- •Поняття «культура», «українська культура». Місце і роль культури у формуванні особистості та суспільства.
- •Виникнення та еволюція поглядів на культуру в європейській культурологічній думці.
- •Матеріальна культура українського народу та її складові частини.
- •Духовна культура українського народу та її складові частини.
- •Співвідношення національної і світової культури. Місце української культури в контексті світової.
- •Трипільська культура та її значення у формуванні культури слов'янських народів, українського зокрема.
- •Українська міфологія як основа культуротворчості людини.
- •Релігійні вірування та усна народна творчість східних слов'ян.
- •Київська Русь - якісно новий етап у розвитку слов'янської культури.
- •Прийняття християнства та його значення в розвитку культури Київської Русі.
- •Розвиток літописання, літератури, фольклору періоду Київської Русі.
- •Кам'яне, храмове містобудування Київської Русі.
- •Мистецтво Київської Русі (іконопис, фрески, мозаїка, книжкова мініатюра та ін.).
- •Культура Київської Русі періоду феодальної роздробленості (освіта, літописання, література).
- •Умови розвитку національно-культурного та релігійного життя за литовсько-польських часів.
- •17. Культура Галицько-Волинського князівства.
- •18. Національно-культурне піднесення другої половини XVI - першої половини XVII ст.
- •19. Острозький культурний осередок та його роль в розвитку культури України.
- •20.Виникнення братств та їх роль у відродженні національної культури.
- •Культура українського козацтва.
- •22.Просвітницькі реформи п. Могили. Розвиток книгодрукування. Духовна і світська література.
- •23.Внесок гетьмана Івана Мазепи в розбудову української культури.
- •24.Києво-Могилянська академія (колегія) в хvіі-хvііі ст. ‒загальноукраїнський навчальний заклад
- •25.Розвиток образотворчого мистецтва та архітектури в другій половині хvіі-хvііі ст.
- •27.Театральне мистецтво України XIX ст. Жанри кріпосного театру, аматорський театр, центри театрального життя, видатні актори.
- •28.Розвиток української мови та літератури в XIX ст. Асиміляційні заходи російського самодержавства щодо українського народу і його культури.
- •30.Культура України періоду Центральної Ради.
- •31.Розвиток культури України 30-х рр. XX ст. «Розстріляне відродження».
- •Заснування кіностудій. О.П. Довженко та його роль у розвитку українського та світового кіномистецтва.
- •Ліквідація курсу на українізацію та запровадження сталінської лінії в національно-культурному процесі України.
- •Українська культура в роки Другої світової війни (1939—1945).
- •Процес «Спілка визволення України» як терор проти української наукової інтелігенції.
- •Український мистецький авангард та його доля. Творчість м. Хвильового, л. Курбаса, в. Блакитного, II. Тичини, ю. Яновського.
- •Особливості культури України радянського періоду.
- •Роль Лесі Українки та Івана Франка в українському національно-культурному русі.
- •Освіта, наука України в 70-80-х рр. XX ст.
- •Літературно-мистецьке життя України другої половини XX ст. «Шістдесятники». Василь Симоненко, Ліна Костенко та ін.
- •Політика «українізації», її наслідки для української культури. О. Шумський, м. Скрипник.
- •Культура України хрущовської «відлиги».
- •Державна символіка України, її культурно-історичне значення.
- •Культура української діаспори.
- •Модернізм в українському мистецтві XX ст.
- •Менталітет української культури; позитивне та негативне.
- •Народні звичаї та традиції українського народу.
- •49. Сучасне музичне мистецтво України: стильове різноманіття.
- •50. Масова культура та сучасне національне відродження України.
- •51. Авангард в українській культурі та його основні напрями.
- •52. Модернізм в українській культурі та його основні напрями.
- •54. Візантійська релігійна традиція в українській культурі.
- •55. Боротьба православ'я та католицизму як ситуація культурного вибору.
- •56. Феномен української греко-католицької церкви.
- •57.Романтизм в українській культурі.
- •59. Календарно-обрядова творчість українців.
- •60. Регіональні осередки народних промислів в Україні. Ткацтво, килимарство, вишивка.
- •62. Фольклор як виразник національної самосвідомості українців.
- •63. Етноміфологія українців як форма збереження індивідуального та засіб ідентифікації.
- •64. Найдавніші знаки — символи на території української землі.
Київська Русь - якісно новий етап у розвитку слов'янської культури.
IX—XIII ст. - це період Київської Русі. Феномен надзвичайного злету культури Давньоруської держави вчені пояснюють тісними зв´язками з Візантією, Хазарією, країнами Центральної і Західної Європи. їх вплив на культурний поступ Русі був справді значним, але не вирішальним. У давньоруській культурі немає галузі, розвиток якої не спирався б на багатовікові, іноді тисячолітні місцеві традиції, збагачені впливами сусідніх народів.
Культура Київської Русі — видатне явище світової середньовічної культури. Хронологічно вона охоплює IX — сер. XIII ст. Раннє ознайомлення на Русі з писемністю засвідчує літописне повідомлення про знахідку в Корсуні (Херсонесі) слов´янським просвітителем Кирилом Євангелія і Псалтиря, написаних "руськими письменами. Особливий інтерес у цьому плані становить "софійська абетка", виявлена С. Висоцьким на стіні Михайлівського вівтаря Софійського собору в Києві. Абетка написана на фресковій штукатурці, містить 27 букв, з яких 23 відповідають грецькому алфавіту, а чотири - Б, Ж, Ш, Щ - слов´янському мовленню.
Кириличною системою письма написані всі відомі давньоруські твори: "Остромирове Євангеліє", "Ізборники Святослава" 1073 і 1076 pp., "Слово о законі і благодаті" митрополита Іларіона, "Мстиславове Євангеліє", "Повість временних літ" та ін. Ці твори - не єдині пам´ятки, на підставі яких можна скласти уявлення про характер і рівень поширення писемності на Русі.
У Києві в ХІ-ХІІ ст. існувало три літературні осередки: в Софійському соборі, Печерському та Видубицькому монастирях. У них переписувались і перекладалися книги, з´являлися оригінальні твори, літописання. Звідси література поширювалася по всій Київській Русі.
Вирішальне значення в історичному розвитку держави відігравала далекоглядна реформа князя Володимира — запровадження християнства.
Доба Володимира Великого і особливо Ярослава стала визначним етапом розвитку Київської держави. Ніколи більше вона не була такою єдиною і могутньою. Київська Русь мала великий міжнародний авторитет і широкі зовнішні зв’язки, з її можновладцями ріднилися представники королівських династій Європи і навіть могутні візантійські василевси. У час християнізації Русь могла диктувати власні умови Візантії, державі, звідки до Києва прийшло християнство і мистецтво якої було тоді передовим у Європі. Тому й сам процес запровадження християнства, і запозичення тих чи тих елементів культури відбувалися не механічно, вони постійно переосмислювалися в контексті дійсності, творчо перероблялися, набуваючи нового національного забарвлення.
Перебуваючи в складі візантійської православної співдружності, Русь намагалась не лише бути схожою на Візантію, а й перевершити її. Від часу введення християнства Київ посідав місце духовного і навіть сакрального центру. Для давніх русичів, хоч би де вони проживали, Київ означав те саме, що для греків Константинополь, а для європейських народів - Рим.
Естетичні засади київської мистецько-архітектурної та літературної шкіл відчутно вплинули на культурний розвиток усіх давньоруських земель. Монголо-татарська навала перервала яскравий період культурного розвитку, на деякий час загальмувала духовний розвиток країни. Були знищені витвори давньоруських зодчих і художників, літописців, у вогні пожеж загинули величезні матеріальні та духовні цінності нашого народу. Культурна спадщина IX—XIII ст. стала тією плідною основою, на якій склалася національна культурна традиція в добу пізнього Середньовіччя.