1.3. Світові центри подієвого туризму.

Туристські потоки часто визначаються такими спеціальними заходами як міжнародні виставки, ярмарки, карнавали спортивні заходи, конкурси, фестивалі, відвідування яких і становить суть подієвого туризму [14].    Подієвий туризм можна класифікувати за масштабом події і за тематикою події. В подієвому туризмі можна виділити кілька тематичних видів (Додаток А). Виставки – ефективний ресурс для організації і проведення маркетингових досліджень, так як вони дають зацікавленим організаціям велику прикладну інформацію. Кожна виставка є своєрідним зразком конкретної ринкової ситуації. Виставка не тільки дає можливість здійснювати пошук відповідних ринків, а й брати участь у виході на ці ринки за допомогою найбільш ефективних способів [2].    Виставки та ярмарки займають особливе місце в арсеналі засобів рекламного впливу, оскільки представляють дуже широкі можливості демонстрації рекламованих виробів для встановлення прямих контактів із безпосередніми покупцями та споживачами [11].    Міжнародні виставки та ярмарки є своєрідним оглядом досягнень у найважливіших галузях людської діяльності. Основні функції міжнародних виставок і ярмарків – поширення світової культури, обмін науково–технічною інформацією, реклама продукції і розширення зовнішньоторговельних зв'язків. Багато виставок та ярмарок проводиться систематично в один і той же час, а іноді і два рази на рік. Найпопулярніший час для подібних заходів–весна й осінь, що дозволяє розширити туристський сезон. Тривалість виставки або ярмарку становить зазвичай 2 тижні. За цей час їх відвідують від десятків тисяч до декількох мільйонів людей [11].     Виставковий ринок міцно зайняв своє місце в просуванні товарів і послуг від виробника до споживача. Участь у виставках сьогодні є неодмінною складовою успіху тієї чи іншої фірми. Різноманітність виставок і їх кількість в останні роки помітно розширилося. Статусом «виставкових» і «ярмаркових» міст володіють, насамперед, столиці та найбільші міста, в яких великий потенціал відвідувачів (мешканців міста) і буває багато іноземних туристів. Дуже часто такі заходи організовують в приморських містах, які включаються в програму круїзний вид туризму. Близько 80% виставкових заходів припадає на країни західної Європи та Північної Америки. Особливо багато їх проводиться на території США, Франції, Німеччини та Великобританії. Найбільшими центрами виставкової діяльності в Європі та Америці є: Амстердам, Барселона, Берлін, Брюссель, Ганновер, Вашингтон, Відень, Женева, Копенгаген, Лондон, Мадрид, Париж, Страсбург, Давос. Ці міста мають відповідну матеріально-технічну базу і можливості для організації дозвілля іноземних гостей. Виставки та ярмарки організовуються найчастіше для демонстрації досягнень науки і техніки, промислового і сільськогосподарського виробництва. З кінця XIX століття у світі регулярно проводяться Всесвітні виставки, на яких демонструються досягнення людства у різних сферах. Для Всесвітньої виставки 1889 за проектом французького інженера А. Г. Ейфеля була споруджена Ейфелева вежа, яка насьогодні стала символом Об'єднаної Європи. Остання, підсумкова Всесвітня виставка другого тисячоліття «Експо–2000» пройшла в Німеччині в місті Ганновер – відомому виставковому центрі [8]. Прикладами традиційних виставок можуть служити: міжнародна виставка повітроплавання і ракетобудування в Бурже (Франція), щорічні виставки книг та поліграфічного обладнання у Франкфурті-на-Майні (Німеччина), виставка автомобілей в Женеві (Швейцарія) [11].  Карнавал (від італ. Carnevale – карнавал, з лат. Carnem levare – прибрати м'ясо) – свято, пов'язане з переодяганнями і барвистими ходами. Карнавал – народне свято під відкритим небом, що супроводжується вуличними ходами, танцями, маскарадами, театралізованими іграми. Карнавал може виступати середовищем, в якому людина реалізується, задовольняє потребу в спілкуванні, а також знімає напруження, викликане особистісними, соціальними чи політичними проблемами.  Карнавал сприяє формуванню іміджу, бренду того регіону, де він проводиться, що сприяє розвитку туризму в регіоні.    Карнавальний туризм є прибутковим напрямом в туристському бізнесі, відповідно, даний напрямок може бути перспективним у практиці туристських фірм. Головна частина будь–якого карнавалу–хода головними вулицями міста. Головний його мотив – достаток, що походить від найдавніших свят врожаю. Все, що відбувається під час ходи носить ігровий характер. Основна фігура на карнавалі–блазень. Він задає тон і ходи, і уявлення, яке потім розгортається на центральній площі міста [7]. Найзнаменитіший у світі карнавал проводиться в Ріо-де-Жанейро. На це свято до Бразилії з'їжджаються туристи з усього світу. Карнавал – це безперешкодна, публічна, творча самореалізація. Як показує досвід, навіть у найзакомплесованої особи, що потрапила до карнавального оточення, так чи інакше проявляється прагнення до публічного виступу. Карнавал – це межсоціальний комунікативний засіб. Можливість комунікації на будь-яких рівнях незалежно від соціального стану. Карнавал є ефективним засобом формування іміджу, як окремого населеного пункту, так і країни в цілому, що в загальному сприяє розвитку подієвого туризму. Карнавал як об'єкт туризму може бути своєрідною іміджевою акцією, яка сприятиме розвитку туризму в певному регіоні, що, у підсумку, позначиться і на всій інфраструктурі регіону. Під час карнавалу категорично забороняється сумувати, ображатися на жарти і ображатися, навіть почувши непристойність. На карнавалі відсутні уставлені норми поведінки. На танець можуть запрошувати як кавалер, так і дама, причому обидва вони можуть фліртувати один з одним, і це їх ні до чого не зобов'язує. Чим частіше учасник маскараду змінює костюм і маску, тим краще: адже так зберігається загадковість дії. Крім того, без маски і карнавального костюма з'являтися на святі взагалі вважалося неприпустимим [8]. Карнавал у Венеції є одним з найвідоміших карнавалів у світі. Щорічно з усього світу сюди з'їжджаються понад 500 тисяч шанувальників венеціанського свята. На відміну від інших місць венеціанський карнавал повністю охоплює все місто. Різнокольоровий святковий натовп заповнює вузькі вулиці і просторі площі. Карнавал сягає своїм корінням в глибоке минуле. Ще в 1296 році Сенат Венеціанської Республіки проголосив святковим днем ​​останній день перед Великим Постом [7]. Карнавал у Віареджо не менше знаменитий, ніж венеціанський, і славиться тим, що він є барвистим і кумедним. Головною його пам'яткою є платформи з ляльками-велетнями з пап'є­–маше. У Флоренції і Вероні також розгортаються святкові події – це карнавальний поїзд, бал-маскарад, живі концерти і театралізовані вистави.    Сьогодні на італійському карнавалі туристи в більшості надають перевагу залишатися сторонніми спостерігачами.     Вперше французький карнавал згаданий в 1294 році в захопленому вигуку Графа Провансу Шарля Анжуйського «Ах! Ці щасливі дні Карнавалу Ніцци ...». Кілька століть карнавал був стихійним, поки в 1873 мешканець Ніцци на ім'я Andriot Saetone не взяв на себе ініціативу організувати Комітет Свята. Святкування стало проходити під керівництвом муніципалітету. Завдяки ентузіазму Andriot Saetone кожен карнавал з тих пір має власну тематику. [7]. Карнавал проходить в лютому–березні, його гостями стає більше мільйона туристів. Фестиваль починається з урочистої Появи Короля і вибору Королеви – ці заходи традиційно відкривають карнавал. Це справжнє середньовічне уявлення з костюмами, обладунками, вершниками на конях і хижими птахами. Особлива церемонія свята – Квіткові Баталії, які можна спостерігати майже кожен карнавальний день на Англійському узбережжі [3]. (Додаток Б). Іспанський карнавал в Кадісі (Андалусія), насамперед, відрізняється від усіх інших проведенням спеціальним конкурсом не для однієї людини, а для різних груп і об'єднань. І це вже традиція. Підготовка починається задовго до настання Карнавалу, практично за цілий місяць. Виключним моментом карнавалу в Кадісі є проведення гастрономічних свят та конкурсів. Звичайно, і тут важливим залишається маскарадний костюм, який може бути індивідуальним, або ж зробленим для пари, а іноді і для цілої компанії. Кульмінація зимового дійства – це ходи груп і компаній з родичів або ж друзів по вулицях, які супроводжуються шумом і веселим сміхом [4]. (Додаток Г).   Сьогодні карнавал – суто «туристичне» явище, яке втратило колишнє значення для духовного життя народу. Він перетворюється на театралізовані демонстрації, на яких все більше фотоапаратів і все менше масок. Адже сучасні туристи, які потрапляють на карнавал, у своїй більшості воліють залишатися сторонніми спостерігачами. Спортивний подієвий туризм – організація та відвідування спортивних подієвих і культурно–видовищних заходів [9].    Міжнародні спортивні змагання (Олімпійські ігри, чемпіонати світу і континентів, універсіади) залучають мільйони людей. І навіть розвиток сучасних систем зв'язку і телебачення не зменшують потоку туристів, що відправляються в інші країни з метою особисто взяти участь у спортивному святі і підтримати команду своєї країни. Можна вважати, що відвідування спортивних змагань – одне з найдавніших видів подорожей [8].   Поїздки на спортивні заходи, як правило, короткочасні і не супроводжуються великими грошовими витратами в розрахунку на одного туриста, але у зв'язку з масовістю дають відповідній країні чималий дохід [9].  Серед усіх спортивних заходів за розміром туристичних потоків і доходів виділяються зимові та особливо літні Олімпійські ігри. Олімпійські ігри в Стародавній Греції проводилися з 766 року до нашої ери і залучали безліч глядачів з різних частин Еллади. Характерно, що місцями проведення олімпійських ігор стають в основному світові центри найбільшого потоку туристів: Париж , Рим, Лондон, Афіни, Мехіко, Москва. Зимові Олімпійські ігри часто проводять на гірськолижних курортах – Шамоні, Гренобль (Франція), Інсбрук (Австрія), Саппоро, Нагано (Японія). Олімпійські ігри нерідко підвищують туристичну цінність того чи іншого центру. Наприклад, проведення Олімпійських ігор в Південній Кореї, по-перше, дозволило створити потужну матеріально–технічну базу туризму при підготовці до олімпіади, а по-друге, продемонструвати привабливість Сеула як туристичного центру, що призвело, в кінцевому рахунку, до швидкого розвитку в'їзного туризму в країні [2].   Притягальну силу для туристів мають також Королівська регата в Лондоні, яка проводиться по річці Темзі щорічно з 1839 року (п'ять днів захоплюючих гонок обходяться організаторам в 1,2 мільйонів доларів), найбільші в Європі гонки на яхтах по Женевському озері (Швейцарія), турніри Великого Шолома (найпрестижніші ігри у великому тенісі, проведені в Мельбурні, Вімблдоні, Мюнхені та Парижі), чемпіонати світу з футболу та фігурного катання, Формула–1 найзначніші змагання в світі автоспорту [9].    Фестиваль – масове святкування, показ (огляд) досягнень музичного, театрального, естрадного, циркового або кіномистецтва [3].    Сьогодні фестивальний туризм розвинувся в окремий вид відпочинку.    До числа найвідоміших подій в сучасному культурному житті відноситься Единбурзький фестиваль. У Единбург з'їжджаються найкращі у світі оперні, балетні та театральні колективи, а також різні фольклорні ансамблі. Сюди ж прибувають і шанувальники вічного мистецтва. Серед любителів класичної музики популярністю користуються міжнародні фестивалі в Сантандері (Іспанія; проводиться вже 50 років) і Люцерні (Швейцарія). Фестивалі класичного мистецтва можуть збирати до 55 тисяч чоловік. Найважливішими подіями творчості у світі стали фестивалі кіномистецтва. Вони традиційно проводяться в Каннах (Франція), Венеції (перший у світі міжнародний кінофестиваль в 1932 р), Берліні, Токіо, Москві, Каїрі (найбільший кінофестиваль в арабському світі) [14].   В даний час фестивальний туризм має широку географію в світі. Фестивальний туризм це явище досить старе і набуло великого поширення.    Франція славиться величезною кількістю всіляких святкових заходів, причому тут переплітаються традиції давніх народних свят, релігійних подій і безлічі світських подій, давно зведених у ранг загальнонаціональних [8].     День взяття Бастилії. Бастилія була в'язницею в Парижі, офіційно назва Бастилія Сент–Антуана, відома сьогодні через штурм Бастилії 14 липня 1789року, яка привела країну до кінця монархістського правління і створення нової Французької Республіки. Ця подія зазначалося роком пізніше святом Федерації, і була оголошена національним святом [5].  Каннський кінофестиваль є найбільш престижним світовим кінофестивалем, і проводиться в травні кожного року в Каннах, на півдні Франції (Додаток Г).  Найпрестижніша нагорода «Золота Пальма» була присуджена в Каннах за кращий фільм [10]. Джазовий фестиваль Ніцци. Ніццу на півдні Франції, відвідує щороку більш ніж 45000 відвідувачів, і всі вони знаходяться на джазовому фестивалі Ніцци, який відбувається щоліта в Arenes de Cimiez. Концерти проходять щовечора з 7 і до півночі [5].   Туристичні офіси Франції щорічно і щомісячно видають спеціальні безкоштовні буклети з описом всіх подій. Безліч путівників з описом місць розваг, пам'яток, кінопрем'єр, фестивалів, музеїв і виставок доступно у всіх інформаційних кіосках. З них теж можна вичерпнути всю інформацію про культурне життя країни і даної місцевості.     Щорічно в Іспанії проводяться великі фестивалі [10]. Найбільш відомі:    Міжнародний музичний фестиваль в Гранаді,   Міжнародний музичний фестиваль в Сантандері, Театральний фестиваль в Меріді. Томатина — це свято можна віднести до розряду найбільш оригінальних. Томатина проводиться в містечку Буньоль, яке розташоване в 50 км від Валенсії. Кульмінація свята — томатне побоїще - відбувається в останню середу серпня з 11 ранку до 11 вечора. Рівно в 11.00 з трьох величезних гармат всі присутні починають кидати один в одного, в перехожих, в будинку свіжі помідори. У даному бою існують тільки 2 правила: встигнути «запомідорити» якомога більше людей, залишаючись чистим, і не використовувати для боротьби ніяких інших снарядів, окрім томатів.       Таким чином, подієвий туризм дозволяє людям відвідувати виставки, фестивалі, карнавали, концерти, спортивні заходи і ставати не тільки свідками найбільших подій у світі спорту, культури, мистецтва, а й брати активну участь у подіях [1].

РОЗДІЛ 2. ТЕХНОЛОГІЯ РОЗРОБКИ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ ПОДІЄВИХ ТУРІВ