1.Завдання і принципи надання першої медичної допомоги

Організація медичного обслуговування населення в надзвичайних ситуаціях покладається на медичну службу ЦО, яка організує спеціальні медичні формування і установи, а також використовує всі існуючі лікувально-профілактичні установи.

Для збору, надання першої медичної допомоги і погрузки потерпілих на транспорт з метою евакуації з осередку ураження на об’єктах і у житловому секторі міста обладнуються пункти збору потерпілих.

Малюнок 1. Місця розміщення пунктів

У залежності від пори року і погодних умов пункти збору потерпілих можна обладнати на відкритих майданчиках, під навісом, з розгортанням палаток або у приміщеннях, спорудах, підвалах, сховищах, які збереглися. Розміри майданчиків і приміщень визначаються з розрахунку 1,5-2 м² на одну людину, але не менше 40м². Пам’ятаючи короткостроковість перебування потерпілих на пункті збору, зручності їх розміщення можуть бути мінімальними.

Крім пунктів збору потерпілих у межах осередку ураження, як правило, у зоні слабких руйнувань розгортаються загони першої медичної допомоги (якщо фактори впливу на людей є довготривалими).

Організація медичної допомоги потерпілому населенню будується по принципу двох етапної системи лікувально-евакуаційного забезпечення з евакуацією уражених по призначенню.

Перший етап медичної евакуації складають (при масових враженнях і довгострокових діях негативних факторів на людей):

Малюнок 2. І етап медичної евакуації

Другий етап медичної евакуації складають:

Малюнок 3. ІІ етап медичної евакуації

Завдання першої медичної допомоги:

4. Зменшити важкість перебігу травми чи захворювання.

Малюнок 4. Завдання першої медичної допомоги

Перша медична допомога може бути надана на місці ураження самим потерпілим (самодопомога) чи його товаришем (взаємодопомога).

Об’єм першої медичної допомоги:

1. тимчасова зупинка кровотечі;

2. накладання стерильної пов’язки на рану або опікову поверхню;

3. штучне дихання;

4. непрямий масаж серця;

5. введення заспокійливих ліків;

6. транспортна іммобілізація;

7. часткова санітарна обробка.

2. Види першої медичної допомоги, прийоми і способи їх здійснення

Раною називається пошкодження шкіри, слизової оболонки чи глибокої тканини, що супроводжується болем чи кровотечею.

Рани бувають:

1. вогнепальні;

2. різані;

3. рубані;

4. колоті;

5. вдарені;

6. рвані;

7. вкушені;

8. розчавлені.

Малюнок 5. Види ран

Рани бувають:

1. Поверхневими, коли пошкоджується тільки верхній шар шкіри (синці),

2. Глибокими, коли пошкоджуються не тільки шари шкіри, а й підшкірна клітчатка, м’язи і т.д.

Рани бувають проникаючими, якщо вони проникають у яку-небудь порожнину:

1. грудну;

2. черевну;

3. черепну.

При відсутності пов’язки рана може загноїтися, вона погано затягується (мал.6).

Малюнок 6. Гнійна рана

Кровоносно-судинна система.

Кровоносні судини разом з серцем складають кровоносну систему, діяльність якої забезпечує в організмі рух крові. При цьому клітини і тканини отримують з крові кисень і необхідні їм поживні речовини і виділяють у кров вуглекислоту і утворені у процесі їх життєдіяльності продукти розщеплення. (мал.7)

Малюнок 7.

Серце представляє собою пустий м’язів орган, який складається з двох половин – правої і лівої. Воно безперервно ритмічно скорочується і при кожному скороченні викидає кров у кровоносні судини.

Судини, по яких кров тече із серця до органів і тканин називаються артеріями.

Капіляри, поступово з’єднуючись, утворюють вени-судини, по яких кров повертається у серце.

Судини по яких кров тече із органів і тканин називаються венами.

Ритмічні скорочення серця передаються на стінки артерій, викликаючи їх коливання – пульс. Частота пульсу здорової людини відповідає числу серцевих скорочень і дорівнює у спокійному стані 60-80 ударів на хвилину.

Види кровотечі. Найнебезпечнішими ускладненням ран є кровотечі, які безпосередньо загрожують життю. Кровотечами називають вихід крові з ушкоджених кровоносних судин.

Залежно від характеру пошкодження судин розрізняють:

1. артеріальні;

2. венозні;

3. капілярні;

4. паренхіматозні кровотечі.

Ознаки артеріальної кровотечі:

1. яскраво-червоний колір крові;

2. витікання крові пульсуючим струменем.

При венозній кровотечі:

1. колір крові темніший;

2. витікання крові безперервне, явного струменя не спостерігається.

Капілярна кровотеча виникає внаслідок пошкодження дрібніших судин шкіри, підшкірної клітковини і м’язів. У цьому випадку кровоточить уся поранена поверхня.

Паренхіматозна кровотеча виникає при пошкодженні внутрішніх органів (печінки, селезінки, нирок, легень) і завжди небезпечна для життя.

Кровотечі бувають:

1. зовнішні;

2. внутрішні.

При зовнішній кровотечі кров витікає через рану в шкірі та у видимих слизових оболонках або з порожнин. При внутрішній кровотечі кров виливається в тканини й органи тіла; це називається крововиливом. Швидка втрата 1-2 літрів крові, особливо при тяжких комбінованих ураженнях, може призвести до смерті.