- •1) Органічні в’яжучі матеріали. Визначення, класифікація за видом сировини, основним технічним властивостям, способу одержання.
- •3) Різновиди вуглеводнів, що складають органічні в’яжучі. Загальна характеристика, переваги та недоліки.
- •4) Хімічний і груповий склади бітуму.
- •5) Структура бітумів, їх розподілення за структурою на типи золь, золь-гель, гель.
- •6) Груповий склад бітумів. Принципи його визначення. Характеристика масел, смол, асфальтенів. Відмінність групового складу бітумів зі структурам золь та гель.
- •7) Вплив групового складу бітумів на їх технічні властивості. Поділення бітумів на типи в залежності від групового складу. Технічні властивості бітумів золь та гель.
- •8) Основні технічні властивості нафтових бітумів в’язких та рідких.
- •9) Умовна в’язкість бітумних в’яжучих як критерій розподілення їх на марки. Методи визначення умовної в’язкості в’язких та рідких бітумів.
- •10) Перелік і принципова характеристика методів і показників оцінки якості в’язких бітумів.
- •11) Температура крихкості. Границі її зміни для в’язких бітумів та її залежність від пенетрації і температури розм’якшення.
- •12) Старіння бітуму в технологічних і експлуатаційних умовах. Причини старіння бітумів. Зміни пенетрації, температури розмякшенності і вязкості бітумів у процесі старіння.
- •13. Джерела и різновиди сировини,що використовують для виробництва бiтумiв
- •14.Виробництво бітумів способом окислення:сировина,фізико-хімічна сутність,різновиди технологічних заходів окислення,температурні режими окислення
- •15.Виробництво бітумів способом вакуумної дистиляції:сировина,фізико-хімічна сутність принципові параметри технологічних режимів
- •16.Виробництво органічних в'яжучих способом компаундування:сировина,фізична сутність ,основні технологічні параметри (на прикладі рідких бітумів)
- •18.Сутність підбору складу і одержання рідких бітумів завданої в'язкостсті та швидкості загустівання .
- •19.Побудвати графік залежності в'язкості залежності рідкого бітуму від вмісту розріджувачів
- •20.Сировина,особливості технології виробництва і властивості залишкових і окислених бітумів
- •22.Рідкі нафтові бітуми.Класифікація,технологія виробництва,властивості,використання у дорожньому будівництві
- •23.Залежність швидкості формування структури та властивості рідких бітумів від властивостей роздріджувача.Метод визначення
- •24.Порівняльна характеристика властивостей в'язких та рідких бітумів
- •50. Порівняльна характеристикатехнологічних властивостей асфальтобетонних сумішей різних типів: гарячих , холодних, литих. Екологічні аспекти застосування цих типів
- •51. Щебенево-мастикові суміші: Особливості складу та властивостей.
- •53. Відмінності, властивості і технології приготування гарячих,холодних та литих асфальтобетонних сумішей.
- •54.Мінеральний порошок. Визначення, різновиди. Склад та властивості у порівнянні зі звичайними порошками.
- •55.Активовані мінеральні порошки. Спосіб одержання. Особливі властивості у порівнянні зі звичайними порошками.
- •56.Вимоги до властивостей щебеню та піску, які використовують для одержання асфальтобетонів різних марок.
- •57.Структура асфальтобетону, роль складових в її формуванні. Уявлення про адсорбційно-сольоватні шари, обємний та структурований бітум. Вплив плівського бітуму на міцність асфальтобетону.
- •60. Роль щебенового каркасу в формуванні властивостей асфальтобетону.
- •75. Роль вмісту щебеню в формуванні властивостей асфальтобетонних сумішей та бетонів з них. Типи асфальтобетонів за вмістом щебеню.
1) Органічні в’яжучі матеріали. Визначення, класифікація за видом сировини, основним технічним властивостям, способу одержання.
Органические вяжущие представляют собой твердые, вязкопластичные или жидкие вещества, состоящие из высокомолекулярных соединений на основе углерода. Классификация органических вяжущих по способу получения: природные (асфальты, асфальтиты, мальты, битум содержащие породы), промышленной переработки (полимеры, битумы, дегти, смолы), совмещение (дегтей и битумов с полимерами, эмульсии). Классификация органических вяжущих по виду сырья: нефть (полимеры, битумы, эмульсии), уголь (дегти, пеки, смолы) сланцы (пеки, масла, битумы), древесный (пеки, дегти, смолы). Классификация органических вяжущих по физическому состоянию: твердые >90˚С (полимеры, асфальтиты, битумы, пеки) , вязкие 35-90˚С (полимеры, асфальты, битумы, дегти, пеки), жидкие 18-35 ˚С (мальты, битумы, дегти, смолы), текучие <18˚С (эмульсии, битумы, смолы).
3) Різновиди вуглеводнів, що складають органічні в’яжучі. Загальна характеристика, переваги та недоліки.
Речовини зі складу органічних в’яжучих:
Ароматичні вуглеводні СпН2п-6. Ці вуглеводні мають циклічну будову молекул. Їх найпростіший представник – бензол С6Н6 Число циклів у молекулах ароматичних вуглеводнів може досягати чотирьох. До ароматичних вуглеводнів належать похідні бензолу, наприклад, толуол. У бензольному кільці вуглецеві атоми зв’язані один з одним подвійними та простими зв’язками, розташованими почергово. Завдяки вільним подвійним та потрійним зв’язкам, ароматичні вуглеводні легко вступают до реакції.
Нафтени. У складі нафти та одержуємих з неї бітумів вміщується значна кількість вуглеводнів циклічної будови, які звуть нафтеновими вуглеводнями або нафтенами. Вони складаються з кількох груп – СН2 - , які поєднані у молекулі одна з одною у замкнену систему. У складі нафти переважно вміщуються нафтени, молекули яких складаються з 5 або 6 груп – СН2 – це відповідно циклопентан та циклогексан (С5Н10 та С6 Н12). За своїми властивостями, у тому числі активністю, нафтенові вуглеводні займають проміжне становище між метановими та ароматичними (але за властивостями вони ближче до метанових, тому їх також звуть циклопарафінами). У нафті знайдені молекули нафтенових вуглеводнів з 1, 2, 3 та 4 циклами.
Формула нафтенових вуглеводнів СпН2п. У складі органічних в’яжучих зустрічаються вуглеводні, молекули яких вміщують функціональні групи: спирти ROH, кислоти (органічні або карбонові) RCOOH, аміни RNH2 та ін. Жирні карбонові кислоти - СпН2п+1 СООН. Нафтенові кислоти - СпН2п-1СООН, або СпН2п-1О2.
Вуглеводні з функціональними групами виявляють вплив на хімічні властивості органічних в’яжучих, поліпшують їх зчеплення з поверхнею мінеральних матеріалів.
4) Хімічний і груповий склади бітуму.
Бітуми являють собою складні суміші високомолекулярних вуглеводнів нафти: метанових, нафтенових і ароматичних та їх кисневих, сірчистих і азотистих похідних. У складі окремих речовин бітуму є у невеликих кількостях деякі метали: ванадій, нікель, залізо, натрій та їн.
До складу бітуму уходять: вуглець – 70...85 %, водень – 8...15 %, кисень – 0,2...2 % (у складі природних бітумів до 10%), сірка – 0,5...1,5 % (у природних бітумах до 7 %), азот – 0,2...0,5 %
З бітуму виділяють групи речовин, які мають такі назви: масла, смоли, асфальтени, карбени, карбоїди, асфальтогенові кислоти та їх ангідриди. У бітумах вміщуються також тверді парафіни.
Звичайно груповий склад бітумів знаходиться у таких границях: масел 45...65 %, смол 15...40 %, асфальтенів 10...30 %, асфальтогенових кислот та їх ангідридів до 1 %, карбенів та карбоїдів 1...3 %, твердих парафінів 1...7 %. У складі дорожнього бітуму вміст твердих парафінів повинен не перевищувати 5 %, тому що вони знижують його якість.