1.3 Правове регулювання аграрного ринку та зед

Закон України «Про дер­жав­ну підт­рим­ку сільсь­ко­го господар­ства України» від 24 черв­ня 2004 р. визна­чає аг­рар­ний ринок як сукуп­ність пра­вовідно­син, пов'яза­них з укла­ден­ням та ви­ко­нан­ням цивіль­но-правових до­го­ворів щодо сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції.

На­у­ко­ве визна­чен­ня по­нят­тя аг­рар­но­го ринку надає про­фе­сор В. І. Сем­чик. На його думку аг­рар­ний ринок - це сфера то­вар­но­го об­міну, який (у межах, вре­гу­льо­ва­них за­ко­но­дав­ством про аг­рарні рин­ки) здійснюється між про­дав­ця­ми і по­куп­ця­ми (юри­дичні і фізичні особи, те­ри­торіальні гро­ма­ди і дер­жа­ва) як то­ва­ро­обмін, що ви­ни­кає на підставі по­пи­ту і про­по­зиції за ре­зуль­та­та­ми аг­рар­но­го то­ва­ро­ви­роб­ництва у вста­нов­ле­них місцях і фор­мах шля­хом укла­ден­ня і виконан­ня до­го­ворів купівлі-​про­да­жу, інших цивільно-​пра­во­вих пра­во­чинів на доб­ровільно уз­год­же­них умо­вах і цінах та во­ле­ви­яв­лен­ня про­давців і по­купців.

Аг­рар­ний ринок вклю­чає біржо­вий ринок сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції, оптові ринки сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції (іноді у поєд­нанні з регіональ­ни­ми аг­рар­но-​мар­ке­тин­го­ви­ми цен­тра­ми), оптово-роз­дрібні ринки сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції, аукціони, фірмові ма­газини сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких підприємств, сільсь­ко­гос­по­дарські ви­ставки та яр­мар­ки тощо. Допоміжними еле­мен­та­ми інфра­струк­ту­ри аг­рар­но­го ринку є: транс­порт, складсь­ке гос­по­дар­ство, зв'язок, си­сте­ми ціно­во­го моніто­рин­гу, стан­дар­ти­зації, сер­тифікації, страху­ван­ня тощо.

Оптові ринки сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції діють на підставі За­ко­ну України «Про оптові ринки сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції» від 25 черв­ня 2009 р. Роз­по­ряд­жен­ням Кабінету Міністрів України від 19 ли­сто­па­да 2008 р. № 1447-​р схва­ле­но Кон­цепцію Дер­жав­ної цільової про­гра­ми ство­рен­ня опто­вих ринків сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції.

Регіональні аг­рар­но-​мар­ке­тин­гові цен­три ство­рю­ють­ся відповідно до на­ка­зу Міністер­ства аг­рар­ної політики «Про регіональні аг­рар­но-​мар­ке­тин­гові цен­три опто­вої торгівлі сільсь­ко­гос­по­дарсь­кою продук­цією» від 13 ли­сто­па­да 2006 р. № 660. На­ка­зом Міністер­ства аг­рар­ної політики від 13 серп­ня 2002 р. № 653/6941 за­твер­дже­но По­ло­жен­ня про організацію та про­ве­ден­ня аукціонів живої ху­до­би та птиці, яке ре­гла­мен­тує по­ря­док організації та про­ве­ден­ня аукціонів живої ху­до­би (племінної, неплемінної продук­тивної) та птиці.

Ви­став­ко­во-​яр­мар­ко­ва діяльність в АПК ре­гу­люється по­ста­но­вою Кабінету Міністрів України «Про вдос­ко­на­лен­ня ви­став­ко­во-​яр­мар­ко­вої діяль­ності в Україні», якою за­твер­дже­но Кон­цепцію роз­вит­ку ви­ставково-ярмаркової діяль­ності від 22 серп­ня 2007 р. № 1065. Відповід­но до за­зна­че­ної по­ста­но­ви Міністер­ством аг­рар­ної політики України ви­да­но наказ «Про вдос­ко­на­лен­ня ви­став­ко­во-​яр­мар­ко­вої діяль­ності в си­стемі Міна­г­ро­політики» від 27 бе­рез­ня 2008 р. № 183.

В Україні аг­ро­тор­гові доми діють у формі об­слу­го­ву­ю­чих кооперати­вів. На ви­ко­нан­ня по­ста­но­ви Кабінету Міністрів України «Про затвер­дження Про­гра­ми роз­вит­ку сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких об­слу­го­ву­ю­чих ко­оперативів на 2003-​2004 роки» від 12 груд­ня 2002 р. № 1858 на­ка­зом Міністер­ства аг­рар­ної політики «Про за­твер­джен­ня примірних стату­тів сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го об­слу­го­ву­ю­чо­го ко­опе­ра­ти­ву» від 26 черв­ня 2003 р. № 191 за­твер­дже­но Примірний ста­тут сільськогосподарсько­го об­слу­го­ву­ю­чо­го ко­опе­ра­ти­ву-​аг­ро­тор­го­во­го дому. Це на­да­ло по­штовх роз­вит­ку аг­ро­тор­го­вих домів як непри­бут­ко­вих організацій. На­ка­зом Міністер­ства аг­рар­ної політики України «Про підви­щен­ня ефектив­ності функціону­ван­ня аг­ро­тор­го­вих домів» від 20 квітня 2005 р. № 163 за­твер­дже­но Перелік ре­ко­мен­до­ва­них заходів щодо підви­щен­ня ефек­тивності функціону­ван­ня аг­ро­тор­го­вих домів.

Роз­по­ряд­жен­ням Кабінету Міністрів України від 11 лю­то­го 2009 р. № 184-р схва­ле­но Кон­цепцію Дер­жав­ної цільової про­гра­ми підт­рим­ки роз­вит­ку сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких об­слу­го­ву­ю­чих ко­опе­ра­тивів на пе­ріод до 2015 р. По­ста­но­вою Кабінету Міністрів України від 3 черв­ня 2008 р. № 557 за­твер­дже­но Дер­жав­ну цільову еко­номічну про­гра­му під­тримки роз­вит­ку сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких об­слу­го­ву­ю­чих ко­опе­ра­тивів на період до 2015 року.

Українсь­кий біржо­вий ринок сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції (ор­ганізо­ва­ний аг­рар­ний ринок) прой­шов нелег­кий шлях ста­нов­лен­ня, що ха­рак­те­ри­зу­вав­ся періодич­ни­ми сплес­ка­ми біржової ак­тив­ності та не­досконалістю нор­ма­тив­но-​пра­во­вої бази. Ство­рен­ню мережі регіональ­них то­вар­них бірж, через які по­вин­на реалізо­ву­ва­ти­ся сільськогоспо­дарська про­дукція, спри­я­ло прий­нят­тя таких нор­ма­тив­но-​пра­во­вих актів, як за­ко­ни України «Про зерно та ринок зерна в Україні» від 4 лип­ня 2002 p., «Про дер­жав­ну підт­рим­ку сільсь­ко­го гос­по­дар­ства України» від 24 черв­ня 2004 p.; по­ста­но­ви Кабінету Міністрів України «Про при­скорення організації біржо­во­го ринку сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої продук­ції» від 17 ли­сто­па­да 1995 р. № 916, «Про Кон­цепцію роз­вит­ку біржово­го ринку сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції» від 5 серп­ня 1997 р. № 848; Указ Пре­зи­ден­та України «Про за­хо­ди щодо за­без­пе­чен­ня фор­му­ван­ня та функціону­ван­ня аг­рар­но­го ринку» від 6 черв­ня 2000 р. № 767/2000; по­ста­но­ва Кабінету Міністрів України «Про активізацію діяль­ності бір­жового ринку про­дукції аг­ро­про­ми­сло­во­го ком­плек­су та необхідних для його матеріаль­но-​технічних ре­сурсів» від 19 жо­втня 1999 р. № 1928; укази Пре­зи­ден­та України «Про за­хо­ди щодо роз­вит­ку про­до­воль­чо­го ринку та спри­ян­ня екс­пор­ту сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції та про­довольчих товарів» від 7 серп­ня 2001 р. № 601, «Про за­хо­ди щодо при­скорення роз­вит­ку аг­рар­но­го ринку» від 8 серп­ня 2002 р. № 694/2002, «Про до­дат­кові за­хо­ди щодо при­ско­рен­ня роз­вит­ку аг­рар­но­го ринку» від 19 трав­ня 2003 р. № 415 та «Про за­хо­ди щодо роз­вит­ку аг­рар­но­го ринку» від ЗО серп­ня 2004 р. № 1021; по­ста­но­ва Кабінету Міністрів України «Про Аг­рар­ний фонд» від 6 липня 2005 р. № 543 та інші.

Закон України «Про дер­жав­ну підт­рим­ку сільсь­ко­го гос­по­дар­ства України» від 24 черв­ня 2004 р. визна­чає, що організо­ва­ний аг­рар­ний ринок - су­купність пра­вовідно­син, пов'яза­них з укла­ден­ням та вико­нанням цивільно-​пра­во­вих до­го­ворів, пред­ме­том яких є сільськогоспо­дарська про­дукція, за стан­дар­ти­зо­ва­ни­ми умо­ва­ми та реквізи­та­ми бір­жових до­го­ворів і пра­ви­ла­ми аг­рар­ної біржі.

По­ста­но­вою Кабінету Міністрів України від 5 серп­ня 1997 р. № 848 було схва­ле­но Кон­цепцію роз­вит­ку біржо­во­го ринку сільськогоспо­дарської про­дукції, згідно з якою інфра­струк­ту­ра біржо­во­го ринку сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції вклю­чає: то­варні біржі; аукціони ху­доби (як са­мостійні за­хо­ди або підрозділи бірж); аг­ро­тор­гові доми; допоміжну базу біржо­во­го ринку (еле­ва­то­ри, схо­ви­ща, складські при­міщення, транс­портні струк­ту­ри тощо); доб­ровільні об'єднан­ня (асо­ціації, спілки тощо).

Згідно з Ука­зом Пре­зи­ден­та України «Про за­хо­ди щодо забезпе­чення фор­му­ван­ня та функціону­ван­ня аг­рар­но­го ринку» від 6 черв­ня 2000 р. го­лов­ним еле­мен­том аг­рар­но­го ринку є аг­рарні біржі як спеціа­лізо­ва­ний вид то­вар­ної біржі. То­варні біржі в Україні діють на підставі норм ЦК України, ГК України та За­ко­ну України «Про то­вар­ну бір­жу» від 10 груд­ня 1991 р. Також діяльність то­вар­ної біржі регламенту­ється Ста­ту­том біржі, Пра­ви­ла­ми біржової торгівлі та біржо­во­го арбіт­ражу.

Під час біржо­вих торгів мо­жуть бути укла­дені угоди, що пов'яза­ні з:

-                 негай­ною (від 1 до 30 днів) взаємною пе­ре­да­чею прав та обов'яз­ків щодо ре­аль­ної сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції (спо­то­ва угода);

-                 відстро­че­ною (від 30 до 360 днів) взаємною пе­ре­да­чею прав та обов'язків щодо ре­аль­ної сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції (фор­вард­на угода);

-                 взаємною пе­ре­да­чею прав та обов'язків щодо стан­дарт­но­го кон­тракту (ф'ючерс­на угода);

-                 по­ступ­кою прав на май­бут­ню пе­ре­да­чу чи на­бут­тя прав і обов'яз­ків щодо ре­аль­но­го то­ва­ру або стан­дарт­но­го кон­трак­ту (опціонна угода).

Стат­тя 17-1 За­ко­ну України «Про дер­жав­ну підт­рим­ку сільсь­ко­го гос­по­дар­ства України» пе­ред­ба­чає необхідність от­ри­ман­ня вис­нов­ку щодо відповідності ви­мо­гам біржами, які на­да­ють по­слу­ги з укла­ден­ня та реєстрації пев­но­го кола угод. Так, цен­траль­ний орган ви­ко­нав­чої влади з пи­тань за­без­пе­чен­ня реалізації дер­жав­ної аг­рар­ної політики надає безоплат­но то­вар­ним біржам вис­но­вок щодо відповідності вимо­гам сто­сов­но на­дан­ня по­слуг з укла­ден­ня та реєстрації угод купівлі-​про­да­жу сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції і про­до­воль­ства для держав­них та регіональ­них по­треб, по­га­шен­ня по­дат­ко­вої за­бор­го­ва­ності, а також з укла­ден­ня та реєстрації зовнішньое­ко­номічних кон­трактів (за участю цен­траль­но­го ор­га­ну ви­ко­нав­чої влади з пи­тань еко­номічної політики). [5]

Міжнародно-правове регулювання здійснюється через посередництво різноманітних міжнародних економічних організацій та регулюється розробленими нормативно-правовими документами.

Конференція ООН по торгівлі і розвитку цей орган 00Н створений у 1964 р. Нині до його складу вхо­дять близько 170 держав. Основні завдання цього органу полягають у розвитку міжнародної торгівлі, рівноправного взаємовигідного співробітництва держав, розробці рекомендацій, що стосуються міжнародних економічних відносин.

Конференція застосовує груповий метод діяльності — держави розподіляються на чотири групи за соціально-економічним і геогра­фічним принципом. Рішення Конференції 00Н набирають форму ре­золюцій, заяв тощо. Вони мають рекомендаційний характер.

Принципи міжнародної торгівлі сформульовані в багатьох міжна­родно-правових актах. Зокрема, у заключному акті Конференції 00Н з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД) від 15.06.64 міститься досить дов­гий їх перелік. Наведемо деякі з них.

1. Торгові відносини базуються на основі поваги до принципу суверенної рівності, самовизначення народів і невтручання у внутрішні справи інших держав.

2. Недопущення дискримінації, що може відбуватись через те, що держави належать до різних соціально-економічних систем.

3. Кожна країна має суверенне право на вільну торгівлю з інши­ми країнами.

4. Економічний розвиток і соціальний прогрес мають стати за­гальною справою міжнародного співробітництва, сприяти зміц­ненню мирних відносин між країнами.

5. Національна і міжнародна економічна політика повинна спря­мовуватись на досягнення міжнародного поділу праці відпо­відно до потреб та інтересів країн, що розвиваються, і світу в цілому.

6. Міжнародна торгівля має регулюватися правилами, які сприя­ють економічному і соціальному прогресу.

7. Розширення і всебічний розвиток міжнародної торгівлі зале­жать від можливості доступу на ринки й вигідності цін на си­ровинні товари, що експортуються.

8. Міжнародна торгівля має бути взаємовигідною і здійснюватись у режимі найбільшого сприяння, в її межах не повинні засто­совуватися дії, які шкодять торговельним інтересам інших країн.

9. Розвинені країни, які беруть участь у регіональних економічних угрупованнях, повинні робити, все, що від них залежить для того, щоб не завдавати шкоди і не впливати негативно на поширен­ня їх імпорту з третіх країн, особливо з тих, що розвиваються.

10. Міжнародна торгівля має сприяти розвитку регіональних еко­номічних угруповань, інтеграції та інших форм економічного співробітництва між країнами, що розвиваються.

11. Міжнародні установи і країни, що розвиваються, мають забез­печити збільшення припливу міжнародної фінансової, технічної й економічної допомоги для підкріплення і підтримки шляхом поповнення експортної виручки країн, що розвиваються, їхніх зусиль для прискорення економічного розвитку.

12. Значна частина коштів, які вивільнюються внаслідок роззброєн­ня, повинна спрямовуватися на економічний розвиток країн, що розвиваються.

13. Державам, які не мають виходу до моря, необхідно надати максимум можливостей, які б дали їм змогу подолати вплив внутріконтинентального положення на їх торгівлю.

14. Повна деколонізація відповідно до Декларації 00Н про на­дання незалежності колоніальним країнам і народам є необхід­ною умовою економічного розвитку та здійснення суверенних прав країн на природні багатства. [6]

Однією із важливих умов успішної й ефективної зов­нішньоекономічної діяльності України є створення відповідної правової бази. Її недосконалість негативно впливає на розвиток зовнішньоекономічних відносин нашої країни, призводить до безконтрольного вивезення вкрай дефіцитних ресурсів і продажу їх на світовому ринку за демпінговими цінами. Зовнішньоекономічна діяльність потребує корінних змін, передусім її законодавче регулювання. В Україні правова база зовнішньоекономічної діяльності: Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (1 квітня 1991 р.) нормативно визначені принципи, види і суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, питання правового регулювання їхньої діяльності та ін.; Митний кодекс України(12 грудня 1991 р.) визначив принципи організації митної справи в Україні; закони про державне мито, єдиний митний тариф. Містяться норми, що стосуються організації і здійснення зовнішньоекономічної діяльності: закони "Про підприємництво" (7 лютого 1991 р.),"Про підприємства в Україні"(27 березня !991 р.) та ін. З ряду питань зовнішньоекономічної діяльності прийма­лися відповідні постанови Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України. Регулювання дає можливість державі з ураху­ванням суспільних інтересів упорядкувати відносини зовнішньоекономічного характеру, створити відповідний правовий режим (правопорядок), дотримання якого сприяє розвитку міжнародного економічного співробітництва, підвищенню його ефективності.[7]

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СТАНУ АПК УКРАЇНИ.