3.2.Основні напрямки удосконалення цінового аспекту господарювання аграрних підприємств

При формуванні ціни слід звернути особливу увагу на таку категорію, як прибуток і норма прибутку. Доцільно ввести для всіх сфер матеріального виробництва показник норми прибутку як відношення прибутку до всього авансованого капіталу. Ціна в сільському господарстві, як і в інших галузях, повинна відшкодовувати середньогалузеві витрати і забезпечувати достатній прибуток на авансований капітал з урахуванням терміну його обігу і вартості землі.

Розрахунок ціни за еквівалентною формулою ціни дозволить якоюсь мірою усунути диспаритет цін, що існує сьогодні в Україні між І, ІІ й ІІІ сферами АПК.

Сучасна теорія і практика розглядає ціни як добуток середньої собі вар-тості певного виду продукції по галузях на прийнятий оптимальний коефіці-єнт прибутковості (рентабельності) по галузі. Але такий підхід є проблем-ним, і саме він служить однією з причин диспаритету цін на промислову і сільськогосподарську продукцію. Проблема полягає в тому, що в сільському господарстві через його особливості складається своя специфіка формування, використання, участі в процесі виробництва авансованого капіталу, окремих його функціональних частин, що приводить до різної віддачі авансованого капіталу в різних галузях [5, с.233]. Через певні особливості у сільському господарстві складається своєрідна структура авансованого капіталу, що не дозволяє залучати інвесторів. Переробним підприємствам достатньо мати меншу кількість авансованого капіталу для одержання 1 гривні коштів. Завдяки більш високій оборотності авансованого капіталу в переробних галузях сума використаного капіталу в 3-4 рази перевищує наявний капітал, тоді як у сільському господарстві спостерігається зворотна тенденція.

Застосування розрахунково-відтворювальної ціни має важливе значе-ння, тому що вона є індикатором для участі в торгах при встановленні рівно-важних цін. Участь аграрних підприємств у формуванні розрахунково-відтво-рювальної ціни стимулює їх до впровадження комерційного розрахунку і режиму економії, а також сприяє підвищенню цінової конкурентоспромож-ності сільськогосподарської продукції.

Одним з основних напрямів поліпшення діяльності аграрних підпри-ємств є забезпечення еквівалентності їх економічних відносин. Кризова ситуація в сільському господарстві значною мірою зумовлена причинами макроекономічного рівня. У зв’язку з цим в умовах становлення ринкових економічних відносин гострою об’єктивною необхідністю стає підтримка паритету цін на сільськогосподарську і промислову продукцію, споживану селом. Це питання має зважуватися за допомогою держави.

Еквівалентність обміну значною мірою залежить від стану економічних відносин сільського господарства з третьою сферою АПК. Їх недосконалість в умовах жорсткої монополії утискає інтереси виробників сільгоспсировини. Вихід зі становища, що створилося, бачиться в інтеграції сільгоспвиробників із переробниками, з обслуговуючими й торговельними організаціями. У цій інтеграції розподіл прибутку повинен здійснюватися по кінцевому продукту. Необхідне створення інтегрованих внутрішньогосподарських об’єднань, ВАТ, агрофірм, спілок селян, асоціацій кооперативів.

Для визначення стану паритетності потрібен комплексний підхід, який включає не тільки індекси цін, але й інші економічні показники та комплекс заходів, які допоможуть вирішити проблему цінового диспаритету. Основна мета державного регулювання аграрного виробництва - утримання цін на сільгосппродукцію у певних межах (коридорі), коливання яких сприятиме співвідношенню попиту та пропозиції на внутрішньому ринку і рівня доходів населення.

Існуючий в Україні механізм державного регулювання ціноутворю-ючих чинників працює в цілому незадовільно і вимагає кардинального удосконалення.

Головним чинником мотиваційного механізму повинна стати вдоскона-лена система оподатковування з активною стимулюючою і регулюючою фун-кціями. У порівнянні з існуючою вона має бути спрощеною і включати мен-шу кількість податків, особливо непрямих. З огляду на бажану спрямованість її на зниження цін, об’єктом оподатковування варто зробити ту частину ціни, котра формується продавцем. Це може бути, на нашу думку, додана вар-тість, але без амортизаційних відрахувань. Цей податок пропонується зро-бити основним, замінивши ним два податки - на прибуток і на додану вартість.

З метою підтримки цінового паритету варто створити умови для подо-лання монополізму ресурсозберігаючих і переробних підприємств стосовно сільського господарства.

Найбільш ефективним в умовах, що створилися, буде регулювання ці-ноутворення на основі норми прибутку на капітал. Це дозволить: по-перше, підвищити зацікавленість підприємства в більш інтенсивному використанні виробничих фондів; по-друге, забезпечити рівновигідність усіх форм діяль-ності й відповідно активізувати інвестиції у виробництво; по-третє, у процесі формування цін зменшити вплив витратного механізму.