Модуль іі Змістовний модуль 1 «Бухгалтерський облік необоротних активів та запасів суб’єктів державного сектору»

Тема 1. Бухгалтерський облік необоротних активів

Лекція 12. Бухгалтерський облік необоротних активів

Питання, що виносяться на лекцію:

1. Характеристика, склад та класифікація необоротних активів

2. Визнання та оцінка необоротних активів

3. Облік основних засобів у оренді

4. Облік ремонту та поліпшення, переоцінка та зменшення корисності необоротних активів

5. Облік амортизації необоротних активів

6. Переоцінка та зменшення корисності необоротних активів

7. Вибуття необоротних активів

8. Синтетичний та аналітичний облік необоротних активів

1. Характеристика, склад та класифікація необоротних активів

Особливістю необоротних активів є багаторазове використання їх у процесі діяльності суб’єктів державного сектору і збереження початкового зовнішнього вигляду (форми) впродовж тривалого періоду.

Суб’єкти бухгалтерського обліку в державному секторі – розпорядники бюджетних коштів, Казначейство та фонди загальнообов’язкового державного соціального і пенсійного страхування.

Необоротні активи суб’єктів державного сектору залежно від їхньої функціональної ролі (за видами) поділяють на: основні засоби, незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи та нематеріальні активи.

Склад необоротних активів доволі різноманітний, а тому вони потребують класифікації. Згідно з наявною прак­тикою необоротні активи можна класифікувати за ознаками відображеними на рис 2.1.

Основну класифікаційну групу необоротних активів становить група утворена за матеріально – речовою ознакою, яка поділяється на: матеріальні необоротні активи та нематеріальні активи.

Група матеріальних необоротних активів поділяється на підгрупи:

• основні засоби – матеріальні активи, які утримуються для використання їх у виробництві/діяльності або при постачанні товарів, виконанні робіт і наданні послуг для досягнення поставленої мети та/або задоволення потреб суб’єкта державного сектору або здавання в оренду іншим особам і використовуються, за очікуванням, більше одного року;

група основних засобів  – сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання об’єктів основних засобів;

• незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи – капітальні інвестиції у будівництво, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання об’єктів необоротних матеріальних активів, уведення яких в експлуатацію на дату балансу не відбулося.

закладів охорони здоров’я

закладів освіти

За галузевою належністю

закладів науки

закладів культури

закладів фізичної культури і спорту

Основні

За функціональним призначенням

Допоміжні

Матеріальні

За матеріально – речовою формою

Нематеріальні

Діючі

За ступенем використання

Не діючі

Ті, що перебувають у запасі

Власні

За належністю

орендовані

Рис. 2.1. Класифікація необоротних активів

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи визначено в Методичних рекомендаціях з бухгалтерського обліку основних засобів суб’єктів державного сектору (наказ МФУ від 23.01.2015 р № 11) визнані відповідно до НП (С) БОДС 121 «Основні засоби», затвердженого наказом МФУ від 12.10.2010 № 1202.

Одиницею обліку основних засобів є об’єкт основних засобів, а саме:

• закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього;

• конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій;

• відокремлений комплекс конструктивно з’єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс – певну роботу тільки у складі комплексу, а не самостійно;

• інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється суб’єктом державного сектору.

Якщо один об’єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об’єкт основних засобів.

Строк корисного використання (експлуатації) – очікуваний період у часі, протягом якого активи будуть використовуватися суб’єктом державного сектору або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний суб’єктом державного сектору обсяг продукції (робіт, послуг)

Витрати на будівництво, виготовлення, придбання і поліпшення об’єктів основних засобів з початку і до закінчення зазначених робіт та введення об’єктів в експлуатацію визнаються незавершеними капітальними інвестиціями.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи визначено в Методичних рекомендаціях з бухгалтерського обліку нематеріальних активів суб’єктів державного сектору (наказ МФУ від 23.01.2015 р № 11) визнані відповідно до НП (С) БОДС 122 «Нематеріальні активи», затвердженого наказом МФУ від 12.10.2010 № 1202.

Нематеріальний актив – немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікований.

Немонетарні активи – усі активи, крім грошових коштів, їх еквівалентів та дебіторської заборгованості у фіксованій (або визначеній) сумі грошей.

Група нематеріальних активів – сукупність однотипних за призначенням та умовами використання нематеріальних активів

Незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи – капітальні інвестиції на придбання, створення і модернізацію нематеріальних активів, використання яких за призначенням на дату балансу не відбулося

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи визначено в Методичних рекомендаціях з бухгалтерського обліку нематеріальних активів суб’єктів державного сектору (наказ МФУ від 23.01.2015 р № 11) визнані відповідно до НП (С) БО в державному секторі 122 «Нематеріальні активи», затвердженого наказом МФУ від 12.10.2010 № 1202.

Для цілей бухгалтерського обліку необоротні активи класифікуються за групами, відображеними в табл. 2.1

Таблиця 2.1