5.4. Позаплановий інструктаж
5.4.1. Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці:
при введенні в дію нових або переглянутих нормативних актів про охорону праці, а також при внесенні змін та доповнень до них;
при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування, приладів та інструменту, вихідної сировини, матеріалів та інших факторів, що впливають на охорону праці;
при порушенні працівником, студентом, учнем або вихованцем нормативних актів про охорону праці, що можуть призвести або призвели до травми, аварії чи отруєння;
на вимогу працівників органу державного нагляду за охороною праці, вищестоящої господарської організації, або державної виконавчої влади у випадку, якщо виявлено незнання працівником, студентом або учнем безпечних методів, прийомів праці чи нормативних актів про охорону праці;
при перерві в роботі виконавця робіт більше ніж на 30 календарних днів - для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт - більше 60 днів.
5.4.2. Позаплановий інструктаж проводиться індивідуально або з групою працівників спільного фаху. Обсяг і зміст інструктажу визначаються в кожному окремому випадку залежно від причин і обставин, що спричинили необхідність його проведення.
5.5. Цільовий інструктаж
5.5.1. Цільовий інструктаж проводиться з працівниками при:
виконанні разових робіт, що не пов'язані з безпосередніми обов'язками за фахом (навантаження, розвантаження, разові роботи за межами підприємства, цеху тощо);
ліквідації аварії, стихійного лиха;
проведенні робіт, на які оформлюється наряд-допуск, дозвіл та інші документи;
екскурсіях на підприємства;
організації масових заходів з учнями та вихованцями (екскурсії, походи, спортивні заходи тощо).
5.5.2. Цільовий інструктаж фіксується нарядом-допуском або іншою документацією, що дозволяє проведення робіт.
5.6. Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі проводить безпосередньо керівник робіт (начальник виробництва, цеху, дільниці, майстер, інструктор виробничого навчання, викладач тощо).
12.Органи державного управління охороною праці.
Відповідно до ст. 37 Закону України „Про охорону праці" державне управління охороною праці в Україні здійснюють:
— Кабінет Міністрів України;
— Комітет по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України;
— міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади;
— місцева державна адміністрація, місцеві Ради народних депутатів;
— асоціації, концерни, корпорації та інші об'єднання підприємств. Закон містить норми прямої дії, що визначають обов'язки, права та повноваження кожного з цих органів.
Компетенція Кабінету Міністрів України в галузі охорони праці. Кабінет Міністрів України:
— забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці;
— визначає функції міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці та нагляду за охороною праці;
— визначає порядок створення і використання державного, галузевих і регіональних фондів охорони праці.
Основні завдання, які покладаються на Комітет по нагляду за охороною праці (Держнаглядохоронпраці) Міністерства праці та соціальної політики України:*
— комплексне управління охороною праці;
— державний нагляд за додержанням вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також за проведенням робіт, пов'язаних з геологічним вивченням надр, їх охороною і використанням, переробкою мінеральної сировини;
— координація робіт з профілактики травматизму невиробничого характеру;
Повноваження міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади в галузі охорони праці:
— проведення єдиної науково-технічної політики в галузі охорони праці;
— розробка і реалізація комплексних заходів щодо покращення безпеки, гігієни праці і виробничого середовища в галузі;
— здійснення методичного керівництва діяльністю підприємств галузі з охорони праці;
— укладання з відповідними галузевими профспілками угоди з питань покращення умов і безпеки праці;
— фінансування опрацювання і перегляду нормативних актів про охорону праці;
— здійснення внутрівідомчого контролю за станом охорони праці. Для координації, вдосконалення роботи по охороні праці і контролю за цією роботою
Повноваження місцевих державних адміністрацій та Рад народних депутатів у галузі охорони праці. Місцеві державні адміністрації і Ради народних депутатів у межах відповідної території:
— забезпечують реалізацію державної політики в галузі охорони праці;
— формують за участю профспілок програми заходів з питань безпеки, гігієни праці і виробничого середовища, що мають міжгалузеве значення;
— організовують при необхідності регіональні аварійно-рятувальні формування;
— здійснюють контроль за додержанням нормативних актів про охорону праці;
— створюють при необхідності фонди охорони праці.
Для виконання названих функцій місцеві органи влади створюють відповідні структурні підрозділи.
13.Органи державного нагляду за охороною праці.
Відповідно Статті 38. Закону України «Про охорону праці» Державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють:
- центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці - Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду (Держгірпромнагляд)
- спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпеки - -Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки Міністерства екології та природних ресурсів;
- спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки - Органи державного пожежного нагляду в системі МНС;
- спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці - - органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров’я України.
Найвищий нагляд за обов’язковим виконанням законів про працю на території України здійснює генеральний прокурор та підпорядковані йому прокурори.
Виконуючи функцію вищого державного нагляду, зокрема за точним виконанням законодавства про охорону праці, прокурор має право безперешкодно входити у державні чи громадські установи, вимагати необхідні документи для перевірки, усні або письмові пояснення щодо порушення законодавчих актів посадовими особами незалежно від форм власності та виду господарської діяльності.
Державний санітарний нагляд Міністерства охорони здоров’я відповідно до Положення, здійснює нагляд за:
- умовами праці на об’єктах господарювання;
- дотриманням санітарного законодавства під час проектування, будівництва та експлуатації промислових підприємств;
- дотриманням гігієнічних норм, санітарно-технічних і санітарно-протиепідеміологічних правил при використанні шкідливих та небезпечних речовин;
Органи державного пожежного нагляду в системі МНС контролюють дотримання правил пожежної безпеки на підприємствах, при експлуатації приміщень, зберіганні і застосуванні пожежонебезпечних речовин; стежать за наявністю та станом засобів пожежогасіння; проведення протипожежних заходів; діяльність пожежних служб та формувань; проводять роз’яснювальну роботу та навчання.
Посадові особи наведених органів нагляду беруть участь у прийнятті в експлуатацію виробничих об’єктів та об’єктів соціально-культурного призначення.
Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, суб’єктів підприємництва, об’єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування, їм не підзвітні і не підконтрольні.
Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами:
- пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров’я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності;
- підконтрольності і підзвітності органу державного нагляду (контролю) відповідним органам державної влади;
- рівності прав і законних інтересів усіх суб’єктів господарювання;