2. Видатки бюджетних установ: поняття, завдання обліку, склад та класифікація видатків бюджетних установ

У процесі своєї господарської діяльності бюджетні установи здійснюють різні видатки.

Видатки – це державні платежі, які не підлягають поверненню. Вони бувають відплатними, тобто здійсненими в обмін на товар чи послугу, або невідплатними (односторонніми). Видатки мають доволі складну систему, тому й потребують класифікації (рис. 2.2)

Залежно від джерел покриття

Залежно від етапу руху бюджетних коштів

Згідно з бюджетною класифікацією

економічна класифікація

Рис. 2.2. Класифікація видатків бюджетних установ

Категорія видатків не включає платежі в рахунок погашення державного боргу, які класифікуються як фінансування. Вони є основою для визначення результатів виконання кошторису, його аналізу.

Правильність обліку доходів і витрат бюджету забезпечується єдністю системи бюджетного обліку, в основу якої покладено бюджетну класифікацію, введену в дію Постановою ВРУ від 12.07.1996 р. №327/96-ВР «Про структуру бюджетної класифікації України» та наказом МФУ від 14.01.2011 року № 11 «Про бюджетну класифікацію».

Згідно з бюджетною класифікацією видатки класифікуються за:

1) функціями, з виконанням яких пов’язані видатки та кредитування бюджету (функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету);

2) бюджетними програмами (програмна класифікація видатків та кредитування бюджету) ;

3) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків та кредитування бюджету);

4) економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків бюджету).

Функціональна класифікація видатків (КФКВ) має такі рівні деталізації:

1) розділи, в яких систематизуються видатки, пов’язані з виконанням функцій держави, АРК чи місцевого самоврядування;

2) підрозділи та групи, в яких конкретизуються видатки на виконання функцій держави, АРК чи місцевого самоврядування.

Відомча класифікація видатків (КВКВ) містить перелік головних розпорядників бюджетних коштів для систематизації видатків та кредитування бюджету за ознакою головного розпорядника бюджетних коштів.

На основі відомчої класифікації видатків Казначейство складає та веде єдиний реєстр розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів.

Програмна класифікація видатків (КПКВ) використовується у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі. До застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі на рівні місцевих бюджетів використовується тимчасова класифікація видатків, яка затверджується МФУ.

Перші три класифікаційні групи виконують адресну функцію щодо видатків відповідних розпорядників коштів загалом і мають досить обмежене використання у процесі бухгалтерського обліку, а саме коди класифікацій виступають одним із основних реквізи­тів облікових регістрів та форм фінансової звітності.

Економічна класифікація видатків (КЕКВ) має забезпечує єдиний підхід до всіх учасників бюджетного процесу з точки зору виконання бюджету. Тобто економічна класифікація видатків бюджету призначена для чіткого розмежування видатків бюджетних установ та одержувачів бюджетних коштів за економічними характеристиками операцій, які здійснюються відповідно до функцій держави та місцевого самоврядування.

Економічна класифікація видатків бюджетних установ багаторівнева. На першому рівні видатки бюджетних установ поділяються на 3 групи:

• поточні видатки (2000) у практиці бюджетного процесу їх ще виокремлюють як видатки споживання – це видатки, які спрямовуються на виконання бюджетних програм та забезпечують поточне функціонування бюджетних установ, проведення досліджень, розробок, заходів та надання поточних трансфертів населенню і підприємствам (установам, організаціям).

• капітальні видатки (3000) або видатки розвитку – це видатки, які спрямовуються на придбання основного капіталу (обладнання і предметів довгострокового користування), необоротних активів (у тому числі землі, нематеріальних активів тощо), на будівництво (придбання), ремонт, модернізацію, реконструкцію та реставрацію (у тому числі житла (приміщень), інших об’єктів), на створення державних запасів і резервів; на придбання капітальних активів; невідплатні платежі, компенсацію втрат, пов’язаних з пошкодженням основного капіталу. Критерії (вартісний та часові показники) капітальних видатків регулюються чинним законодавством;

• нерозподілені видатки» (9000) – це кошти резервного фонду бюджету, передбачені у Державному бюджеті України; кошти на створення резервного фонду місцевого бюджету, передбачені рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим або відповідної місцевої ради. Кошти резервного фонду відповідного бюджету можуть використовуватися на здійснення поточних, капітальних видатків та надання кредитів згідно із законодавством.

На другому рівні видатки бюджетних установ поділяються на підгрупи, на третьому рівні видатки бюджетних установ поділяються на статті, на четвертому рівні видатки бюджетних установ поділяються на підстатті.

Детальна характеристика видатків економічної класифікації наведена в наказі МФУ від 12.03.2012 р. № 333 «Про затвердження Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету та Інструкції щодо застосування класифікації кредитування бюджету» (табл. 2.2) (дод. 4).

Таблиця 2.2

ЕКОНОМІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ВИДАТКІВ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ

Код	Найменування
2000	«Поточні видатки»
2100	«Оплата праці і нарахування на заробітну плату»
2110	«Оплата праці»
2111	«Заробітна плата»
2112	«Грошове забезпечення військовослужбовців»
2120	«Нарахування на оплату праці»
2200	«Використання товарів і послуг»
2210	«Предмети, матеріали, обладнання та інвентар»
2220	«Медикаменти та перев’язувальні матеріали»
2230	«Продукти харчування»
2240	«Оплата послуг (крім комунальних)»
2250	«Видатки на відрядження»
2260	«Видатки та заходи спеціального призначення»
2270	«Оплата комунальних послуг та енергоносіїв»
2271	«Оплата теплопостачання»
2272	«Оплата водопостачання та водовідведення»
2273	«Оплата електроенергії»
2274	«Оплата природного газу»
2275	«Оплата інших енергоносіїв»
2280	«Дослідження і розробки, окремі заходи по реалізації державних (регіональних) програм»
2281	«Дослідження і розробки, окремі заходи розвитку по реалізації державних (регіональних) програм»
2282	«Окремі заходи по реалізації державних (регіональних) програм, не віднесені до заходів розвитку»
2400	«Обслуговування боргових зобов’язань»
2410	«Обслуговування внутрішніх боргових зобов’язань»
2420	«Обслуговування зовнішніх боргових зобов’язань»
2600	«Поточні трансферти»
2610	«Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)»
2620	«Поточні трансферти органам державного управління інших рівнів»
2630	«Поточні трансферти урядам іноземних держав та міжнародним організаціям»
2700	«Соціальне забезпечення»
2710	«Виплата пенсій і допомоги»
2720	«Стипендії»
2730	«Інші виплати населенню»
2800	«Інші поточні видатки»
3000	«Капітальні видатки»
3100	«Придбання основного капіталу»
3110	«Придбання обладнання і предметів довгострокового користування»
3120	«Капітальне будівництво (придбання)»
3121	«Капітальне будівництво (придбання) житла»
3122	«Капітальне будівництво (придбання) інших об’єктів»
3130	«Капітальний ремонт»
3131	«Капітальний ремонт житлового фонду (приміщень)»
3132	«Капітальний ремонт інших об’єктів»
3140	«Реконструкція та реставрація»
3141	«Реконструкція житлового фонду (приміщень)»
3142	«Реконструкція та реставрація інших об’єктів»
3143	«Реставрація пам’яток культури, історії та архітектури»
3150	«Створення державних запасів і резервів»
3160	«Придбання землі та нематеріальних активів»
3200	«Капітальні трансферти»
3210	«Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям)»
3220	«Капітальні трансферти органам державного управління інших рівнів»
3230	«Капітальні трансферти урядам іноземних держав та міжнародним організаціям»
3240	«Капітальні трансферти населенню»
9000	Нерозподілені видатки

Видатки одержувачів бюджетних коштів здійснюються за такими КЕКВ бюджету:

поточні видатки:

• 2281 «Дослідження і розробки, окремі заходи розвитку по реалізації державних (регіональних) програм»;

• 2282 «Окремі заходи по реалізації державних (регіональних) програм, не віднесені до заходів розвитку»;

• 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)»;

капітальні видатки:

• 3210 «Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям)».

Відповідно до ст. 55 БКУ захищеними видатками бюджету визначаються видатки загального фонду бюджету, обсяг яких не може змінюватися при здійсненні скорочення затверджених бюджетних призначень.

Захищеними видатками бюджету визначаються видатки загального фонду на:

• оплату праці працівників бюджетних установ;

• нарахування на заробітну плату;

• придбання медикаментів та перев’язувальних матеріалів;

• забезпечення продуктами харчування;

• оплату комунальних послуг та енергоносіїв;

• обслуговування державного (місцевого) боргу;

• поточні трансферти населенню;

• поточні трансферти місцевим бюджетам;

• підготовку кадрів вищими навчальними закладами I-IV рівнів акредитації;

• забезпечення інвалідів технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення для індивідуального користування;

• фундаментальні дослідження, прикладні наукові та науково-технічні розробки;

• роботи та заходи, що здійснюються на виконання Загальнодержавної програми зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему, та роботи з посилення бар’єрних функцій зони відчуження;

• компенсацію процентів, сплачуваних банкам та/або іншим фінансовим установам за кредитами, отриманими громадянами на будівництво (реконструкцію) чи придбання житла;

• заходи, пов’язані з обороноздатністю держави, що здійснюються за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету;

• здійснення розвідувальної діяльності.

Цей перелік не може бути звужений при прийнятті щорічних законів про Державний бюджет України на кожний відповідний бюджетний період.

Залежно від етапу руху бюджетних коштів видатки бюджетних установ поділяються на касові та фактичні (див. рис. 2.2).

Основним завданням обліку касових видатків є забез­печення контролю за цільовим витрачанням бюджетних коштів відповідно до затвердженого кошторису бюджетних установ. Однак за цими видатками неможливо визначити фактичне використання коштів, тому що окремі суми можуть бути нараховані, але не виплачені.

Касові видатки показують суму асигнувань, які одержали і витратили бюджетні установи в розрізі кодів економічної класифікації видатків, що дає змогу мати дані про касове виконання кошторису та про залишки невикористаних асигнувань на певну дату. Повернення грошових коштів на рахунки приводить до відновлення, тобто зменшення касових видатків.

Облік фактичних видатків дає змогу контролювати хід виконання кошторису бюджетними установами загалом та дотримання встановлених норм видатків в розрізі кодів економічної класифікації видатків, тобто ці видатки відображають фактичне виконання норм, затверджених кошторисом, вони є показником кінцевого виконання кошторису бюджетних установ, тому в разі виконання планового обсягу робіт вони повинні відповідати сумам асигнувань за кошторисом.

Прямі видатки – це збіг касових і фактичних видатків.

Залежність касових та фактичних видатків за КЕКВ можна записами у вигляді формули (2.1):

Фактичні видатки за звітний період +

+ Кредитовий залишок на початок року –

– Дебетовий залишок на початок року –

– Кредитовий залишок на кінець року +

+ Дебетовий залишок на кінець року =

= Касові видатки за звітний рік (період)

Залежно від джерел покриття видатки поділяються на видатки загального та спеціального фондів (див. рис. 2.2).