- •Поняття «культура», «українська культура». Місце і роль культури у формуванні особистості та суспільства.
- •Виникнення та еволюція поглядів на культуру в європейській культурологічній думці.
- •Матеріальна культура українського народу та її складові частини.
- •Духовна культура українського народу та її складові частини.
- •Співвідношення національної і світової культури. Місце української культури в контексті світової.
- •Трипільська культура та її значення у формуванні культури слов'янських народів, українського зокрема.
- •Українська міфологія як основа культуротворчості людини.
- •Релігійні вірування та усна народна творчість східних слов'ян.
- •Київська Русь - якісно новий етап у розвитку слов'янської культури.
- •Прийняття християнства та його значення в розвитку культури Київської Русі.
- •Розвиток літописання, літератури, фольклору періоду Київської Русі.
- •Кам'яне, храмове містобудування Київської Русі.
- •Мистецтво Київської Русі (іконопис, фрески, мозаїка, книжкова мініатюра та ін.).
- •Культура Київської Русі періоду феодальної роздробленості (освіта, літописання, література).
- •Умови розвитку національно-культурного та релігійного життя за литовсько-польських часів.
- •17. Культура Галицько-Волинського князівства.
- •18. Національно-культурне піднесення другої половини XVI - першої половини XVII ст.
- •19. Острозький культурний осередок та його роль в розвитку культури України.
- •20.Виникнення братств та їх роль у відродженні національної культури.
- •Культура українського козацтва.
- •22.Просвітницькі реформи п. Могили. Розвиток книгодрукування. Духовна і світська література.
- •23.Внесок гетьмана Івана Мазепи в розбудову української культури.
- •24.Києво-Могилянська академія (колегія) в хvіі-хvііі ст. ‒загальноукраїнський навчальний заклад
- •25.Розвиток образотворчого мистецтва та архітектури в другій половині хvіі-хvііі ст.
- •27.Театральне мистецтво України XIX ст. Жанри кріпосного театру, аматорський театр, центри театрального життя, видатні актори.
- •28.Розвиток української мови та літератури в XIX ст. Асиміляційні заходи російського самодержавства щодо українського народу і його культури.
- •30.Культура України періоду Центральної Ради.
- •31.Розвиток культури України 30-х рр. XX ст. «Розстріляне відродження».
- •Заснування кіностудій. О.П. Довженко та його роль у розвитку українського та світового кіномистецтва.
- •Ліквідація курсу на українізацію та запровадження сталінської лінії в національно-культурному процесі України.
- •Українська культура в роки Другої світової війни (1939—1945).
- •Процес «Спілка визволення України» як терор проти української наукової інтелігенції.
- •Український мистецький авангард та його доля. Творчість м. Хвильового, л. Курбаса, в. Блакитного, II. Тичини, ю. Яновського.
- •Особливості культури України радянського періоду.
- •Роль Лесі Українки та Івана Франка в українському національно-культурному русі.
- •Освіта, наука України в 70-80-х рр. XX ст.
- •Літературно-мистецьке життя України другої половини XX ст. «Шістдесятники». Василь Симоненко, Ліна Костенко та ін.
- •Політика «українізації», її наслідки для української культури. О. Шумський, м. Скрипник.
- •Культура України хрущовської «відлиги».
- •Державна символіка України, її культурно-історичне значення.
- •Культура української діаспори.
- •Модернізм в українському мистецтві XX ст.
- •Менталітет української культури; позитивне та негативне.
- •Народні звичаї та традиції українського народу.
- •49. Сучасне музичне мистецтво України: стильове різноманіття.
- •50. Масова культура та сучасне національне відродження України.
- •51. Авангард в українській культурі та його основні напрями.
- •52. Модернізм в українській культурі та його основні напрями.
- •54. Візантійська релігійна традиція в українській культурі.
- •55. Боротьба православ'я та католицизму як ситуація культурного вибору.
- •56. Феномен української греко-католицької церкви.
- •57.Романтизм в українській культурі.
- •59. Календарно-обрядова творчість українців.
- •60. Регіональні осередки народних промислів в Україні. Ткацтво, килимарство, вишивка.
- •62. Фольклор як виразник національної самосвідомості українців.
- •63. Етноміфологія українців як форма збереження індивідуального та засіб ідентифікації.
- •64. Найдавніші знаки — символи на території української землі.
17. Культура Галицько-Волинського князівства.
Галицько-Волинське князівство в силу свого географічного положення та історичної долі знаходилося під постійним впливом різних культур — європейського католицизму і православ'я та азійського китаєцентризму та ісламу. Це спричинило постання нової галицько-волинської культури, яка успадкувала традиції Київської Русі й увібрала у себе багато новацій сусідніх держав. На сьогодні більшість відомостей про цю культуру маємо з писемних і археологічних джерел.
Головними культурними центрами князівства були великі міста і православні монастирі, які водночас відігравали роль основних освітніх центрів держави. Провідну роль у культурному житті країни займала Волинь, а саме місто Володимир, давнішня цитадель Романовичів. Місто прославилося завдяки діяльності князя Василька, якого літописець згадував як «книжника великого і філософа, якого не було у всій землі і після нього не буде». Цей князь розбудував Берестя і Кам'янець, створив власну бібліотеку, спорудив чимало церков по всій Волині, яким дарував ікони і книги. Другим за значенням культурним центром був Галич, відомий своїм митрополичим собором, церквою св. Пантелеймона, а також пам'ятками письменства — Галицько-Волинським літописом та Галицьким євангелієм. До найбільших і найвідоміших монастирів князівства входили Полонинський, Богородичний та Спаський монастирі.
Про архітектуру князівства відомо небагато. Писемні джерела описують переважно церкви, не торкаючись світських будівель князів чи бояр. Даних археологічних розкопок також не вистачає для точної реконструкції тогочасних споруд. Залишки храмів Галицько-Волинського князівства в поєднанні з записами літопису дають змогу стверджувати, що на західноруських землях залишалися міцними традиції руської архітектури Київської доби, але відчувалися нові віяння західноєвропейських архітектурних стилів.
Образотворче мистецтво князівства знаходилось під сильним впливом візантійського. Галицько-Волинські ікони особливо цінувалися у Західній Європі. Чимало з них потрапило до польських храмів після завоювання князівства. Мистецтво іконопису галицько-волинських земель мало спільні риси з московською іконописною школою 14 — 15 століть. Хоча православні традиції не заохочували розвиток скульптури через її зв'язок з ідолопоклонством, на сторінках Галицько-Волинського літопису згадуються скульптурні шедеври у Галичі, Перемишлі та інших містах, що ймовірно свідчить про католицькі впливи на майстрів західноруських земель. Моду у декоративному мистецтві, особливо у обробці зброї і військових знарядь, диктували азійські країни.
Починаючи з 13 століття на території князівства поширилася нова для Русі культура західноєвропейського лицарства. Відомо, що галицько-волинські князі і бояри неодноразово проводили лицарські турніри, які називалися «іграми». Разом з різними запозиченнями у військовій справі, розвитком міждержавної торгівлі та проведенням активної зовнішньої політики, на руських землях поширились латина, універсальна мова західноєвропейського цивілізаційного простору.
Розвиток культури в Галицько-Волинському князівстві сприяв закріпленню історичних традицій Київської Русі. Протягом багатьох сторіч ці традиції зберігались в архітектурі, образотворчому мистецтві, літературі, у літописах та історичних творах. Проте водночас західно-руські землі потрапили під культурний вплив Західної Європи, де галицько-волинські князі і знать шукали протидію агресії зі Сходу.