3. Методи оцінки економічної ефективності інвестиційних проектів для підвищення ефективності діяльності підприємства

Основою діяльності будь-якого підприємства є отримання очікуваної економічної вигоди та нарощування економічного потенціалу підприємства за рахунок інвестицій.

Кожне інвестиційне рішення базується на:

- оцінці власного фінансового стану та доцільності участі в інвестиційній діяльності;

- оцінці обсягу інвестицій та джерел фінансування;

- оцінці майбутніх надходжень від проекту.

Поняття проекту є одним з базових елементів проектного аналізу.

В найбільш широкому розумінні проект - це комплекс взаємопов’язаних заходів, розроблених для досягнення певних цілей протягом заданого часу при встановлених ресурсних обмеженнях [19].

Якщо проект пов’язаний із залученням інвестицій, то він має назву інвестиційного проекту. При цьому слід пам’ятати, що інвестиційний проект необхідно розглядати, з одного боку, як справу, діяльність, захід, що передбачає здійснення комплексу яких-небудь дій, що забезпечують досягнення визначених цілей, а з другого, як систему організаційно-правових і розрахунково-фінансових документів, необхідних для здійснення яких-небудь дій або таких, що описують ці дії.

Таким чином, інвестиційний проект – це документ, який містить систему взаємопов’язаних у часі й просторі та узгоджених з ресурсами заходів і дій, спрямованих на розвиток економіки підприємства.

Розробка інвестиційних проектів повинна стати законом для всіх форм і видів підприємництва, оскільки він є це формою планування та реалізації інвестицій, складовою частиною інвестиційної діяльності. Розробка інвестиційного проекту тривалий і дуже дорогий процес [21].

Проміжок часу між моментом появи ідеї та моментом його ліквідації називається проектним циклом або, як ще кажуть, життєвим циклом проекту.

Кожен проект незалежно від його складності та обсягу робіт, необхідних для його здійснення, проходить в своєму розвиткові певний стан: від становища, коли «проекту ще немає», до становища, коли «проекту уже немає», тобто проект проходить певні фази.

Універсального підходу до поділу процесу реалізації проекту на фази не існує. Вирішуючи для себе таке завдання учасники проекту повинні керуватись своєю роллю в проекті, своїм досвідом та конкретними умовами здійснення проекту. Ось чому на практиці поділ проекту на фази може бути досить різноманітним, але при цьому такий поділ повинен виявляти важливі контрольні точки ("віхи"), під час проходження яких отримують додаткову інформацію та оцінюються можливі напрями розвитку проекту. Вся діяльність по проекту знаходиться у взаємозалежності в часі та просторі. Проте забезпечити однозначний розподіл фаз та стадій проекту в логічній і часовій послідовності практично неможливо [22, с. 45].

Найчастіше проектний цикл поділяють на три окремих фази: передінвестиційну, інвестиційну та експлуатаційну.

Кожна з цих фаз, у свою чергу, поділяється на стадії. Проходження проекту через усі стадії сприяє просуванню інвестицій, створює кращу основу для прийняття рішення та здійснення проекту. Логіка такого поділу досить проста: спочатку треба знайти можливість, наприклад, поліпшення показників фірми за допомогою інвестування, інакше кажучи, знайти те, у що можна вкласти гроші. Потім треба ретельно проробити всі аспекти реалізації інвестиційної ідеї і створити адекватний їй бізнес-план.

Якщо такий план вдасться розробити і він представлятиме певний інтерес для потенційного інвестора, то дослідження варто продовжити. Це передбачає більш розробку бізнес-плану і ретельну оцінку економічних і фінансових аспектів передбачуваного інвестування [18, с. 159].

Після формулювання бізнес-ідеї майбутнього інвестиційного проекту виникає необхідність обґрунтування здатності реалізувати цю ідею підприємством взагалі. Для цього необхідно проаналізувати стан галузі економіки, до якої належить дане підприємство, та місце підприємства в рамках галузі. Такий аналіз складає зміст попередньої стадії аналізу інвестиційного проекту. Для розв’язання поставлених завдань використовуються ефективні підходи до оцінки ціни, попиту і пропозиції, розроблені світовою практикою. Комерційний аналіз враховує, що орієнтація на ринок збуту є дуже важливою ознакою маркетингової стратегії управління інвестиційним проектом і виражається в перенесенні центрів економічних рішень у збутові ланки. З цього випливає, що основними об’єктами вивчення і впливу стають споживач, конкурент, кон’юнктура ринку, якісні характеристики товару, умови руху товару та заходи щодо просування товару на ринок.

Технічний аналіз інвестиційних проектів посідає проміжне місце між аналізом ринку та фінансовим аналізом. Він покликаний показати техніко-технологічну обґрунтованість проектних рішень [32, с. 26- 27].

Важливими елементами технічного аналізу є:

• перевірка орієнтовних інвестиційних та експлуатаційних витрат за проектом, а також забезпечення достатнього резерву на непередбачені обставини, на випадок зміни загального рівня витрат на етапі реалізації проекту, на обіговий капітал;

• визначення хронологічної відповідності оцінок графіка реалізації програми;

• оцінка матеріальних елементів проекту та встановлення вартості основних засобів ( в національній та іноземній валюті) в загальній сумі витрат.

Технічний аналіз, як правило, виконується групою власних експертів підприємства. При необхідності до проведення аналітичної роботи можуть бути залучені фахівці зі сторони. Він починається з оцінки вітчизняних технологій. За стандартну технологію приймається та, яка себе раніше добре зарекомендувала. При цьому вона не повинна бути орієнтована на імпортну сировину та обладнання [37, с. 44].

В разі відсутності такої технології здійснюється аналіз можливостей залучення зарубіжної технологій та обладнання за однією із схем:

1. створення спільного підприємства з іноземною фірмою, яка частково інвестуватиме проект та повністю забезпечить технологіями;

2. придбання обладнання, котре реалізує технологічне «ноу-хау»;

3. «turn-key» – придбання обладнання, будівництво об’єкта інвестування, наладка технологічного процесу;

4. «product-in-hand» – «turn-key» плюс навчання персоналу до початку випуску готової продукції;

5. придбання ліцензії на виробництво;

6. технічна допомога з боку зарубіжного технолога.

Всі експертні оцінки виконуються після аналізу альтернативних технологій, а відбір варіантів виконується на основі узагальнюючого критерію з врахуванням юридичних обмежень, екологічних можливостей та соціальної доцільності [39].

Невід’ємною складовою проектного аналізу є фінансовий аналіз інвестиційних проектів. Він має за мету довести, що підприємство має стабільний фінансовий стан і фінансові результати і збереже їх в ході реалізації проекту, а також, що проект буде рентабельним та ефективним.

Фінансовий аналіз передбачає вирішення таких завдань в такій послідовності [18]:

1. аналіз фінансового стану і фінансових результатів підприємства «без проекту» і «з проектом»;

2. аналіз беззбитковості виробництва основних видів продукції;

3. прогноз прибутків та грошових потоків в процесі реалізації інвестиційного проекту;

4. оцінка ефективності інвестиційного проекту;

5. оцінка достатності економічних стимулів для потенційних інвесторів.

Аналіз фінансового стану підприємства та фінансових наслідків його роботи здійснюється шляхом розрахунку основних фінансових коефіцієнтів, на підставі яких можна судити про ліквідність активів, кредитоспроможність підприємства та прибутковість його діяльності. Джерелом інформації є фінансова звітність підприємства за попередні та поточний періоди [19].

Особливої ваги набуває аналіз беззбитковості, який базується на поділі всіх затрат проекту на умовно-постійні (які не залежать від зміни обсягу виробництва продукції) та умовно-змінні( які знаходяться в прямій залежності від зміни обсягу виробництва).

Він дає можливість встановити обсяг продажів, при якому забезпечується повне відшкодування постійних витрат виробництва, та який гарантує підприємству необхідну масу прибутку. Основною метою аналізу беззбитковості є визначення обсягу продажів, при якому вже немає збитків, але ще немає прибутків, тобто розрахунок точки беззбитковості. В подальшому ході аналізу це дає змогу встановити зону безпеки проекту (запас фінансової стійкості проекту).

Оцінка ефективності проекту здійснюється на основі аналізу, так званих критеріальних показників, а саме таких як чиста теперішня вартість, внутрішня норма рентабельності, коефіцієнт вигід/витрат, строк окупності проекту та інші [19].

РОЗДІЛ 2.