- •2.Види психологічної експертизи.
- •3.Історія розвитку психологічної експертизи за кордоном і в Україні.
- •4.Основні проблеми, що потребують психологічної експертизи.
- •5.Основні поняття та методологічні принципи експертного аналізу
- •6.Особи та установи, які можуть залучатися до експертизи.
- •7.Процедура призначення психологічної експертизи.
- •8.Характеристика основних етапів проведення психологічної експертизи.
- •9.Необхідні умови для проведення психологічної експертизи.
- •10.Вибір та обґрунтування психодіагностичного інструментарію при вирішенні експертних задач.
- •11.Вимоги до оформлення і подання експертної документації.
- •12.Права та обов’язки учасників психологічної експертизи.
- •13.Основні питання, які вирішує психолог при проведенні експертизи в освіті.
- •14.Складові професійної компетентності та вимоги до експерта-психолога.
- •4)Професійний тип мислення
- •15.Експертиза психологічного та соціологічного інструментарію, що застосовується в навчальних закладах мон України.
- •16. Гуманістична експертиза освіти.
- •17.Експертиза з питань навчання та інноваційно-дослідної діяльності в освіті.
- •18.Психолого-медико-педагогічні комісії, їх роль і функції в системі освіти.
- •20.Психологічна експертиза готовності дитини до школи.
- •21. Психологічна експертиза шкільної дезадаптації.
- •2.Психологічна експертиза розвитку пізнавальної сфери, емоційної сфери, особливостей особистості.
- •23Експертиза професійної діяльності: задачі і значення.
- •24.Компетенція та методика проведення професійно-психологічної експертизи.
- •25.Основні питання, які вирішує психолог при проведенні професійно-психологічної експертизи.
- •26.Зв’язок професійно-психологічної експертизи з проблемами професійної орієнтації, професійної інформації та профвідбором.
- •27.Експертна оцінка готовності працівників до виконання професійної діяльності та професіоналізації особистості.
- •28.Проблема визначення стійкої втрати працездатності.
- •30.Основні питання, які вирішує психолог при проведенні психологічної експертизи в організації.
- •31.Експертиза діяльності та розвитку організації.
- •32.Психологічна експертиза структури та якості ділових і особистісних стосунків в організації.
- •33.Експертна оцінка робочих стосунків та психологічного клімату в колективі.
- •34.Особливості експертної оцінки психологічних особливостей керівника.
- •35.Конфліктологічна експертиза: сутність, предмет і завдання.
- •36.Феноменологія і експертний аналіз конфліктогенів спілкування.
- •37.Особливості психологічної експертизи різних видів конфліктів та соціальної взаємодії.
- •38.Діагностика та корекція конфліктної поведінки.
- •39.Судово-психологічна експертиза: предмет, об’єкт і завдання.
- •40.Основні питання, які вирішує психолог при проведенні судової експертизи
- •41.Різниця судово-психологічної та судово-психіатричної експертиз.
- •42.Компетенція проблем судово-психологічної експертизи.
- •43.Класифікація судово-психологічних експертиз.
- •45.Медико-психологічна експертиза: об’єкт, предмет і задачі.
- •46.Основні питання, які вирішує психолог при проведенні медико-психологічної експертизи.
- •47. Основні методи експертизи в клініці психічних та соматичних захворювань.
- •48. Методика проведення експертизи психопатологій.
- •49. Особливості проведення психологічної експертизи психічного здоров’я.
38.Діагностика та корекція конфліктної поведінки.
Методика К.Томаса діагностики схильності особистості до конфліктної поведінки, адаптація Н.В.Гришиної.Мета: визначення переважного способу поведінки людини в конфліктних ситуаціях.Автор виділяє наступні способи регулювання конфліктів: змагання (конкуренція), пристосування;компроміс; уникнення; співпраця
2. Методика дослідження ефективного спілкування та раціональної поведінки в конфлікті. включає чотири окремі методики і дає можливість дослідити особливості поведінки менеджерів і персоналу організацій, які впливають на виникнення та перебіг організаційних конфліктів:• виявити «саботажників» спілкування, які можуть стати причиною деструктивної (руйнівної) взаємодії і спричинити виникнення конфліктів в організації;• проаналізувати міру орієнтації на певний стиль поведінки в конфлікті — «раціональну» та «мудру поведінку» в конфлікті;• дослідити рівень орієнтації на прояви емпатії .
3. Діагностика готовності до переговорів і розв´язання конфліктів. Дає можливість визначити рівень готовності менеджерів і працівників організацій до ведення переговорів і розв´язання конфліктів за такими складовими:• знання;• уміння;• здібності.
Для психокорекції конфліктної поведінки виділяють наступні методи:
-соціально-психологічний тренінг;
-індивідуально-психологічне консультування;
- аутогенне тренування;
- посередницьку діяльність психолога (соціального працівника);
-самоаналіз конфліктної поведінки.
Метою консультування є створення умов для розв’язання конфліктних ситуацій, продуктивного виходу з кризи, більш інтенсивного особистісного розвитку, підвищення ритму життя. Психолог в ході консультування створює умови для зміни конфліктної поведінки клієнта.
Соціально-психологічний тренінг (СПТ). Його може бути використано для корекції поведінки особи в конфлікті. Базові методи СПТ — групова дискусія та ігрові методи.
Групова дискусія являє собою колективне обговорення якої-небудь проблеми з метою прийти до загальної думки щодо неї. завдяки принципу зворотного зв'язку й майстерності керівника дискусії кожен учасник тренінгу має змогу побачити, наскільки великі індивідуальні розходження людей у сприйнятті й поясненні тих самих конфліктних ситуацій.
метод ділової гри та метод рольової гри. У діловій грі найбільше уваги приділяється відпрацьовуванню взаємодії учасників гри в ситуаціях конфлікту, і набагато менше — аналізу міжособистісних стосунків, причин і мотивів учинків учасників конфліктної ситуації.
Рольова гра — це групова дискусія, але «в особах», де кожному з учасників пропонується виконати роль відповідно до його уявлень про характер поведінки учасника конфлікту, а також ситуації, яку пропонується розіграти за ролями. Інші учасники тренінгу виступають як глядачі-експерти, які мають обговорити, чия лінія поведінки була найправильнішою.
Аутогенне тренування (AT) припускає освоєння людиною прийомів м'язової релаксації, самонавіювання, розвитку концентрації уваги та сили уявлень, уміння контролювати свою поведінку. Дослідження підтверджують психокорекційні можливості AT у формуванні конструктивної поведінки в конфліктах.
Посередницька діяльність психолога з надання допомоги в розв'язанні реальних конфліктів сприяє вибору оптимальних способів взаємодії з опонентом. Індивідуальні розмови з психологом, підготовка до спільної зустрічі з опонентом, спільна робота в тріаді («Я» — «він» — «психолог») допомагають людині усвідомити нераціональність своєї поведінки, сприяють конструктивному розв'язанню міжособистісних конфліктів.
Самоаналіз власної поведінки в конфліктній ситуації застосовується під час конфлікту чи після його завершення. Самоаналіз, підкріплений самоспостереженням, самоконтролем і самовладанням, дозволяє поліпшувати стосунки з людьми.
