1. Необхідність страхового захисту,...

За умов ризикового характеру функціонування будь-якого під-ва і не менш ризикового проживання кожної людини існує нагальна потреба попередження і відшкодування збитків, завданих стихійним лихом та нещасними випадками. Без її задоволення неможливо забезпечувати безперервність процесу вир-ва матеріальних благ, підтримувати належний рівень життя людей. Відносини, що складаються в суспільстві з цього приводу, мають об’єктивний хар-р і в своїй сукупності формують зміст категорії “страховий захист”.

Ознаки страхового забезпечення: випадковість ризику, незвичайність заподіяної шкоди, можливість вираження шкоди в натуральній або грош. формі, наслідки події повинні бути значними і зачіпати інтереси страхувальника.

Сутність категорії страхового забезпечення полягає в нагромадженні і витрачанні грошових та інших ресурсів для здійснення заходів з попередження, подолання або зменшення негативного впливу ризиків і відшкодування пов’язаних з ними витратами.

Усвідомлення небезпеки спонукає людину вживати певні заходи для запобігання її негатівной дії. З точки зору послідовності використання таких засобів виокремлюються такі методи страхового забезпечення:

▪ попередження небезпеки (превенція),

▪ локалізація наслідків небезпеки,

▪ відшкодування збитку заподіяного небезпекою.

2. Страховий фонд суспільства, . Форми організації фондів страхового захисту

Страховий фонд суспільства – це конкретні матеріальні та грошові ресурси, зарезервовані на випадок настання незвичайних несприятливих подій.

Організація страхового захисту потребує наявності відповідних матеріальних і грошових ресурсів. У зв`язку з цим суспільство повинно свідомо виокреслювати із ВНП певну його частку з метою забезпечення потреб строхового захисту, тобто формувати страховий фонд суспільства. Цей фонд є матеріальною основою страхового захисту, його матеріальним втіленням.

Існують такі організаційні форми суспільних страхових фондів:

▪ централізовані натуральні та грошові фонди держави;

▪ децентралізовані фонди субєктів господарювання – самострахування;

▪ фонди, створенні методом страхування.

За рахунок централізованих фондів фінансуються витрати, повязані із запобіганням і ліквідацією наслідків несприятливих подій,. Що мають загально-національний характер. Зі свого бюджету держава покриває витрати на відновлення пошкоджених чи знищених обєктів як виробничого, так і соціально призначення, на надання допомоги потерпілим громадянам.

Децентралізовані фонди субєктів госпоодарювання: на підприємстві доцільно мати фонд ризику, резерві фонди. Такі фонди мають змогу покривати шкоду, завдану дрібними ризиками. Перевагою самострахування є можливість оперативно вирішувати питання відшкодування невеликих збитків.

Фонди, що створюються за рахунок самострахування, формуються за рахунок внесків страхувальників. Кошти таких фондів використовуються на чітко визначені цілі – відшкодування збитків, заподіяних страхувальникам внаслідок випадків, заздалегідь обумовлених у договорах страхування.

Самострахування:

▪ фонди створюються та використовуються децентралізовано;

▪ створюються як у натуральній так і у грошовій формах;

▪ фондом розпоряджається тільки власник підприємства і використовує їх на покриття невеликих локальних збитків;

▪ кошти використовуються не за нормами, а в міру необхідності;

▪ кошти можуть бути використані для покриття як страхових так і не страхових подій;

▪ відшкодування збитків не відбувається, а здійснюється лише перерозподіл власних ресурсів у часі.

▪ кошти отримує власник.

Резервування коштів здійснюється трьома методами:

1. самострахування – це створення резервних фондів суб’єктами господарювання, а також заощадження громадян;

2. державне резервування – це створення централізованих натуральних та грошових резервів на державному рівні;

3. страхування – це створення резервних фондів самими страховими компаніями.

Держ. резервування:

▪ фонд створюються і використовуться централізовано;

▪ створення відбувається у натуральних та грошових формах;

▪ фондом розпоряджається тільки держава (уряд) при вирішенні загально-національних проблем та настанні великих катастроф;

▪ кошти витрачаються за необхідністю;

▪ відшкодування збитків відбувається, як правило, в обсягах, значано менших, ніж реальні збитки, виходячи з наявних коштів;

▪ кошти отримує будь-яка особа, яка є постраждалою і на неї розповсюджується рішення про допомогу;

Страхування:

▪ фонд створюється децентралізовано, а використовується централізовано;

створюється виключно у грошовій формі;

▪ фондом розпоряджається страхова компанія;

▪ фонд використовується для покриття наслідків тільки страхових подій (як загальнонаціональних, так і локальних);

▪ кошти використовуються виходячи із заздалегідь обмеженої страхової суми за кожним страховим полісом;

▪ кошти отримує тільки страхувальник або вигодонабувач.