33. Модернізм в українському мистецтві XX ст.

Для сучасного українського мистецтва властивий зв’язок з традиційною культурою. Плідно працюють знані митці та представники молодшої генерації: А. Чебикін, В. Чепелик, О. Чепелик, В. Токарев, В. Полтавець, В. Зноба, І. Марчук, В. Перевальський, Є. Прокопов, В. Басанець, П. Кулик, О. Пінчук, І. Чичкан, О. Бородай, О.Г нилицький, Ю. Соломко та ін.

В Україні та за її межами відома творчість І. Марчука. Його творчість близька до європейського сюрреалізму, кубофутуризму і гіперреалізму, демонструється у музеях і виставкових залах Європи, Америки та Австралії.

Скульптор П. Кулик - монументаліст, автор ряду пам’ятників, установлених в Україні, США, Канаді (пам’ятник гетьману І. Підкові у Львові та Черкасах, князю Володимиру та княгині Ользі в Чікаго, І.Франкові у Торонто). Після здобуття незалежності у Києві встановлено пам’ятник видатному вченому та політичному діячеві М. Грушевському (ск. В.Чепелик). А. Кущ та В. Зноба взяли участь у скульптурному оздобленні головної площі країни - Майдану Незалежності у Києві. Скульптор О.Пінчук відомий станковими композиціями («Феодосій Печерський», «Свідомість та підсвідомість», «Нічний звір»), працює з бронзою та керамікою, створює метафоричні образи зі складним змістом. Класикою книжкової графіки стали ілюстрації В. Якутовича, В. Перевальського, О. Петрової.

Останнім часом значно розширили свої можливості живопис, скульптура і графіка. У доробку сучасних українських митців пред­ставлені такі види мистецтва, як інсталяція, об’єкт, художня акція; значного розвитку набуває фотомистецтво.

У 90-х роках формується школа українського постмодернізму в живописі (А. Савадов, О. Гнилицький, Г. Сенченко, О. Ройтбурд, В. Рябченко, С. Ликов та ін., групи «Паризька комуна», «Одеська школа», «Вольова грань національного постмодернізму»). Художники поєднують неоромантизм, експресіонізм, неоархаїку, елементи соцарту, реалізму.

Художники нині мають безліч можливостей для реалізації своїх творчих задумів, до їхніх послуг нові галереї, виставки, вернісажі. Справжньою подією у культурному житті нашої держави стало відкриття великих приватних виставкових центрів.

Розвивається театральне мистецтво. В Україні збереглася мережа державних театрів, які залишаються провідними і не зможуть у ринкових умовах виживати без підтримки бюджетного асигнування. У 90-х рр. були спроби створення комерційних репертуарних театрів, але вони виявилися невдалими. Натомість маємо зразки успішних антрепризних комерційних проектів, серед них - театральна компанія «Бенюк і Хостікоєв» (спектаклі «Синьйор з вищого світу», «Біла ворона», та ін.). Крім звичних для нашого театру жанрів з’являються нові - мюзикл («Ех, мушкетери, мушкетери!», театр ім. І. Франка у Києві), рок-опера («Біла ворона»), спектакль- перформанс з використанням технологій театру абсурду («Не боюся сірого вовка», реж. А. Жолдак, актори Б. Ступка, А. Роговцева, Б. Бенюк, В. Спесівцева).

Сучасна українська популярна музика продовжує розвивати традиції народного мелосу та зарубіжної естради. Продовжують розвиватися рок-музика, поп-музика, джаз, бардівська пісня та ін. Далеко за межами України відомі популярні виконавці С.Ротару, В.Зінкевич, І.Попович, О.Білозір, А.Кудлай, Т.Повалій, О.Скрипка,С.Вакарчук, О.Пономарьов, І.Білик, А.Лорак, групи «ВВ», «Океан Ельзи» та ін.