33. Заснування кіностудій. О.П. Довженко та його роль у розвитку українського та світового кіномистецтва.

Серед перших українських кіностудій можна виділити чотири, які стали фабриками українського кіно. Це Одеська кіностудія, Ялтинська кіностудія художніх фільмів та Київська кіностудія ім. Олександра Довженка та Київнавукфільм. Перші три кіностудії були створені за часів Російської імперії та Радянського союз,але на території України. Київнавукфільм був створений вже за часів незалежної сучасної України.

Українська культура 1917-1939 рр. На цей час припадає розвиток українського кінематографу, світової слави якому надав українських письменник, кінорежисер, художник, кінодраматург Олександр Довженко(1894-1956). З 1923р. працює в Харкові, де досить активно інтегрувався в тогочасні мистецькі кола. Вже в 1925р. долучився до створення «ВАПЛІТЕ». Але найбільше його цікавило КІНО. У 1927р. О.Довженко знімає фільм «Сумка дипкур’єра», в якому єдиний раз знявся в ролі кочегара і який став його першим кінофільмом. Перший серйозний успіх до Довженка прийшов з виходом у квітні 1928 р. на екранах Києва фільму «Звенигора». Цей фільм став сенсацією, але водночас це був початок особистої трагедії Довж.- за цю стрічку та згодом за фільм «Земля»(1930) його постійно будуть звинувачувати у буржуазному націоналізмі. Перед фільмом «Земля», О. Довженко встиг зняти свій третій повнометражний фільм «Арсенал» (1929) про більшовицьке повстання в січні 1918 р. на однойменному заводі в Києві. Три перші картини було знято на кіностудії в Одесі. Кінофільм «Земля» (1930), який було знято на київській кіностудії, вийшов на екрани 8 квітня 1930 р., а вже 17 квітня був заборонений. О. Довженко з подивом дізнався, що фільм має грандіозний успіх у Європі, у той час як його заборонено в Україні. Після прем’єри в Берліні про О. Довженка масово пишуть в пресі, у Венеції кінематографісти називають Довженка «Гомером кіно». А ось у Радянському Союзі стрічку реабілітували лише у 1958 р. після міжнародного референдуму у Брюсселі, де він увійшов до 12 найкращих фільмів всесвітньої історії кіно. Після цих кінофільмів О. Довженко постав як самобутній кінорежисер, фундатор поетичного кіно, визнаний світом митець.

33. Ліквідація курсу на українізацію та запровадження сталінської лінії в національно-культурному процесі України.

3 перших же кроків українізація зіткнулася з опором партійного і державного апарату. Згідно з даними уряду УСРР, на початку 20-х років органи радянської влади в Україні переважно обслуговувалися російськими або російськомовними чиновниками. Багато хто з них не сприймав українізацію, вважаючи її політичним маневром, поступкою «петлюрівщині», і всіляко саботував.

У 1923 р. секретар ЦК КП(б)У Д. Лебідь виступив з «теорією», в якій доводив, що в Україні точиться «боротьба» двох культур: російської — «пролетарської, передової», і української -«селянської, дрібнобуржуазної, відсталої». Більшовики в цій боротьбі, природно, повинні бути на боці російської культури. Хоча ця відверто шовіністична теорія була засуджена, відповідні настрої серед більшовиків залишалися. У другій половині 20-х років ситуація дещо змінилась. З великими труднощами вдалося перевести на діловодство українською мовою 75 % місцевих державних установ і організацій. Українізація стала поступово охоплювати найважливіші ланки партапарату. В 1927 р. в апараті ЦК КП(б)У 42 % працівників володіли українською мовою. Повільний хід українізації керівних комуністичних структур визначив характер і темпи українізації в цілому.

Національне відродження (1917—1933) Під час I етапу національного відродження було проголошено національну суверенну державу при повному дотриманні демократичних засад рівності українського народу і тих народів, що населяли Україну. З 1923 р. починається хвиля так званої «українізації». Закінчився цей період трагічно: у 1926 р. сталінський уряд почав в Україні наступ на українську культуру, переслідування, а далі й знищення творчої інтелігенції. Цей етап увійшов в історію національної культури як «розстріляне відродження».