3. Самострахування, його джерела й межі доцільного застосування

Самострахування — метод створення децентралізованих страхових фондів будь-яким господарюючим суб'єктом з метою забезпечення безперервності виробництва. Самострахування забезпечує покриття невеликих збитків. Щодо середніх та великих збитків самострахування проявляється в застосуванні страховиком франшизи. самострахування виступає в грошовій та натурально-речовій формах. Перевага самострахування полягає в тому, що воно допомагає оперативно відшкодовувати невеликі збитки. Крім того, не потрібно платити на сторону страхові премії, які мають не лише відшкодувати збитки, заподіяні страховим випадком, а й покрити витрати з виплати комісії посередникам, утримувати офіс і формувати прибуток страховика.

Фонди, що створюються за рахунок самострахування, формуються за рахунок внесків страхувальників. Кошти таких фондів використовуються на чітко визначені цілі – відшкодування збитків, заподіяних страхувальникам внаслідок випадків, заздалегідь обумовлених у договорах страхування.

Самострахування:

▪ фонди створюються та використовуються децентралізовано;

▪ створюються як у натуральній так і у грошовій формах;

▪ фондом розпоряджається тільки власник підприємства і використовує їх на покриття невеликих локальних збитків;

▪ кошти використовуються не за нормами, а в міру необхідності;

▪ кошти можуть бути використані для покриття як страхових так і не страхових подій;

▪ відшкодування збитків не відбувається, а здійснюється лише перерозподіл власних ресурсів у часі.

▪ кошти отримує власник.

Проте зазначені переваги децентралізованої форми нагромадження й використання резервних коштів виявляються лише в певних межах. Адже в разі самострахування практично немає розподілу наслідків ризику.

Фінансування за рахунок централізованих фондів поширювалося на покриття втрат від ризиків лише підприємств державного сектора. Кооперативні, громадські підприємства й населення вдавалися не лише до самострахування, а й організовували захист своїх матеріальних інтересів на випадок ризику за рахунок коштів фондів, що створювалися завдяки страхуванню.

4. Виникнення страхування та основні етапи його розвитку.

Передумовою застосування страхування є майнова самостійність суб’єктів господарювання з одного боку, а з іншого – їх зацікавленість в переданні відповідальності за наслідки ризику спеціальним формуванням – страховим компаніям. Чим більше зацікавленість, тим більше потреба в страхуванні.

Ідея страхування виникла в Стародавньому Римі та Вавилоні. Окремі елементи страхування були відомі за тисячі років до нашої ери: в третьому тися­чолітті до нашої ери на території теперішнього Іраку торгівцям видавали суми грошей у формі позики або створювалась «спільна каса» для захисту їхніх інтересів на випадок утрати вантажу під час перевезення. Пізніше ця територія відійшла до складу рабовласницького Вавилону.

Античне страхування відрізнялось замкненим розподілом збитку між учасниками об’єднання, основною формою страхування була страхова взаємодопомога, не існувало страхового фонду, була відсутня диференціація страхових випадків.

Страхування в Стародавньому Римі – з’являються професійні союзи та колегії, які надають допомогу по хворобі та каліцтву; стихійні лиха та нещасні випадки диференціювалися. Поширеним було взаємне страхування ритуальних витрат. Тут надавали великого значення культу похорону. Влаштування похоронних проце­сій і спорудження пам'ятників вимагало значних одноразових витрат. Незаможні римляни накопичували потрібні гроші у професійних коле­гіях і спілках. Цільове використання коштів забезпечувалося правови­ми гарантіями. Лише особа, зазначена в заповіті, могла отримати на­лежні кошти і витратити їх на ритуальні заходи, пов'язані з похоро­нами заповідача.

Страхування в Середньовіччі поступово поширювалося й на інші ризики. Воно здійснювалось через гільдії (братства) та цехи. Стосунки між членами тут були тіснішими, ніж у колегіях Стародавнього Риму. Згодом гільдії почали спеціалізуватися за окремими професіями. Страхові внески вносяться щомісячно, створюється страховий. фонд, страхування поділилось на особисте та майнове.

Страхування на Русі – з’явилося державне обов’язкове страхування, елементи цивільної відповідальності страхувальника перед третьою особою, страхування не мало на меті отримання прибутку.

Капіталістичне страхування – страхування набуло комерційного характерру, відбувається за рахунок продажу страховвих полісів, страхова послуга стала товаром, з`вилися асоціації, картелі, акціонерні страхові товариства, нові види страхування – вогневе, морське, страхування життя, від нещасних випадків.

Монополістичне страхування – після революції 1917р. страхова справа оголошена державною монополією, запроваджений контроль за всіма видами страхування , створена єдина страхова компанія, яка проводила страхування по всій території країни.

Страхування в умовах ринк. економіки – з’явилися компанії, альтернативні держстраху, приймається закон ”Про страхування “.

Страхування є одним з найважливіших елементів системи ринкових економічних відносин.