- •Поняття «культура», «українська культура». Місце і роль культури у формуванні особистості та суспільства.
- •Виникнення та еволюція поглядів на культуру в європейській культурологічній думці.
- •Матеріальна культура українського народу та її складові частини.
- •Духовна культура українського народу та її складові частини.
- •Співвідношення національної і світової культури. Місце української культури в контексті світової.
- •Трипільська культура та її значення у формуванні культури слов'янських народів, українського зокрема.
- •Українська міфологія як основа культуротворчості людини.
- •Релігійні вірування та усна народна творчість східних слов'ян.
- •Київська Русь - якісно новий етап у розвитку слов'янської культури.
- •Прийняття християнства та його значення в розвитку культури Київської Русі.
- •Розвиток літописання, літератури, фольклору періоду Київської Русі.
- •Кам'яне, храмове містобудування Київської Русі.
- •Мистецтво Київської Русі (іконопис, фрески, мозаїка, книжкова мініатюра та ін.).
- •Культура Київської Русі періоду феодальної роздробленості (освіта, літописання, література).
- •Умови розвитку національно-культурного та релігійного життя за литовсько-польських часів.
- •17. Культура Галицько-Волинського князівства.
- •18. Національно-культурне піднесення другої половини XVI - першої половини XVII ст.
- •19. Острозький культурний осередок та його роль в розвитку культури України.
- •20.Виникнення братств та їх роль у відродженні національної культури.
- •Культура українського козацтва.
- •22.Просвітницькі реформи п. Могили. Розвиток книгодрукування. Духовна і світська література.
- •23.Внесок гетьмана Івана Мазепи в розбудову української культури.
- •24.Києво-Могилянська академія (колегія) в хvіі-хvііі ст. ‒загальноукраїнський навчальний заклад
- •25.Розвиток образотворчого мистецтва та архітектури в другій половині хvіі-хvііі ст.
- •27.Театральне мистецтво України XIX ст. Жанри кріпосного театру, аматорський театр, центри театрального життя, видатні актори.
- •28.Розвиток української мови та літератури в XIX ст. Асиміляційні заходи російського самодержавства щодо українського народу і його культури.
- •30.Культура України періоду Центральної Ради.
- •31.Розвиток культури України 30-х рр. XX ст. «Розстріляне відродження».
- •Заснування кіностудій. О.П. Довженко та його роль у розвитку українського та світового кіномистецтва.
- •Ліквідація курсу на українізацію та запровадження сталінської лінії в національно-культурному процесі України.
- •Українська культура в роки Другої світової війни (1939—1945).
- •Процес «Спілка визволення України» як терор проти української наукової інтелігенції.
- •Український мистецький авангард та його доля. Творчість м. Хвильового, л. Курбаса, в. Блакитного, II. Тичини, ю. Яновського.
- •Особливості культури України радянського періоду.
- •Роль Лесі Українки та Івана Франка в українському національно-культурному русі.
- •Освіта, наука України в 70-80-х рр. XX ст.
- •Літературно-мистецьке життя України другої половини XX ст. «Шістдесятники». Василь Симоненко, Ліна Костенко та ін.
- •Політика «українізації», її наслідки для української культури. О. Шумський, м. Скрипник.
- •Культура України хрущовської «відлиги».
- •Державна символіка України, її культурно-історичне значення.
- •Культура української діаспори.
- •Модернізм в українському мистецтві XX ст.
- •Менталітет української культури; позитивне та негативне.
- •Народні звичаї та традиції українського народу.
- •49. Сучасне музичне мистецтво України: стильове різноманіття.
- •50. Масова культура та сучасне національне відродження України.
- •51. Авангард в українській культурі та його основні напрями.
- •52. Модернізм в українській культурі та його основні напрями.
- •54. Візантійська релігійна традиція в українській культурі.
- •55. Боротьба православ'я та католицизму як ситуація культурного вибору.
- •56. Феномен української греко-католицької церкви.
- •57.Романтизм в українській культурі.
- •59. Календарно-обрядова творчість українців.
- •60. Регіональні осередки народних промислів в Україні. Ткацтво, килимарство, вишивка.
- •62. Фольклор як виразник національної самосвідомості українців.
- •63. Етноміфологія українців як форма збереження індивідуального та засіб ідентифікації.
- •64. Найдавніші знаки — символи на території української землі.
30.Культура України періоду Центральної Ради.
Революція, започаткування Визвольних змагань і період українського державного будівництва, відкривають нову сторінку в розвитку української культури.
Широко розгорнутий процес того національно-культурного будівництва, який ішов в парі з подіями воєнного і національно-політичного характеру, з пробудженням державницької свідомості, що остаточно вивершилась в актах 22 січня 1918-1919 років. Що більше, не зважаючи на зовсім несприятливі умовини воєнного часу, цей рух за дуже короткий час був вимовним доказом, що український народ дозрів був до незалежного державного життя. Український національний дух живим джерелом протікав якщо не в широких, позбавлених ворогом освіти, масах, то напевно в його провідній верстві, в різного прошарку інтелігенції.
Щойно з падінням царського уряду в 1917 р. прийшло до організації українського шкільництва і до відновлення культурно-просвітньої діяльності в національному дусі. Але не легка була це справа. Російський Тимчасовий уряд був готовий погодитись на культурні поступки українцям, але на місцях, в окремих школах України, вже давно закорінились російські шовіністичні елементи, а по містах і містечках передову ролю грали зросійщені і жидівські інтелігентські кола, які принципово вороже ставились до ідеї української національної школи. Складна теж була справа з учителями, програмами, підручниками і термінологією. Може ще найкраще стояла справа в університетах, де все таки працювала певна кількість українців, які могли зразу приступити до викладів з українознавства.
Вже в перших днях революції, в березні 1917 p., заходами Т-ва Шкільної Освіти, прийшло до заснування в Києві І. української гімназії ім. Шевченка, за нею слідували II. і III. гімназії; за прикладом Києва пішли Полтава, Чернігів, Харків, Одеса та інші міста. Разом від березня до осені 1917 p., було відкрито в Україні 57 середніх шкіл, які існували на приватні або громадські кошти. Але на цьому справа поширення української освіти і шкільництва не припинилася. Вислідом домагань українських педагогічних кіл до Російського Тимчасового уряду був розпорядок міністра освіти, який постановляв, що:
1. в народних-початкових школах навчання відбувається українською мовою, при рівночасному забезпеченні прав національних меншин і російської мови;
2. в учительських семінаріях та інститутах уводиться навчання українською мови, літератури, історії та географії;
3. у вищих школах засновуються кафедри української мови, літератури, історії та права.
Одначе ці розпорядки мали більше декларативний характер, бо керівники українського шкільництва не зуміли їх в цілому перевести в життя. Найкращим показником настроїв і домагань громадянства був І. Український Педагогічний З’їзд у Києві в квітні 1917 p., з участю 500 делегатів. З’їзд прийняв ряд резолюцій щодо розвитку й організації українського національного шкільництва, що мало бути на всіх щаблях і в усіх предметах українізоване. Тоді теж вперше виринула думка організації Української Академії Наук. Крім українських народних шкіл і гімназій, засновуються теж т.зв. реальні школи і комерційні, а теж приходить до організації українського народного університету.