41.Різниця судово-психологічної та судово-психіатричної експертиз.

Судово-психологічна експертиза спрямована на вивчення структури і змісту індивідуальної усвідомленості й адекватності поведінки людей у процесі дослідження тих або інших вчинків і відображення явищ оточуючого середовища.

За Л. М. Балабановою, головною функцією СПЕ є точна й об'єктивна оцінка індивідуальних особливостей психічної діяльності психічно здорових обвинувачених, свідків і потерпілих у зв'язку з завданнями кримінального процесу.

Предметом СПЕ є психічні процеси, стани та властивості психічно здорового учасника кримінального процесу у зв'язку із завданнями кримінального процесу.

Об'єктом дослідження СПЕ є психологічні прояви людини, які не виходять за рамки психічної норми, тобто не викликають сумніву в її психічній  повноцінності.

Судово-психіатрична (СПСЕ) експертиза здійснюється лікарями-психіатрами й визначає осудність обвинуваченого, свідка, наявність або відсутність у них психічних захворювань (шизофренія, маніакально-депресивний психоз, невроз, олігофренія, психопатії, енцефалопатичний синдром).

СПСЕ може бути стаціонарною (строк стаціонарного випробування не повинен перевищувати 30 днів), амбулаторною, проведеною на суді, у слідчого й у місцях позбавлення волі. Наведемо загальні положення судово-психіатричної експертизи. СПСЕ проводиться під наглядом установ охорони здоров'я. здоров'я. Під час проведення СПСЕ психіатричні установи (лікарні, диспансери, поліклініки) і окремі лікарі керуються відповідними статтями карного й кримінально-процесуального кодексів.

СПСЕ проводиться згідно з пропозицією органів розслідування, за рішенням суду, а стосовно засуджених — за направленням адміністрації місць позбавлення волі.

Судово-психіатричний висновок оформляється у вигляді акта. СПЕ експертиза здійснюється після СПСЕ за наявності психіатричного висновку про стан психічного здоров'я й осудність обвинуваченого.

Судово-психіатрична експертиза	Судово-психологічна експертиза
Експертні завдання
Оцінка осудності та психічного здоров'я	Оцінка індивідуальних особливостей психічної діяльності
Методи дослідження
Клінічні методи	Психологічні методи
Предмет дослідження
Патологічна психіка	Нормальна психіка

42.Компетенція проблем судово-психологічної експертизи.

До компетенції судово-психологічної експертизи належить широкий перелік питань, серед яких найчастіше зустрічаються наступні:

1. здатність свідків, потерпілих, обвинувачених, підсудних з урахуванням їх

індивідуально-психологічнихта вікових особливостей, стану розумового розвитку правильно сприймати обставини, що мають значення для справи і давати про них правильні показання;

2) здатність потерпілих від статевих злочинів правильно сприймати характер і значення дій, що з ними вчиняли, та чинити опір;

3) здатність неповнолітніх обвинувачених, підсудних, які страждають розумовою відсталістю, не пов´язаною з психічними захворюваннями, повністю усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними;

4) встановлення особливостей виховання, проживання неповнолітнього, а також психологічних компонентів обставин, що сприяють вчиненню злочину;

5) з´ясування наявності чи відсутності в суб´єкта в момент вчинення протиправних дій стану фізіологічного афекту або інших непатологічних емоційних станів (страху, депресії, стресу, фрустрації), здатних істотно впливати на його свідомість і діяльність;

6) можливість виникнення різних психічних явищ, що перешкоджають нормальному здійсненню професійних функцій;

7) з´ясування вчинення певного діяння в умовах необхідного ризику;

8) встановлення авторства письмового документу за психологічними особливостями особи;

9) наявність або відсутність в особи, яка ймовірно покінчила життя самогубством, в період, що передував її смерті, психічного стану, що схиляв до самогубства, і визначення можливих причин виникнення такого стану;

10) встановлення індивідуально-психологічних особливостей людини, здатних істотно вплинути на її поведінку та на формування у неї наміру вчинити злочин;

11) з´ясування ролі особи обвинуваченого, підсудного у вчиненні групового злочину;

12) встановлення структури злочинної групи на основі наявних даних про психологічні особливості особи її учасників, які дозволяють займати домінуюче або яке-небудь інше становище в групі; 13) встановлення обґрунтованості ризику;

14) встановлення ступеня примусу (в тому числі у формі погрози) як такого, що істотно обмежує вибірковість поведінки;

15) встановлення провідних мотивів в поведінці особи та мотивації окремих вчинків як важливих психологічних обставин, що характеризують дану особу;