20, Дайте оцінку комунікативно-діяльнісному підходу до вивчення мовних одиниць

Викладання мовознавчих дисциплін у ВНЗ на філологічних факультетах здійснюється на сучасному етапі за такими підходами: системно-мовним, комунікативно-діяльнісним, текстоцентричним. Слабкою стороною традиційної системи навчання мови за системно-мовним підходом було розрізнене засвоєння знань, що належать до різних рівнів мовної системи, а також відсутність функціональної зорієнтованості цих знань. Однією з причин цього є те, що пропоновані в підручниках та довідковій літературі теоретичні відомості недостатньо спираються на навчальний текст.

Забезпечити формування комунікативних умінь можна через реалізацію комунікативно-діяльнісного підходу до навчання, основу якого складає комунікативна взаємодія, що забезпечує участь кожного як об’єкта і суб’єкта пізнавальної діяльності.

Основа комунікативного підходу складає теорія мовленнєвої діяльності, комунікативістика та психолінгвістика.

Засобами його реалізації виступає текст або система текстів з завданнями до них, що відповідають етапам породження висловлювання, враховують специфіку кожного виду мовленнєвої діяльності та ситуативні завдання. Важливим у комунікативно-діяльнісному аспекті є текстоцентричний підхід, який реалізується шляхом систематичного використання на уроках української мови висловлювань різних жанрово-стильових різновидів, типологічних структур і форм (усних і писемних, монологічних і діалогічних (полі логічних). Текстоцентричний аспект передбачає засвоєння мовних знань і формування мовленнєвих умінь і навичок на основі текстів; усвідомлення структури тексту й функцій мовних одиниць у ньому; формування вмінь і навичок сприймати, аналізувати, відтворювати, створювати, редагувати власні висловлювання; реалізацію міжпредметного зв'язку української мови й інших предметів; у кінцевому ж результаті – сприяє формуванню й розвитку комунікативної компетентності учня.

Вивчення мовних явищ на основі тексту є методично виправданим тому, що усвідомлюючи структуру мови (у тому числі і граматичну), студент оволодіває її засобами, вдосконалює власне мовлення, надає йому таких якостей, як логічність, точність, виразність,доречність тощо. Знання й уміння з морфеміки і словотвору конкретизуються в безпосередньому зв’язку з граматичними ознаками різних частин мови, тому спеціально дібрані до вправ тексти мають передбачати поступове розширення й ускладнення як завдань, так і мовного матеріалу.

Реалізація комунікативно-діяльнісного підходу під час вивчення морфології створює підґрунтя для подальшого розвитку та систематизації здобутих знань, удосконалення мовно-мовленнєвих умінь і навичок, що сприяє безперервному формуванню мовної, мовленнєвої та комунікативної компетентності.

Комунікативну компетенцією розуміють як оволодіння всіма видами мовленнєвої діяльності та основами культури усного і писемного мовлення, базовими уміннями і навичками використання мови у життєво важливих сферах і ситуаціях спілкування.

До провідних характеристик цього підходу належать:

- адекватність до реального спілкування;

- пріоритет мовленнєвої діяльності у взаємозв’язку всіх її видів;

- застосування активних форм спілкування (бесід, диспутів, конференцій, круглих столів, обговорень, що дають можливість висловити свої думки в діалозі чи монолозі);

- синхронність, послідовність.

Реалізація комунікативно-діяльнісного підходу допомагає розвивати мисленнєві операції, будувати зв’язні висловлювання із застосуванням набутих знань щодо особливостей граматичних категорій частин мови та їх синтаксичних властивостей, розрізняти їх комунікативно-стилістичну функцію, помічати та виправляти словотвірні та стилістичні огріхи у власному та чужому мовленні.

Набути необхідних умінь допоможуть комплексні мовно-мовленнєві вправи, що передбачають:

-редагування текстів відповідно до стилістичних комунікативно виправданих норм української мови;

-реконструкцію висловлювань шляхом заміни мовних одиниць іншими, утвореними різними способами;

-побудову речень, висловлювань.

Дидактичний матеріал до вправ під час вивчення мовознавчих дисциплін має бути текст. вважають опору на текст найефективнішим засобом реалізації комунікативно-діяльнісного підходу до вивчення лінгвістичного матеріалу.

Таким чином, засвоєний мовний матеріал розвиватиме розумові здібності учнів, забезпечить формування відповідних мовленнєвих навичок й умінь успішно спілкуватися у різних життєвих і професійних ситуаціях.