3. Роль податків у формуванні доходів бюджету держави

Податкові надходження завжди посідали чинне місце у процесі формування бюджету. Така роль податків та зборів зумовлена в більшості історично і сформувалась у вигляді плати за те чи інше благо. Існування ефективної податкової системи є передумовою державної забезпеченості коштами, які в подальшому спрямовуються на оплату праці державним службовцям, виконання соціальних програм, гарантування соціальних виплат, тобто забезпечення необхідних умов для покращення життя населення.

Податкові надходження  це обов’язкові платежі, які надходять до бюджету внаслідок виконання платниками податкового законодавства. Вони домінують у системі доходів бюджету, що обумовлено сутністю податків як фіскальних інструментів держави. У середньому частка податкових надходжень становить три чверті доходів Зведеного бюджету України. (від 63,66% до 81,12%) [34, 314].

Основне призначення податкових надходжень – забезпечення бюджету країни фінансовими ресурсами з метою фінансування державних видатків. Податкові надходження формуються за рахунок мобілізації до бюджету податків, зборів та обов’язкових платежів, сукупність яких утворює систему оподаткування. Обсяги податкових надходжень бюджету визначаються станом розвитку економіки країни, кількістю економічних агентів та їх активністю, які відповідно до положень національного податкового законодавства зобов’язані здійснювати відрахування на користь держави, а також потребами держави щодо перерозподілу ВВП та фінансового забезпечення реалізації державних програм. Природа податкових вилучень обумовлює характер утворення податкових надходжень бюджету, формування яких здійснюється державою шляхом вилучення частини доходів чи інших активів платників податків на основі реалізації конституційного права на суверенітет в оподаткуванні. Податкові надходження посідають провідне місце серед різних методів мобілізації бюджетних ресурсів та інструментів державного регулювання економіки, вони є найбільш адекватним і об’єктивним відображенням стану національної економіки (економічного зростання або спаду).

До факторів, що впливають на обсяг податкових надходжень до бюджету, відносять макроекономічні чинники, які змінюються з кожним роком: розмір ВВП, структура платіжного балансу, законодавча база. Крім цього, на обсяг податкових надходжень до бюджету впливають і мікроекономічні чинники: вибір підприємствами виду свого оподаткування, наявність у підприємств податкових пільг, рівень прибутковості суб’єктів господарювання, розмір їх валового доходу, витрати на оплату праці в структурі собівартості продукції підприємства, середньооблікова чисельність працюючих, ефективність податкового менеджменту підприємств тощо [34, 316].

Значний вплив на обсяги податкових надходжень до бюджету має група соціально-економічних факторів, яка визначає потужність податкового потенціалу, насамперед базу оподаткування і, відповідно, визначальний для нарахування податкових платежів.

Для будь-якої держави з ринковою економікою податки є своєрідним важелем регулювання та попередження негативних тенденцій в економіці. Податки є своєрідним механізмом, що забезпечує взаємозв’язок між загальнодержавними інтересами та інтересами окремих суб’єктів господарювання. Саме податки визначають характер взаємовідносин між підприємцями та підприємствами усіх форм власності з державним та місцевим бюджетами, з банківськими установами, державними органами виконавчої влади тощо.

Крім того саме за рахунок податкових надходжень формується значна частка дохідної частини бюджету України, яка згідно Бюджетного кодексу України визначається як податкові надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України. Роль податків підсилилась тривалими процесами приватизації державного майна.

Податковий кодекс визначає, що податок – це обов’язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку [3].

Хоча податки є не єдиним джерелом надходжень до бюджету, крім них законодавство виділяє ще збори, неподаткові надходження, благодійні, добровільні внески, проте саме податки визначають стабільність у надходженнях до бюджету, яка є необхідною для формування планів бюджету на наступні роки та прогнозування можливих змін. Крім того, роль податків, як джерела доходів державного бюджету, може визначати політику формування таких доходів. Так, податкові надходження можуть слугувати основним джерелом доходів до державного бюджету, таким чином забезпечуючи стабільну дохідну базу, адже податки, на відміну від позик, поверненню не підлягають. Існує інший підхід до визначення податків в системі джерел поповнення державного бюджету, згідно якого існує чітке обмеження щодо використання податків, як джерела доходів державного бюджету, поряд із залученням позик. Безсумнівно, з точки зору органів державної влади, основним завданням яких є поповнення державного бюджету, перший підхід є більш привабливим, але слід враховувати також вплив такої політики на діяльність суб’єктів господарювання, що будуть приймати таке податкове навантаження [37].

Важливо виокремлювати поняття податку та збору, адже згідно Податкового кодексу, збір – це обов’язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій. Тобто, податок за своєю суттю є безумовним платежем, який сплачується обов’язково в порядку та особами визначеними податковим кодексом, крім того податок не вимагає наявності у платника спеціальної вигоди.

З прийняттям Податкового кодексу України кількість податків та інших обов’язкових платежів, які мають сплачуватися до бюджету, зменшилася: загальнодержавних податків  з 25 до 16, місцевих податків  з 18 до 5.

Істотне зменшення кількості місцевих податків і зборів та скасування комунального податку, податку на рекламу і ринкового збору, які формували найбільші надходження в системі місцевого оподаткування, дають підстави для висновку, що роль місцевих податків у формуванні доходів місцевих бюджетів послабиться. Що ж до загальнодержавних податків, то такий висновок є передчасним. По-перше, необхідно врахувати зміни, внесені в механізми справляння кожного податку, збору та плати окремо. По-друге, платники мусять сплачувати й інші обов’язкові платежі, такі як державне мито, судовий збір та деякі інші, залежно від специфіки діяльності (наприклад, банки  збір до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб). Ці платежі справлялися і до прийняття Податкового кодексу України, але згідно з бюджетною класифікацією не входили до складу податкових надходжень.

Оцінюючи перспективи формування податкових надходжень Зведеного бюджету України під впливом змін, що відбулися у податковій системі України з прийняттям Податкового кодексу, варто звернути увагу на показник покриття податковими надходженнями видатків бюджету.

Як відомо згідно Податкового кодексу податки поділяються на загальнодержавні та місцеві. Так до загальнодержавних податків належать ті, які встановлені Податковим кодексом і є обов’язковими до сплати на усій території України, тоді як місцеві податки встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, що визначаються Податковим кодексом, рішенням сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов’язковими до сплати на території відповідної територіальної громади.

Крім того деякі науковці виділяють види податків за ознакою суб’єкта оподаткування: прямі та непрямі. Згідно цієї класифікації прямими є податки, що стягуються в процесі придбання та накопичення матеріальних благ, тоді як непрямі податки включаються в ціну товарів, послуг.

Як свідчить практика, збалансованість між податками та видатками ніколи не досягалася. І навряд чи колись така збалансованість буде досягнута, адже крім податків є ще й інші доходи бюджету. У зв’язку з цим виникає питання щодо доцільності принципу фіскальної достатності, закріпленого в Податковому кодексі України. Суть його  установлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості видатків бюджету з його доходами. У такому трактуванні принцип фіскальної достатності ніколи не буде реалізований.

Податкові надходження як складова доходів бюджету на практиці класифікуються не за видами платежів, а за економічним змістом об’єктів оподаткування. Виділяються такі групи [35, 115]:

• податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості;

• податки на власність;

• збори та плата за спеціальне використання природних ресурсів;

• внутрішні податки на товари та послуги;

• податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції;

• рентна плата, збори на паливно-енергетичні ресурси;

• місцеві податки та збори;

• інші податки та збори.

Найбільшою є частка податків на споживання, до яких входять податки на внутрішні товари і послуги та податки на міжнародну торгівлю й зовнішні операції. Друге місце за фіскальною роллю займають податки на доходи та прибутки. Частка податків на власність і всіх інших обов’ язкових платежів (екологічного податку, платежів за ресурси, рентних плат, місцевих тощо) не перевищує загалом 10 %. 

Особливу увагу серед податків в Україні слід приділити, податку на доходи фізичних осіб. Цей податок займає чільне місце не лише в податковій системі України, а й у світі, а саме для більшості розвинених країн податок на доходи фізичних осіб є свого роду гарантом фінансової стабільності, соціальної справедливості та сталого економічного розвитку. Тоді як в Україні це основне джерело поповнення бюджету, а не стимулювання зростання доходів громадян.

Варто пам’ятати, що пошуки збільшення доходів бюджету необхідно поєднувати, у першу чергу, з упорядкуванням державних видатків, створенням дієвого механізму стимулювання економії, ефективного управління та використанням бюджетних ресурсів.

Таким чином, формування дохідної частини бюджету є важливим напрямом діяльності будь-якої держави. Процес приватизації державної власності і становлення ринкових відносин протягом років незалежності України суттєво змінили зміст формування фінан­сових ресурсів державного бюджету, при цьому все біль­шого значення набувають податкові методи їх акумуля­ції. Податки стають не тільки головним джерелом фор­мування доходів державного бюджету, але і важливим джерелом радикальних змін, виконуючи роль фінансового регуля­тора виробництва і виступаючи засобом забезпечення фінансування соціаль­ної сфери. Ефективна податкова система забезпечує в цілому можливості держави щодо формування необхідного обсягу коштів для реалізації соціальних програм, підвищення життєвого рівня населення, підтримання національного бізнесу.