Висновок

Отже, робочий час, з одного боку, закріплює міру праці, а з іншого - забезпечує працівнику надання вільного часу для відпочинку і відновлення витрачених сил. Робочий час - це час, фактично відпрацьований працівником, а також час, коли працівник фактично не виконував свої прямі обов'язки, але знаходився в розпорядженні роботодавця. Іншими періодами, віднесеними до робочого часу, є, зокрема: час простою (тимчасове призупинення роботи з причин економічного, технологічного, технічного або організаційного характеру); перерви протягом робочого дня (зміни), що надаються жінкам для годування дитини; час прийому їжі у місці виконання роботи, якщо за умовами виробництва не можна встановити перерву для відпочинку і харчування, та ін Робочий тиждень може бути п'ятиденним з двома вихідними днями чи шестиденним з одним вихідним днем. Крім того, може бути робоча тиждень з наданням вихідних днів за змінним графіком або неповний робочий тиждень. Тривалість щоденної роботи при п'яти - або шестиденного робочого тижня визначається шляхом її поділу відповідно на 5 або на 6 днів. При цьому при 40-годинному робочому тижні у передсвяткові дні тривалість робочого дня скорочується на одну годину. Режим робочого часу є найважливішим правовим інструментом, що дозволяє роботодавцю, а в окремих випадках - і працівникові використовувати елементи гнучкості у правовому регулюванні трудових відносин. Керуючись положеннями законодавства по робочому часу режим робочого часу повинен включати наступні елементи: тривалість робочого тижня (п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, шестиденний з одним вихідним днем, а також робоча тиждень з наданням вихідних днів за змінним графіком); роботу з ненормованим робочим днем для окремих категорій працівників, тривалість щоденної роботи (зміни), час початку і закінчення роботи, час перерв у роботі, число змін у добу, чергування робочих і неробочих днів. Режим робочого часу встановлюють колективним договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку організації. При розробці колективного трудового договору в частині, що стосується режиму робочого часу, за основу приймають вимоги окремих статей КЗпПУкраїни, інших нормативних правових актів, а також специфіку виробництва або діяльності підприємства (організації). Особливості режиму робочого часу і часу відпочинку працівників транспорту, зв'язку і інших, що мають особливий характер роботи, визначають у порядку, що встановлюється Верховною Радою України. У змінному виробництві визначаються тривалість робочої зміни, порядок чергування змін, правила надання вихідних днів і так далі. Розподіл робочого часу протягом календарного періоду (дня, тижня, місяця, року) в цілях його найкращого використання називається режимом робочого часу. До режиму відносяться і вахтовий метод роботи, гнучкі, змінні графіки. На практиці необхідно розрізняти режим робочого часу працівників і режим роботи організації, так як підприємство може працювати цілодобово, а працівник - позмінно. Режим робочого часу буває як єдиним, так і різним для окремих підрозділів організації, і навіть співробітників, що виконують неоднорідні трудові функції. Тому за угодою сторін трудового договору дозволено встановлювати індивідуальний режим роботи, якщо він не веде до погіршення умов праці працівника, визначених законодавством і колективним договором.