1. Предмет психології.

Разом з філософією, соціологією та педагогікою психологія є наукою про людину та її життєдіяльність.    Психологія — це наука про закономірності розвитку і функціонування психіки як особливої форми життєдіяльності. Отже, предметом психології є психічна діяльність людини, психічні процеси, стани, властивості людини; розкриття законів виникнення, розвитку і перебігу психологічної діяльності; становлення психічних властивостей людини; з'ясування життєвого значення психіки.    Назва науки пішла від поєднання двох грецьких слів: "псюхе" (душа) і "логос" (вчення), що означає "наука про душу".    Психологія як наука має низку особливостей: по-перше, психологія є наукою про найскладніше, що відоме людству, — вона має справу із властивістю високоорганізованої матерії, що називається психікою; по-друге, завдання психології складніші, ніж будь-якої іншої науки, оскільки тільки в ній зливається об'єкт і суб'єкт пізнання; по-третє, психологія є однією із наймолодших наук, умовно її становлення, як науки, пов'язують із 1879 p.; по-четверте, психологія має унікальне практичне значення для людини. Вона дає змогу: а) глибше пізнати себе, а отже, і змінювати себе; б) навчитися управляти своїми психічними функціями, діями та всією своєю поведінкою; в) добре розуміти інших людей і взаємодіяти з ними.    Зрозуміло, що наукова психологія відрізняється від життєвої психології. На думку Ю.Б. Гіппенрейтер, їх співвідношення виявляється у такому:    — на відміну від наукових, життєві знання більш конкретні, вони належать, як правило, до конкретних ситуацій, наукова ж психологія прагне до узагальнень, дає змогу виявити загальні закономірності розвитку особистості, групи;    — життєві психологічні знання мають інтуїтивний характер, здобуваються найчастіше шляхом практичних проб, а наукові — більш раціонально;    — життєва психологія, на відміну від наукової, має обмежені можливості для передачі інформації, оскільки життєвий досвід — конкретний та інтуїтивний;    — наукова психологія має унікальний фактичний матеріал, недоступний жодному носію життєвої психології;    — у науковій психології, на відміну від життєвої, використовується більш фундаментальний і різноманітний інструментарій для здобуття необхідних знань.    До системи педагогічних і психологічних установ належать:    1) Академія педагогічних наук України;    2) Інститут психології імені Г.С. Костюка, Інститут дефектології та інші при АПН України;    3) лабораторії;    4) кафедри університетів, інститутів тощо.    Понятійний, категоріальний апарат. Основними категоріями та поняттями психології є: психіка, свідомість, учіння, психічні процеси, діяльність, особистість, почуття, воля, характер, розвиток особистості тощо. На них будується психологія як наука.

2. Психіка в світлі теорії відображення.

3. В основі сучасної наукової психології лежать наукові філософські уявлення на психіку як властивість мозку, суть якої полягає у відображенні об'єктивної дійсності. Результатом психічного відображення є образи, які виступають як носії інформації, як регулятори і організатори поведінки і діяльності. Психіка таким чином виконує інформуючу, регулюючу і контролюючу функції. Психіка як відображення існуючої дійсності характеризується тим, що вона не є мертвим, дзеркальним, одноактним відображенням, а є процесом. Психіка є таким відображенням об'єктивної дійсності, при якому будь - який зовнішній вплив завжди проходить через раніше складені особливості психіки, через той психічний стан, який є в даний момент в даної живої істоти. А тому психічне відображення носить суб'єктивний характер. Психічне відображення характеризується такими особливостями:

4. — воно дає можливість правильно відображати оточуючу дійсність, причому правильність відображення підтверджується практикою;

5. — сам психічний образ формується в процесі активної діяльності;

6. — психічне відображення поглиблюється і вдосконалюється;

7. — завдяки психічному відображенню забезпечується цілеспрямованість поведінки і діяльності;

8. — воно носить випереджуючий характер, завдяки якому, на снові нагромадженого досвіду знань закономірностей того, чи іншого процесу виникає можливість передбачення майбутнього;

9. — воно заломлюється через індивідуальність людини.

10. І так, психічне відображення завжди зв'язане з матеріальним субстратом мозком, з об'єктивно існуючим світом, воно носить активний, перетворюючий характер.