Зміст

Білет 1.. 1

Білет 2.. 3

Білет 3.. 4

Білет 4.. 5

Білет 5.. 6

Білет 6.. 8

Білет 7.. 10

Білет 8.. 11

Білет 9.. 12

Білет 10.. 14

Білет 11.. 15

Білет 12.. 16

Білет 1..

1. Поняття прав інтелектуальної власності. Міжнародний досвід

Ст. 54 Конституції України регламентує права кожного громадянина на захист інтелектуальної власності.

Стаття 41 Закону України “Про власність” дає перелік об’єктів права інтелектуальної власності.( твори науки, літератури та мистецтва, відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, знаки для товарів і послуг, результати науково-дослідних робіт та інші результати інтелектуальної творчої діяльності. Більш детально поняття прав інтелектуальної власності визначене у Книзі четвертій "Право інтелектуальної власності").

Право інтелектуальної власності – це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений чинним законодавством України.

Ст. 422 проекту ЦК України містить майже вичерпний перелік об’єктів прав інтелектуальної власності, до яких належать:

• літературні та художні твори;

• програми;

• компіляції даних (бази даних);

• виконання;

• фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення;

• наукові відкриття;

• винаходи, корисні моделі, промислові зразки;

• компонування (топографії) інтегральних мікросхем;

• раціоналізаторські пропозиції;

• сорт рослин, породи тварин;

• комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення (зазначення походження товарів);

• комерційна таємниця.

Відносини, пов’язані з охороною інтелектуальної власності, належать до предмета регулювання цивільного права. Права інтелектуальної власності становлять систему правових норм, яка розподілена між чотирма самостійними правовими державними інститутами.

Інститут авторських і суміжних прав стимулює створення творів науки, літератури і мистецтва, створює умови для використання творів в інтересах усього суспільства.

Інститут патентних прав забезпечує визнання за патентоволодільцем майнових прав та дотримання балансу інтересів патентоволодільця і суспільства.

Інститут прав на позначення забезпечує належну індивідуалізацію учасників цивільного обороту та введеної в нього продукції.

Інститут прав на топографії ІМС (інтегральні мікросхеми) реалізовує необхідність правової охорони ІМС як на рівні структурно-функціональної, так і компонувальної (топографічної) схеми.

Міжнародний досвід

Підхід до права інтелектуальної власності зародився у Франції. У вступній частині французького патентного закону від 7 січня 1791р. вказувалося, що права на будь-яку нову ідею, проголошення і здійснення якої може бути корисним для суспільства, належать тому, хто її створив.

У законі штату Массачусетс від 17 березня 1789 р. зазначалося, що “немає власності, яка належить людині більше, ніж та, котра є результатом його розумової праці”. Аналогічні норми містилися і в законодавстві Саксонії, Пруссії, Данії, Норвегії та деяких інших країн Європи. Одначе батьківщиною законів про інтелектуальну власність у її сучасному розумінні вважається Англія. Саме тут ще 1623 р. було прийнять “Статут про монополії”(проголошувалось право кожного, хто створить і застосує технічне нововведення, монопольно користуватися ним протягом 14-ти років).

Важливою віхою у становленні права інтелектуальної власності стало підписання 1883 р. Паризької конвенції з охорони промислової власності (першої міжнародної угоди у цій сфері діяльності).

1886 р. було підписано Бернську конвенцію з охорони літературних та художніх творів.

1967 р. у Стокгольмі – Конвенцію, якою засновувалась Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ).