- •Поняття «культура», «українська культура». Місце і роль культури у формуванні особистості та суспільства.
- •Виникнення та еволюція поглядів на культуру в європейській культурологічній думці.
- •Матеріальна культура українського народу та її складові частини.
- •Духовна культура українського народу та її складові частини.
- •Співвідношення національної і світової культури. Місце української культури в контексті світової.
- •Трипільська культура та її значення у формуванні культури слов'янських народів, українського зокрема.
- •Українська міфологія як основа культуротворчості людини.
- •Релігійні вірування та усна народна творчість східних слов'ян.
- •Київська Русь - якісно новий етап у розвитку слов'янської культури.
- •Прийняття християнства та його значення в розвитку культури Київської Русі.
- •Розвиток літописання, літератури, фольклору періоду Київської Русі.
- •Кам'яне, храмове містобудування Київської Русі.
- •Мистецтво Київської Русі (іконопис, фрески, мозаїка, книжкова мініатюра та ін.).
- •Культура Київської Русі періоду феодальної роздробленості (освіта, літописання, література).
- •Умови розвитку національно-культурного та релігійного життя за литовсько-польських часів.
- •17. Культура Галицько-Волинського князівства.
- •18. Національно-культурне піднесення другої половини XVI - першої половини XVII ст.
- •19. Острозький культурний осередок та його роль в розвитку культури України.
- •20.Виникнення братств та їх роль у відродженні національної культури.
- •Культура українського козацтва.
- •22.Просвітницькі реформи п. Могили. Розвиток книгодрукування. Духовна і світська література.
- •23.Внесок гетьмана Івана Мазепи в розбудову української культури.
- •24.Києво-Могилянська академія (колегія) в хvіі-хvііі ст. ‒загальноукраїнський навчальний заклад
- •25.Розвиток образотворчого мистецтва та архітектури в другій половині хvіі-хvііі ст.
- •27.Театральне мистецтво України XIX ст. Жанри кріпосного театру, аматорський театр, центри театрального життя, видатні актори.
- •28.Розвиток української мови та літератури в XIX ст. Асиміляційні заходи російського самодержавства щодо українського народу і його культури.
- •30.Культура України періоду Центральної Ради.
- •31.Розвиток культури України 30-х рр. XX ст. «Розстріляне відродження».
- •Заснування кіностудій. О.П. Довженко та його роль у розвитку українського та світового кіномистецтва.
- •Ліквідація курсу на українізацію та запровадження сталінської лінії в національно-культурному процесі України.
- •Українська культура в роки Другої світової війни (1939—1945).
- •Процес «Спілка визволення України» як терор проти української наукової інтелігенції.
- •Український мистецький авангард та його доля. Творчість м. Хвильового, л. Курбаса, в. Блакитного, II. Тичини, ю. Яновського.
- •Особливості культури України радянського періоду.
- •Роль Лесі Українки та Івана Франка в українському національно-культурному русі.
- •Освіта, наука України в 70-80-х рр. XX ст.
- •Літературно-мистецьке життя України другої половини XX ст. «Шістдесятники». Василь Симоненко, Ліна Костенко та ін.
- •Політика «українізації», її наслідки для української культури. О. Шумський, м. Скрипник.
- •Культура України хрущовської «відлиги».
- •Державна символіка України, її культурно-історичне значення.
- •Культура української діаспори.
- •Модернізм в українському мистецтві XX ст.
- •Менталітет української культури; позитивне та негативне.
- •Народні звичаї та традиції українського народу.
- •49. Сучасне музичне мистецтво України: стильове різноманіття.
- •50. Масова культура та сучасне національне відродження України.
- •51. Авангард в українській культурі та його основні напрями.
- •52. Модернізм в українській культурі та його основні напрями.
- •54. Візантійська релігійна традиція в українській культурі.
- •55. Боротьба православ'я та католицизму як ситуація культурного вибору.
- •56. Феномен української греко-католицької церкви.
- •57.Романтизм в українській культурі.
- •59. Календарно-обрядова творчість українців.
- •60. Регіональні осередки народних промислів в Україні. Ткацтво, килимарство, вишивка.
- •62. Фольклор як виразник національної самосвідомості українців.
- •63. Етноміфологія українців як форма збереження індивідуального та засіб ідентифікації.
- •64. Найдавніші знаки — символи на території української землі.
Кам'яне, храмове містобудування Київської Русі.
Якісно новий рівень розвитку архітектури пов'язаний з переходом від дерев'яного до кам'яного і цегельного будівництва. З прийняттям християнства почалося спорудження храмів, які являють собою самостійну давньоруську переробку візантійських зразків.
Запровадження християнства на Русі мало великий вплив на розвиток кам'яної архітектури. Першою кам'яною церквою на Русі вважається Десятинна, побудована у Києві 989 — 996 pp. На утримання церкви князь Володимир виділив десяту частину своїх доходів, тому й назвали її Десятинною. Цікава її історія. Майстрів для будівництва було запрошено з Візантії, оскільки досвіду роботи з каменем вітчизняні зодчі не мали. Відповідно запрошені іноземці не знали місцевих умов, особливостей місцевих ґрунтів, адже завжди будували в горах, де не існувало потреби в міцному фундаменті. За тими самими принципами у 996 р. було завершено будівництво першого оплоту християнства на Русі, на потреби якого князь Володимир виділяв десяту частину своїх доходів. Однак ґрунт не витримав тиску велетенської кам'яної споруди. Подальші реставрації та ремонтні роботи не врятували цього храму, який порівняно швидко перетворився на купу будівельного брухту. Церкви, побудовані пізніше, були пристосовані до місцевих умов і переносили випробування часу зі значно меншими втратами. З-поміж світських кам'яних будівель Києва найзнаменитішою пам'яткою є збудовані Ярославом Мудрим Золоті ворота, які, однак, теж завершувалися так званою домовою церквою. Ці ворота, реконструйовані 1982 p., досі становлять окрасу української столиці. Першою світською спорудою з каменю в Києві є палац князя Володимира, зведений наприкінці X —початку XI ст. Палац збудовано з поєднанням візантійських і ранньороманських традицій зодчества.. Оздоблення найчастіше мало характер сюжетних малюнків і портретів святих, які чергувалися із орнаментами, відповідно до візантійських традицій. Власне, всі зображення мали утворювати єдиний за задумом текст, що читалися, як і книга, зліва направо. Храмовий простір поділявся на три частини. За вертикаллю верхня частина належала Богові, середня — ангелам, нижча — святителям із людей. Посередником між світами бачилася Божа Матір. Типове зображення Богоматері — піднятими на рівень голови руками — канонічна поза Оранти (Благаючої), оздоблювало завівтарні стіни багатьох храмів Київської Русі. Риси самобутнього давньоруського мистецтва яскраво виявилися у Софійському соборі в Києві — найвизначнішій архітектурній споруді Київської Русі, що збереглася до нашого часу. За величчю художнього образу, досконалістю архітектурних форм, внутрішнім оздобленням "руська митрополія", закладена у 1037 p., належить до видатних мистецьких пам'яток стародавності. За розмірами собор перевищував візантійські храми, його мозаїка мала 177 відтінків, що сгворювало багатий колоритний ансамбль. Стіни Софійського собору мали багато фресок зі сценами мирського життя: полювання на диких звірів, народні гуляння, ігри скоморохів та ін.