкового масажу - амма;

• Гавайський масаж - ломі-ломі, тогі-тогі;

• Африканські (первісні) системи масажу; Н • Австралійські системи масажу;

• Американські (первісні) системи масажу.

Класичний масаж має такі характерні особливості: прийоми виконуються тільки кистями, більшість прийомів виконується за напрямком відтоку лімфи.