38.Діагностика та корекція конфліктної поведінки.

Методика К.Томаса діагностики схильності особистості до конфліктної поведінки, адаптація Н.В.Гришиної.Мета: визначення переважного способу поведінки людини в конфліктних ситуаціях.Автор виділяє наступні способи регулювання конфліктів: змагання (конкуренція), пристосування;компроміс; уникнення; співпраця

2. Методика дослідження ефективного спілкування та раціональної поведінки в конфлікті. включає чотири окремі методики і дає можливість дослідити особливості поведінки менеджерів і персоналу організацій, які впливають на виникнення та перебіг організаційних конфліктів:• виявити «саботажників» спілкування, які можуть стати причиною деструктивної (руйнівної) взаємодії і спричинити виникнення конфліктів в організації;• проаналізувати міру орієнтації на певний стиль поведінки в конфлікті — «раціональну» та «мудру поведінку» в конфлікті;• дослідити рівень орієнтації на прояви емпатії .

3. Діагностика готовності до переговорів і розв´язання конфліктів. Дає можливість визначити рівень готовності менеджерів і працівників організацій до ведення переговорів і розв´язання конфліктів за такими складовими:• знання;• уміння;• здібності.

Для психокорекції конфліктної поведінки виділяють наступні методи:

-соціально-психологічний тренінг;

-індивідуально-психологічне консультування;

- аутогенне тренування;

- посередницьку діяльність психолога (соціального працівника);

-самоаналіз конфліктної поведінки.

Метою консультування є створення умов для розв’язання конфліктних ситуацій, продуктивного виходу з кризи, більш інтенсивного особистісного розвитку, підвищення ритму життя. Психолог в ході консультування створює умови для зміни конфліктної поведінки клієнта.

Соціально-психологічний тренінг (СПТ). Його може бути використано для корекції поведінки особи в конфлікті. Базові методи СПТ — групова дискусія та ігрові методи.

Групова дискусія являє собою колективне обговорення якої-небудь проблеми з метою прийти до загальної думки щодо неї. завдяки принципу зворотного зв'язку й майстерності керівника дискусії кожен учасник тренінгу має змогу побачити, наскільки великі індивідуальні розходження людей у сприйнятті й поясненні тих самих конфліктних ситуацій.

метод ділової гри та метод рольової гри. У діловій грі найбільше уваги приділяється відпрацьовуванню взаємодії учасників гри в ситуаціях конфлікту, і набагато менше — аналізу міжособистісних стосунків, причин і мотивів учинків учасників конфліктної ситуації.

Рольова гра — це групова дискусія, але «в особах», де кожному з учасників пропонується виконати роль відповідно до його уявлень про характер поведінки учасника конфлікту, а також ситуації, яку пропонується розіграти за ролями. Інші учасники тренінгу виступають як глядачі-експерти, які мають обговорити, чия лінія поведінки була найправильнішою.

Аутогенне тренування (AT) припускає освоєння людиною прийомів м'язової релаксації, самонавіювання, розвитку концентрації уваги та сили уявлень, уміння контролювати свою поведінку. Дослідження підтверджують психокорекційні можливості AT у формуванні конструктивної поведінки в конфліктах.

Посередницька діяльність психолога з надання допомоги в розв'язанні реальних конфліктів сприяє вибору оптимальних способів взаємодії з опонентом. Індивідуальні розмови з психологом, підготовка до спільної зустрічі з опонентом, спільна робота в тріаді («Я» — «він» — «психолог») допомагають людині усвідомити нераціональність своєї поведінки, сприяють конструктивному розв'язанню міжособистісних конфліктів.

Самоаналіз власної поведінки в конфліктній ситуації застосовується під час конфлікту чи після його завершення. Самоаналіз, підкріплений самоспостереженням, самоконтролем і самовладанням, дозволяє поліпшувати стосунки з людьми.