Консультування клієнтів, які мають завищені вимоги

Мета: ознайомити студентів з особливостями психологічного консультування клієнтів, які мають завищені вимоги.

Методологічні вказівки: у процесі самостійної роботи студенти повинні вміти зумовлювати та пояснювати нереалістичність вимог клієнтів, які виявляються під час психологічного консультування.

Основні поняття та ключові слова: рівень домагань, потреба в са- моактуалізації, потреба в досягненнях.

План:

1) Завдання психолога консультанта

2) Міжособистісні відносини у людей з вищенними вимогами

3) Процес психологічного посередництва

4) Практичні рекомендації з проблем міжособистісного психологічного консультування

Інколи клієнти ненаситні у своїх вимогах. Вони вимагають частіших і довших зустрічей з консультантом, домагаються постійної турботи, хочуть дзвонити додому і подовгу розмовляють із ним і взагалі мати змогу у будь-який час зв'язатися з консультантом, надіються на вплив консультанта на своїх близьких. Інакше кажучи, в особі консультанта ці клієнти жадають мати постійного порадника у житті.

1.Завдання консультанта:

Зіткнувшись із такими нереалістичними вимогами клієнтів, насамперед слід відповісти собі на кілька запитань:

1. Який мій стан, коли від мене вимагають так багато?

2. Чи можу я сказати клієнту «ні», коли хочу цього?

3. Які вимоги я ставлю перед собою і наскільки вони співпадають у вимогами клієнта?

4. Чи можу я протистояти підвищеним вимогам клієнтів, чи дозволю маніпулювати собою?

Відповіді на ці питання відіграють вирішальну роль у формуванні ставлення до подібних клієнтів.

Деякі консультанти, особливо молоді, відчувають надмірну потребу надавати допомогу. Клієнти з підвищеними вимогами дуже легко маніпулюють цією потребою. Консультативний контакт у таких випадках починає скидатись на стосунки розбещеної дитини з надто турботливими батьками, яким нелегко змиритись із примхами своєї дитини, але зате вони почувають себе «використаними».

Консультант повинен позбавитись ілюзій про свою значимість, незамінність у житті клієнта. Необхідно розуміти природу підвищених вимог клієнтів і характер своїх реакцій на них, також уміти не вдаватися до конфронтації.

Тут стає питання щодо впливу психологічного консультування

П ередбачає цінність іншої людини як міру зміни психічної реальності:

1) Маніпулювання - зміна психічної реальності людини відповідно до цілей і завдань когось або чогось. Передбачає приховане або явне знецінення людини.

2) Управління - зміна психічної реальності людини відповідно до її властивостями. Передбачає відсутність у людини можливостей адекватної саморегуляції.

3) Формування - зміна психічної реальності людини відповідно до представленням про її соціальної та індивідуальної нормі. Передбачається, що сама людина не зможе досягти цієї норми.

Для відповіді використовуйте поняття про професію психолога-консультанта.

1. Треба розробити вам з ним - хто за що відповідає, да ладно, повернемося до цього пізніше.

2. Невже вам хочеться мені про це говорити стільки разів?

3. Ви ж знаєте, що перед вами дитина, чому ви її навантажуєте дорослими проблемами?

4. Ваші побоювання мені зрозумілі, але що ви робили, щоб їх не було? Робили що-небудь?

5. Ви кажете, що все її не люблять? Думаю, що все це перебільшення.

6. Постарайтеся пригадати все до дрібниць, я допоможу вам у цьому, ось моє завдання.

7. Як людина я вас розумію, але ви самі сказали, що не відчуваєте себе людиною, давайте змінимо тему.

8. Було б непогано дізнатися думку й іншої сторони. Ви можете проаналізувати його думки, а не свої.

9. Ви говорите, що ви не психолог, але на рівні простого здорового глузду зрозуміло, що якщо дитині важко, то йому треба допомагати, а не лаяти його, його треба жаліти, а не карати.

10. Про це важко говорити, спробуйте впізнати себе в цих завданнях.

11. Ви не можете говорити? Давайте помовчимо, а потім зробимо нову спробу.

12. Ви не могли б краще зосередитися на моїх питаннях?

13. Добре, більше нічого не говорите, я сам вас буду про все питати.

14. Хто вам сказав, що дитина має бути таким, яким його хтось хоче бачити? Нехай навіть це близькі люди.

15. Ви вже встигли сказати їй, що ви її не любите?

16. Це був бажаний для вас дитина?

17. Вона вам ніколи не говорила, що боїться втратити вашу любов?

18. Вам треба точно відповідати на мої запитання, я ще раз вам це повторюю.

19. Ви сказали, що лікарі називають її примхливою, вони добре знайомі з вашою дівчинкою?

20. Ви краще налаштуйтеся на себе, тоді нам буде легше говорити.

21. Мені було б більш зрозуміло, якби ви говорили послідовно.

22. Що ви сказали їй, коли почули від неї, що вона не хоче йти до школи?

23. Вам обов’язково треба дізнатися про цю думку вчительки і зіставити свої вимоги з її.

1) Крім того, ці ідеї визначають і вас лише у зв’язку з поведінкою вашої дитини, а не як людину, яка щось означає і сам по собі. З вами вважаються остільки, оскільки ви є «хорошим батьком». Те, що ви собою являєте, залежить не від того, що ви робите чи ким ви є, але від того, що робить і ким є ваша дитина, залежить не від того, що він або вона думають або роблять, але від того, наскільки точно він або вона відповідають вашим очікуванням. Тим самим кожний з вас визначається через іншого і не є індивідом, що володіє самоповагою і самодостатністю ».

2) «Дитина на межі переходу від предметної до рольової гри ще не знає ні суспільних функцій дорослих, ні суспільного сенсу їх діяльності. Він діє в напрямку свого бажання, об'єктивно ставить себе у становище дорослого, при цьому відбувається емоційно-дієва орієнтація відносно дорослих і сенсах їх діяльності. Тут інтелект слід за емоційно-дієвим переживанням ».

3) «Коли була створена загальна теорія відносності, багатьом здалося, що наука отбросила останні залишки наочності, що вона зайнялася не тільки явищами, скільки відносинами, які ставляться на місце явищ. А ці відносини виражаються формулами, які нічого не говорять почуттям. Хоча, хто так говорив, поквапилися: треба було спочатку запитати самих учених, це завдання виконав Жак Адамар. Збираючи матеріал для своєї книги про психологію винаходів в математиці, він розіслав мн вченим анкету з питаннями, що стосуються мови їхнього мислення.

4) «В інтересах такого однозначного розуміння інтроспекції як специфічного методу психології нам представляється абсолютно необхідним виділити з її змісту цей широкий надавав їй сенс і розуміти интроспекцию вже, мислячи про неї тільки як про особливе спостереженні або сприйнятті, бо відкриття законів і всякого роду загальних положень про властивості моєї психіки є результат дії роздумуючи по логічним законам розуму над отриманим вже матеріалом. Це є робота рефлексії. Але, очевидно, подібна рефлексія не їсти що-небудь специфічне, властиве психологічного дослідження, - напроти вона однакова у всіх науках, як додаток логічних операцій до сирого матеріалу. Ми ж, бачачи в інтроспекції специфічний, відмінний від зовнішнього джерела досвід пізнання, вважаємо, що під інтроспекцією не слід розуміти те, що відноситься власне до рефлексії, що відкриває закони і співвідношення, але лише самий спосіб отримання сирого матеріалу, як такої, інтроспекція може бути порівняна зі спостереженням якимось небудь зовнішнім почуттям, скажімо, зором. З такого зіставлення буде видно, чому інтроспекції можна приписувати встановлення закономірних зв’язків і утворення понять, подібних «пам’яті», що є поняттями відносного умовиводи, а не безпосередній даності переживання ».

5. «Я буду дорожити виною або помилко».

Тканина повернеться в нитку, щоб смутку стати посмішкою.

Надії більше немає, є тільки віра в чудо — і треба мною світло невідомо звідки.

Вода в очах не тоне — ознака смутку.

Очі в особі не тонуть — ознака страху.

Обличчя в натовпі не тоне — ознака болю.

Біль, як печера, викопана в тумані в газоподібному дзеркалі життєвому, товпляться напередодні страждання.

О, якщо б хто-небудь в печеру цю своїм обличчям увійшов, він би почув, що біль співає, як погляд співає в віях. Чорна, як нафта, готова вибухнути. Вона щільніше касети з кіноплівкою, де в кожному кадрі увядання маку, де в кожному кадрі мак змінює шкіру, і проти шерсті дзеркало пестить, воно у відповідь чорніє і клубочиться.

Обличчя в натовпі не тоне і йде, йому — не озиратися, але в тумані лише помахи весел, плескіт і скрип ».

3. Визначити, яка директива належить кваліфікованого психолога, а яка — ні-кваліфікованому, поясніть свою думку, грунтуючись на понятті про завдання психологічного консультування.

- Вам обов’язково потрібно перевіритися у психіатра.

- Ви повинні щодня підходити до дзеркала і говорити собі: «Я розумна, я гарна, я щаслива».

- Я вважаю, що вам вкрай важливо змінити зовнішність.

- Ніколи не пізно почати все спочатку. Вам про це треба подумати.

- Ви вже повинні відчувати себе інакше, адже ви стільки всього передумали.

- Ви схожі Зараз на колючого їжачка, думаю, що вам це і самій не дуже подобається ...

- Хотілося б запропонувати вам наступне.

- Думаю, що ви погодитеся зі мною, вам треба зробити наступне.

- Ваші почуття повинні негайно змінитися.

- Швидше за все, вам треба зайнятися не самоїдством, а самоізученням.

- Уявіть собі, що ваші почуття дізналися всі люди, яких ви любите, хіба після цього вам не захочеться їх висловити по-іншому?

- Ніколи більше йому цього не говорите, я вам категорично забороняю.

- Вам необхідно вибрати для себе нові способи вираження почуттів до нього.

- Я засмучена, що ви не змогли впоратися зі своїми бажаннями.

- Я знаю, що ви приймете вірне для себе рішення — у вас є для цього всі підстави.

- У вас є всі дані, щоб прийняти правильне рішення і зрозуміти його наслідки.

- Чому б вам не зайнятися цим відразу, зараз?

- Я хочу запропонувати вам такий варіант, може бути, він вас влаштує.

- Я б рекомендувала вам робити це регулярно .

- Ніхто за вас це не зробить, робіть це самі, саме ви, і ви самі це зробите Припиніть істерику, замовкніть!

- Я збираюся запропонувати вам кілька варіантів, але вибирати будете ви самі.

- Не можна повторювати це без кінця — це не сеанс чорної магії.

- Думайте про себе інакше!.

2.Завищенні вимоги,можуть принести багато проблем, однією з низ є міжособистісні відносини між людьми .

Психотерапія, психологічне консультування та групова психотерапевтична робота спрямовані головно на вирішення індивідуальних проблем людини. Однак практичний психолог часто у своїх професійній діяльності стикається з необхідністю вирішувати конкретні конфліктні ситуації, які виникають між людьми у процесі їхнього спілкування. У такому разі психолог може піти двома шляхами. Перший — застосувати вище зазначені форми роботи, сконцентрувавшись на роботі з клієнтом з конфліктом або конфліктною сферою взаємин. Обираючи такий шлях, психолог припускає, що обговорення та аналіз конфліктної ситуації, зміни, які виникають у позиції клієнта, його поглядах, трансформують і саму конфліктну ситуацію.

Інший шлях, яким може піти психолог, передбачає його прямий контакт з усіма учасниками конфліктної ситуації. Так психолог стає ініціатором діалогу між учасниками конфліктної ситуації.

Працюючи безпосередньо з учасниками конфлікту, консультант орієнтується переважно на конкретний конфлікт людини, на певну сферу взаємодії, а не на її міжособистісні стосунки загалом. Проте вирішення конкретного конфлікту може сприяти поліпшенню міжособистісного спілкування загалом. Найбільший досвід роботи накопичено у сімейній психотерапії, коли водночас із індивідуальною та груповою психотерапією застосовують подружню психотерапію, спрямовану на те, щоб допомогти подружжю подолати сімейні конфлікти та гармонізувати взаємини. Зокрема, цікавий досвід накопичено у цьому напрямі психологами С. Мінухіним, Ч. Фішман, О. Сидоренко, Н. Пезешкіаном та ін.

У різних терапевтичних підходах отримують свій розвиток ідеї та форми роботи, які мають на меті змінити форми взаємин людей, допомогти усвідомити та зрозуміти власні проблеми, і, зрештою, перейти на новий рівень взаємовідносин.