УКООПСПІЛКА

Житомирський кооперативний коледж бізнесу і права

Індивідуальне завдання

Тема: Режим робочого часу та його види на підприємстві, в установі й організації

За матеріалами: виробничо - юридичної практики

Виконав студент IV курсу

Спеціальності 5.03040101 Правознавство

Групи П-9-41

Комар К.О.

Керівник: викладач

______________І.М. Гуленко

ЗМІСТ

Вступ............................................................................................................

1. Поняття режиму робочого часу, його елементи та види..............

2. Спеціальні режими робочого часу

   1. Змінна робота...................................................................................

   2. гнучкий графік роботи....................................................................

   3. роздроблений робочий день...........................................................

   4. ненормований робочий день..........................................................

   5. вахтовий метод організації роботи................................................

Висновок......................................................................................................

Список використаної літератури...............................................................

ВСТУП

Робочий час і час відпочинку — це правові категорії, які знаходяться в єдності, взаємозв'язку і взаємозумовленості. Встановлення законом нормального робочого часу дозволяє: забезпечити охорону здоров'я працівника, сприяти його трудового довголіття; отримати від кожного працівника суспільно необхідну міру праці; підвищувати культурно-технічний рівень працівника, навчатися без відриву від виробництва, розвивати свою особистість, що, в свою чергу, сприяє підвищенню продуктивності праці. Нормальний робочий час є основною гарантією права працівника на відпочинок. Чітке визначення правового поняття робочого часу має істотне значення для розмежування його нормованої тривалості від понаднормової роботи і дозволяє відповідно правильно вирішувати питання, пов'язані з передбаченої обов'язком працівників виконувати встановлену норму праці, з визначенням правової природи переробки встановленої тривалості робочого часу і відповідно правильної оплати праці. В даний час, поява кризових явищ в економіці змушує роботодавців застосовувати правові інструменти, що дозволяють вирішувати відразу кілька завдань: скорочення обсягів виробництва, але із збереженням колективу працівників, збільшення трудової завантаження працюючих при зменшенні розмірів заробітної плати і скасування локальних пільг та компенсацій.

1.Поняття режиму робочого часу, його елементи та види

Під режимом робочого часу розуміється установлений зако­нодавством або локальним нормативно-правовим актом порядок розподілу і використання робочого часу протягом доби, тижня, інших календарних періодів.

Елементами режиму робочого часу є такі:

1) час початку і закінчення роботи;

2) час і тривалість перерв;

3) тривалість і правила чергування змін.

Слід розрізняти режим робочого часу працівників і режим роботи підприємства. Зокрема підприємство може працювати у цілодобовому режимі, а працівники — за змінами. Окрім того, може встановлюватися єдиний режим робочого часу (для всіх працівників підприємства), а також індивідуальний режим — для окремих працівників.

Розрізняють також загальні й спеціальні режими. До загальних режимів належать п'ятиденний тиждень і шес­тиденний тиждень. За загальним правилом, встановленим у за­конодавстві, в Україні установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. При цьому тривалість що­денної роботи визначається у правилах внутрішнього трудового розпорядку або графіках змінності, які затверджує роботодавець за погодженням з виборним профспілковим органом. На тих підприємствах, де за характером виробництва та умовами робо­ти запровадження п'ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихід­ним днем (ст. 52 КЗпП).

До спеціальних режимів робочого часу належать такі:

1) змінна робота;

2) гнучкий графік роботи;

3) роздроблений робочий день;

4) ненормований робочий день;

5) вахтовий метод організації роботи.

2. Спеціальні режими робочого часу

2.1 Змінна робота

При режимі змінної роботи працівники чергуються в змінах рівномірно.

Найбільш поширена робота у дві зміни, на деяких підприєм­ствах робота провадиться в три і більше змін. Перехід з однієї зміни в іншу, як правило, повинен проводитися через кожний робочий тиждень у години, встановлені графіками змінності (див. ст. 58 КЗпП). Тривалість перерв у роботі між змінами відповід­но до ст. 59 КЗпП має становити не менше подвійної тривалості роботи в попередній зміні (включаючи час перерви на обід). Це правило було сформульовано ще постановою РНК СРСР від 24 ве­ресня 1929 р. У тих ви­падках, коли тривалість зміни більше 8 годин, міжзмінний відпо­чинок компенсується збільшенням тривалості щотижневого без­перервного відпочинку.

Не допускається призначення працівника на роботу протягом 2 змін підряд. Графіки змінності встановлюються роботодавцем за погодженням з виборним органом профспілкової організації і є обов'язковими для сторін трудового договору.

На Заході спостерігається тенденція зростання застосування багатозмінних робіт. Найбільш поширена робота у дві зміни, хоча застосовується навіть 5-змінна робота. Багатозмінна робота за­безпечує велику ефективність і рентабельність виробництва, але викликає опір з боку працюючих. Тому передбачається значне стимулювання багатозмінного режиму. Перш за все це підвищена оплата у вигляді надбавки в розмірі від 10 до 30 % залежно від виду зміни. Встановлено додаткову відпустку за роботу у вечір­ню чи нічну зміну, скорочену тривалість нічної зміни, заборону залучення до таких робіт осіб похилого віку.