4(1).Еволюція страхування в Україні.

До набуття Україною статусу незалежної держави страхування здійснювалось згідно з економічними, соціальними, правовими умовами, що існували у відповідний період у царській Росії, а згодом – у колишньому СРСР. До Росії епохи капіталізму класичне страхування прийшло з Західної Європи в XVIII ст. На той час з’являються філії англ. страхових компаній.

В 1786 р. була встановлена державнв монополія на страхову діяльність і почали створюватись держ. страхові товариства.

1827 р. – створено Перше російське страхове товариство від вогню. У містах діяли товариства взаємного страхування від вогню. Одне з таких товариств 1863 року було створено в Полтаві. Згодом такі товариства з’явилися у Києві, Одесі та Харкові.

У другій половині ХІХ ст. страх. товариства вже приймали на страхування будівлі, тварин, меблі, одежу, засоби транспорту, вантажі, певного розвитку набуло страх-ня життя. Досить поширене було й самострахування. Особисте страхування виникло в 30-х роках минулого сторіччя. У дореволюційні роки одним з важливих центрів страхування була Одеса. Тут існували самостійні страхові товариства, а також філії страхових компаній Петербурга і Москви.

У 1885 році дозволено діяльність іноземних страхових товариств. А в 1894 році був установлений державний нагляд за діяльністю акц. страхових товариств.

У 1918 році страх. справа оголошена держ. монополією.

У 1924 р. запроваджувалось обов’язкове страхування в держ. промисловості, яке охоплювало практично все майно. З 1929 р. набуло значного поширення колективне страхування. У післявоєнні роки було вжито деяких важливих заходів, спрямованих на посилення ролі страхування в розвитку економіки, зокрема затверджено положення про Держстрах СРСР.

У період реформ 60-х років багато було зроблено з налагодження страхового захисту с/г підприємств. Протягом 60 – 70-х років було запроваджено нові види страхування майна, життя та здоров’я громадян. З 1988 р. держ. підприємства дістали право на здійснення добровільного страхування майна і відповідальності. У 1990 – 1993 рр. з’явилися компанії альтернативні держ. страху.

5. Місце страхування в системі економічних категорій.

Обєктивний характер існування страхових відносин в суспільстві дозволяє розглядати страхування як економічну категорію.

Страхування – це економічні відносини, за яких страхувальник сплатою грошового внеску забезпечує собі чи третій особі в разі нас­тання події, обумовленої договором або законом, суму виплати стра­ховиком, який утримує певний обсяг відповідальності і для її забезпе­чення поповнює та ефективно розміщує резерви, здійснює превен­тивні заходи щодо зменшення ризику, у разі необхідності перестрахо­вує частину останнього.

Характерними ознаками страхування є:

 грошові перерозподільчі відносини, які складають економічну сутність страхування, виникають внаслідок наявності страхового ризику і носить імовірносний характер (ніколи на перед не відомо, коли трапиться страхова подія, якою буде її руйнівна сила і кого із страхувальників вона торкнеться);

 ці перерозподільчі відносини носять замкнутий характер і повязані із солідарним розкладом шкоди, заподіяної одному або декільком учасникам створення страхового фонду між усіма страхувальниками; чим більше число учасників бере участь у створенні страхового фонду, тим легше розкласти на всіх чийсь окремий збиток, тим меншою повинна бути доля кожного у його формуванні; збільшення чисельності страхувальників сприяє зменшенню вартості страховки;

 страхові відносини повязані із створенням грошових фондів суворо цільового призначення, яке полягає у використанні їх виключно на покриття шкоди у заздалегідь обумовлених випадках;

 страхові відносини забезпечують перерозподіл збитків у просторі і часі. Для забезпечення міжтеріторіального розподілу необхідно, щоб у страхуванні брала участь велика кількість страхувальників на значних територіях; в цьому випадку навіть при страшних лихах можна забезпечити розкладку шкоди, оскільки не всі страхувальники увійдуть у число потерпілих. Перерозподіл збитків у часі повязаний із нерівномірністю розподілу ризику у часі; кошти, що надійшли до страхового фонду страховика, будуть залучені ним для відшкодування збитків у несприятливих можливостях;

 страховим відносинам притаманний еквівалентний (зворотній) характер. Це випливає із сутність страхування, яка передбачає створення за рахунок страхових внесків багатьох страхувальників страхового фонду, який забезпечить потреби у компенсації збитків для небагатьох.