8) Основні технічні властивості нафтових бітумів в’язких та рідких.

Якість в’язких бітумів оцінюють, визначаючи такі показники: глибина

проникності стандартної голки (пенетрація) за температури 0 °С та 25 °С; розтяжність (дуктильність) стандартного зразка бітуму за температур 0 °С та 25°С; температура розм’якшеності за кільцем і кулею; температура крихкості за Фраасом; стабільність властивостей бітуму при його прогрітті до високої

температури за зміною маси, температури розм’якшеності та пенетрації;

температура спалаху; індекс пенетрації; зчеплюваність зі склом та кам’яними

матеріалами; розчинність в органічному розчиннику, визначення температури спалаху.

Якість рідких бітумів оцінюють, визначаючи умовну в’язкість; стабільність складу, що характеризується кількістю розріджувача, який випаровується з бітуму під час витримування його при відповідній температурі на протязі заданого строку; визначення температури спалаху; швидкість формування структури та властивостей, що характеризується температурою розм’якшеності залишку після визначення кількості розріджувача, що випаровується; температуру спалаху та зчеплюваність з мрамором або піском.

9) Умовна в’язкість бітумних в’яжучих як критерій розподілення їх на марки. Методи визначення умовної в’язкості в’язких та рідких бітумів.

Найбільш широко в дорожньому будівництві застосовують в’язкі нафтові бітуми. Їх до останнього часу, згідно ГОСТ 22245-90, виробляли двох видів або класів: БНД (бітуми нафтові дорожні) та БН (бітуми нафтові). Бітуми класу БНД мали більш високу якість, ніж бітуми класу БН, вони мали назву поліпшених, тоді як бітуми класу БН – звичайних. Зараз в залежності від величини умовної в’язкості (глибини проникнення стандартної голки), в’язкі нафтові бітуми, згідно ДСТУ 4044-2001, випускають таких марок: БНД 130/200, БНД 90/130, БНД 60/90, БНД 40/60. Числа у позначенні марки означають граничні величини глибини занурення голки пенетрометра у градусах пенетрації (десятих частках міліметра) Визначення глибини проникності голки (пенетрації). Традиційно вважається,

що глибина проникності голки характеризує умовну в’язкість бітумів. Пенетрацію визначають шляхом вимірювання глибини занурення голки пенетрометра в зразок бітуму під навантаженням (100±0,25) г на протязі 5 с при температурі 25 °С або під навантаженням 200 г протягом 60 с при 0 °С. Показник глибини проникності голки є одним з ведучих при визначенні марки бітуму.

Визначення умовної в’язкості рідких бітумів. Умовну в’язкість рідких бітумів визначають в стандартному віскозиметрі. Умовна в’язкість характеризується часом, за який відповідна кількість бітуму протікає крізь отвір визначеного розміру при заданій температурі. Показником умовної в’язкості для рідкого бітуму є час (в сек) витіканя 50 мл бітуму крізь отвір діаметром 5 мм при температурі 60 °С. В’язкість позначається символом С5

60 , де верхнє число вказує на діаметр стічного отвору, а нижнє - вказує на температуру випробування.

10) Перелік і принципова характеристика методів і показників оцінки якості в’язких бітумів.

Якість в’язких бітумів оцінюють, визначаючи такі показник:

Визначення глибини проникності голки (пенетрації). Традиційно вважається, що глибина проникності голки характеризує умовну в’язкість бітумів.

Визначення когезії. Когезія бітумних в’яжучих є характеристикою міцності їх на зсув при завданому режимі деформування або завантаження з постійною швидкістю.

Визначення істинної в’язкості бітумів. В’язкість характеризує внутрішній опір шарів рідини їх переміщенню на молекулярному рівні один відносно іншого під дією зсуваючих зусиль.

Визначення температури розм’якшеності за кільцем та кулею.

Температура розм’якшення є умовною характеристикою теплостійкісті бітуму та його переходу з в’язкого в текучий стан.

Визначення температури крихкості. Значення температури крихкості бітуму дозволяє прогнозувати його поведінку та поведінку матеріалів на основі цього бітуму при від’ємних температурах, тобто тріщиностійкість матеріалів.

Зміна властивостей після прогріття. В процесі технологічної переробки бітум піддається періодичному нагріву. Стабільність властивостей бітуму при нагріві характеризують: зміною маси, величиною залишкової пенетрації та зміною температури розм’якшеності.

Визначення зчеплюваності (адгезії) бітуму з поверхнею мінеральних

матеріалів. Адгезія бітуму - це міцність його прилипання до поверхні

основних або кислих кам’яних матеріалів в зоні контакту.

Кількісне визначення показника зчеплюваності. Суть методу ХНАДУ

полягає у визначенні здатності бітумного в’яжучого (в’язкі бітуми, бітуми з

ПАР, з полімерами т.і.), попередньо нанесеного на поверхню скла або кам’яного матеріалу протистояти відшаровуючій дії води.

Визначення розчинності. Показник розчинності характеризує однорі-

дність бітуму, наявність в ньому інорідних включень та його склад.

Визначення температури спалаху. Температура спалаху дозволяє забезпечити пожежобезпечні умова роботи з бітумом, його вогнестійкість.