1. В чому полягає творчий характер твору та об’єктивна форма його відтворення?

Одні автори вважають, що творчість – це свідомий і переважно трудомісткій процес, який має своєю метою досягнення певного результату. На думку інших, творчість є інтелектуальною здатністю, яка завершується здійсненим актом, в результаті чого з’являються нові поняття, образи і (чи) форми їх втілення, що являють собою ідеальне відображення об’єктивної дійсності.

Показником творчого характеру твору є його новизна, яка розглядається як синонім оригінальності. Вона може виражатися в нових змісті, формі твору, ідеї, науковій концепції тощо. В цьому плані будь-який твір характеризується оригінальність, новизною, неповторністю та унікальністю.

Новизна як самостійний критерій охороноспроможності об’єкта прав інтелектуальної власності необхідна лише в рамках інституту патентних прав.

Твір як результат творчої діяльності людини стає об’єктом авторських прав лише за умови, що він виражений в якійсь об’єктивній формі. Доти, доки думки та образи автора не проявилися зовні, а існують лише у вигляді творчого задуму, вони не можуть бути сприйняті іншими людьми, а отже, не існує і практичної потреби в охороні права на них. Щоб творчий результат набув суспільної значущості і характеру об’єкта авторських прав, він повинен бути втілений у якій-небудь об’єктивній формі: письмовій (рукопис, машинопис, нотний запис тощо), усній (публічне проголошення, виконання тощо), звуко- чи відеозапису (механічного, магнітного, цифрового, оптичного тощо), зображення (малюнок, ескіз, картина, план, креслення, кіно-, теле-, відео- чи фотокадр тощо), об’ємно-просторовій (скульптура, модель, макет, споруда тощо). При цьому для визнання твору об’єктом авторських прав зовсім не потрібно завершення роботи.

2. Суть прав на захист репутації і прав автора (показ, демонстрація, виконання і сповіщення)

Автор твору несе всю відповідальність за зміст і художню цінність досягнутого ним творчого результату. Тому він зацікавлений у тому, щоб його твір був оприлюднений, а також використовувався надалі саме в тому вигляді, в якому автор визнав його гідним для представлення суспільству. У зв'язку з цим з моменту створення твору за його автором закріплюється право на захист твору від усякого перекручування чи іншого зазіхання, здатного завдати шкоди честі і достоїнству автора (ст. 14 Закону України "Про авторське право і суміжні права").

Зміст цього права полягає в тому, що при відтворенні, публічному виконанні чи іншому використанні твору забороняється без згоди автора вносити будь-які зміни як у сам твір, так і в його назву і, крім того, у позначення імені автора.

Право на захист репутації автора, що виникає з моменту і створення твору і припиняється зі смертю автора, має особливе значення на стадії підготовки твору до оприлюднення.

При цьому діє неодмінне правило, що будь-які зміни до рукопису можуть вноситися тільки за згодою автора. Зміни, внесені до колективного твору, мають бути погоджені з кожним із авторів, якщо автори не доручили ведення справи одному з них. Якщо автор або буць-хто з авторів заперечує запропоновані зміни, твір не може бути використаний у зміненому вигляді без їхньої згоди. Автори, які погодилися із зміненим варіантом твору, не можуть потім відкликати свою згоду і вимагати відновлення твору в первісному вигляді.

Право на публічний показ і публічне виконання

Публічний показ — це будь-яка демонстрація оригіналу або примірника твору, виконання, фонограми, відеограми, передачі організації мовлення за згодою власників авторських і (або) суміжних прав безпосередньо чи на екрані за допомогою плівки, слайда, телевізійного кадру тощо (за винятком передачі в ефір або по кабелях) чи за допомогою інших пристроїв.

Публічне виконання — це подання за згодою власників авторських і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, відеограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях).

Основна відмінність між публічним показом твору і його публічним виконанням полягає в тому, що якщо в першому ви¬падку твір чи будь-яка його частина просто показується публіці без здійснення автором чи іншою особою будь-яких активних дій, то в другому випадку твір доводиться до глядачів і (або) слухачів через активні дії, які виражаються у грі, співі, танці тощо. Інакше кажучи, при публічному показі твору здійснюється прямий контакт твору з глядачем, тоді як при публічному виконанні такий контакт опосередковується діяльністю виконавця.

Право на публічну демонстрацію і право на публічне сповіщення

Відповідно до Закону України "Про авторське право і суміжні права" публічна демонстрація аудіовізуального твору, відеограми — це публічне одноразове чи багаторазове представлення публіці за згодою власників авторських і (або) суміжних прав у приміщенні, в якому можуть бути присутніми особи, які не належать до звичайного кола однієї сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, аудіовізуального твору чи зафіксованого у відеограмі виконання або будь-яких рухомих зображень (ст. 1).

Зазначене право можна розподілити на два види:

а) право на передачу твору в ефір;

б) право показувати, виконувати чи передавати в ефір твір для загального відома по кабелю, проводах чи за допомогою інших аналогічних засобів.