4.3.Первиннi засоби пожежогасіння

Згiдно ОНТГI 24-86 по вибухонебезпецi i пожежнiй небезпецi примiщеняя вiдяоситься до категорії  «А».По вибухонебезпецi примiщення вiдяоситься до  класу «В» по пожежнiй небезпецi до класу «Е». До цього класу вiдносяться примiщеiшя, в яких небезпечнi стани не мають місця при нормальнiй ексллуатацiї, а можливi тiльки в результатi аварiї або несправностi. Причиною виникнення пожежi при використовуваннi електроустаткування є: електричнi iскри, дуги, коротке замикання, перегрiв приладiв. В примiщеннi для запобiгання пожежi згідно ГОСТ 12.1.004. - 74 “Пожежна безпека загальнi вимоги.” передбачає наступнi заходи: — застосовуються плавкi залобiжники для захисту вiд короткого замикакня; —  наявнi матерiали, що займаються, зберiгаються в спецiальнiй шафi, що не згоряє; — як iндивiдуальний засiб гасiння пожеж передбачаються порошковi вогнегасники ВП-5; — з працiвниками проводиться iнструктаж по пожежнiй безпецi; — заборонено користуватися електронагрiвальними приладами; — розроблений план евакуацiї персоналу на випадок пожежi. Евакуацiйний план веде з розташованого в будь-якому примiщеннi, окрiм першого, в коридор або прохiд, що веде до сходової клiтки, що має вихiд назовнi безпосередньо або через вестибюль, вiдокремлений вiд коридорiв перегородками або  дверима. В залежностi вiд речовини, що застосовується, вогнегасники подiляються на водянi, парозагашувальнi, пiннi, вуглекислотнi, брометиловi, порошковi.Для гасiння невеликих осередкiв пожеж застосовують ручнi вогкегасники наступних типiв: пiннi, вуглекислоткi, вуглекислотні брометиловi, порошковi. На пiдприємствах найбiльше розповсюдження отримали такi вогнегасники: ВХГI-10, вуглекислотнi ВВ-2, ВВ-5, ВВ-8, вуглекислотноброметиловi ВВЕ-З, ОУЕ-7 i порошковi ВП-ю, ВПС-6, ВПС-10. Хiмiчний пiнний вогнегасник ВХП-1О являє собою цилiндричний корпус, що всередні освинцьований або покритий аитикорозiйним лаком, а зовнi пофарбоваяий червоною фарбою. Щоб привести вогнегасник в дiю, необхiдно вiдкрити рукояткою пробку i повервути її в нижньому днищi вгору. Кислота зi стакану виллється на лужний розчин, що знаходиться в цилiндричному корпусi вогнегасника. В результатi хiмiчвоi реакцiї видiляється вуглекислий газ, який пiднiмається вгору, накопвчується пiд рiдиною i пiд дiєю тиску викидається у виглядi пiни через сприск. Струмiнь пiни, що щiльно закриває палаючу поверхню, зупиняє в подальшому надходженкя пари до факелу, горiння  припиняється. Ручнi ВУ випускаються таких марок ВУ-2, ВУ-5, ВУ-8. Вони застосовуються для гасiння електроустановок пiд струмом, рiзних твердих матерiалiв, а також легкоспалахуючих рiдин. Цi вогнегасники являють собою сталевi балони, в горловину яких на конуснiй рiзьбi вгвинчено вентиль з латунi з сифонною трубкою i запобiжним пристроєм. Щоб привести вогнегасник до дiї, необхiдно взяти його лiвою рукою за рукоятку i, спрямувавши дифузор на осередок пожежi, вiдкрити вентиль, обертаючи маховиком проти руху годинниково стрiлки. Рiдкий СО2, що знаходиться у верхнiй частiнi балону, через сифонну трубку i вентиль попадає у розтруб, пiсля чого миттєво випаровусться. Порошковi вогнегасники застосовуються для гасiния лужких металiв. Промисловiсть випускає ручнi порошковi вогнегасники двох видiв: ВПС-б, ВПС-1О. Для викиданкя порошкового заряду з балонiв вогкегасника через конiчний насадок до вогкегасника пригвинчується балокчик зi стискутим повiтрям. До дiї вогнегаскик приводиться вiдкритгям вентиля балончика. Час роботи 70.. .80 с. Ними гасять невеликi загоряння. Для гасiння невеликих спалахiв всiх видiв горючих i тлiючих матерiалiв, в тому числi електроустановок, що знаходяться пiд напругою, застосовуються вуглекислотно-брометиловi вогнегасники. Промисловiсть випускає вогнегасники ВУБ-З, ВУБ-7, які аналогiчнi за конструкцiєю, але вiдрiзняються за розмiрами. Вогнегасники цього типу являють собою сталеву тонкостiнну посудину, зварену з двох штампованих напiвбалонiв. У верхнiй частинi посудини приведена рiзьблена бобина, в яку вгвинчується вентиль зi струмкоподiбною насадкою i рукояткою для перенесення. Всерединi балансує сифона трубка. Спринклерна голiвка має металевий замок, головна частина якого спаянi легкоплавкими сплавами мiднi пластинки. Під час пожежi при пiдвищеннi температури сплав плавиться, замок розпадається на частини, звiльнюється скляний  клапан  i  вiдкривасться  вихiд  для  води. Спрiнклернi голiвки мають порiвняно високу iнтенсивнiсть — вони розкриваються через 2-3 хв. з моменту пiдвищенкя температури повiтря в примiщеннi. В таких випадках застосовуються дренчернi установки. В цих установках групової дiї застосовують тi ж спринклернi голiвки, але без замкiв з вiдкритими вихiдними отворами для води. Автоматичне гасiння  водою  вiдбувається  наступним  чином. Пiд стелею проводиться мережа труб, в якi поступає вода. На кожнiй з труб на вiдстанi 2,5...3,7 м одна вiд одної вкручуються голiвки спринклерiв, котрi, як тiльки виникає пожежа, вiдкриваються в результатi пiдвищння температури, i вода у виглядi душа розливається над площею горiння.

ВИСНОВКИ

У даній дипломній роботі я виконала розрахунок ефективності реальних інвестиційних проектів у даних умовах, та засвоїла методологію підготовки та реалізації проектів.

Обравши транспортне підприємство «Київське будівельно-монтажне експлуатаційне управління № 1» напрямом діяльності я зробила розрахунки за допомогою яких ми визначили ефективність нашого проекту та визначили основні види ризиків які можуть негативно вплинути на наші розрахунки, а також на сам проект у майбутньому.

Отже можна підбити підсумки, що:

Ефективність проекту складає – 930,87 тис. грн, що є задовільним показником оскільки перевищує нормативне значення 0.

Основні два види ризиків (зменшення тарифу за перевезення; збільшення розміру матеріальних витрат) при їх досить незначному зміненні негативно впливає на наш проект. Проте збільшення об’єму перевезень має найсуттєвіший позитивний вплив на проект.

Визначила еластичність трьох обраних ризиків та зробили їх рейтингової оцінки за результатами їх значень.

Таким чином зроблені розрахунки є цілком вигідними, і ми можемо вважати наш проект ефективним.

Актуальність проблеми була визначена необхідністю вжиття кардинальних заходів для удосконалення системи управління і проведення ринкових перетворень у, а також визначається об’єктивною необхідністю системного комплексного підходу до розробки заходів щодо підвищення ефективності організації функціонування залізничного транспорту з метою підвищення його конкуренто-спроможності на ринку транспортних послуг.

Під час аналізу господарюючого суб’єкту у другому розділі були зроблені підсумки щодо ефективності його діяльності. Валовий прибутокзбільшився у звітному році. При цьому рентабельність виробництва на дирекції знизилась у 2013р., операційні доходи зменшилися. Доходи від фінансової та інвестиційної діяльності збільшилися, рентабельність активів у 2013 р., що означає кращу діяльність дирекції.Показники платоспроможності та ліквідності суб’єкта господарювання станом на 2014 р. зросли, зокрема коефіцієнти загальної, абсолютної та критичної ліквідності, а от коефіцієнт покриття кредиторської заборгованості дебіторською зменшився у звітному році.Зменшився прибуток від основної діяльності, атакож і чистий прибуток. Ці показники свідчать про не досить ефективну діяльність підприємства порівняно з минулим роком. Рентабельність перевезень також збільшилася.

Тому можна зазначити, що головні показники з фінансово-економічної діяльності підприємства залізничних перевезень покращилися в 2015 р. порівняно з 2013 р. За даними показниками можна зробити висновок, що підприємство є прибутковим і може продовжувати виконувати свою діяльність. Але зменшення деяких показників свідчить про не ефективне використання певних ресурсів.

У розділі три був розглянутий інвестиційний проект по закупівлі нового обладнання, а також запропоновані заходи по підвищенню економічної ефективності.

Впровадження нового інвестиційного проекту дає можливість виконати завдання щодо забезпечення економічної ефективності будівельного виробництва, економіїусіх видів використовуваних ресурсів, зниження собівартості будівельно-монтажних та ремонтних робіт,розробки заходів та виконання робіт по контролю за санітарно-технічним станом у пунктах водопостачання і водовідведення, обробки, очищення, дезинфекціі питної води та підтримання її якості у відповідності до вимог ДСТУ.