- •Лекція 8 Фінансовий план План лекції
- •1. Значення, зміст і технологія розробки фінансового плану
- •План доходів і видатків (план прибутків і збитків).
- •План грошових надходжень і виплат (план руху готівки).
- •Плановий баланс.
- •2. Стратегія фінансування
- •3. План доходів і видатків
- •Прогноз обсягів продуктів фірми на другий та третій роки (з поквартальним розподілом)
- •Звіт про фінансові результати підприємства
- •4. Аналіз критичних точок бізнес-проекту
- •5. План грошових надходжень і виплат
- •Прогнозний звіт про рух грошових коштів, тис. Грн
- •План грошових надходжень і виплат на перший рік (з помісячним розподілом), грн
- •План грошових надходжень і виплат на другий і третій роки (з поквартальним розподілом), грн
- •6. Плановий баланс
- •Плановий баланс фірми (на 31 грудня 200_ року)
- •7. Очікувані фінансові коефіцієнти
- •Групування фінансових коефіцієнтів за сферами інтересів кредиторів, інвесторів і власників бізнесу
- •Нормативні значення окремих фінансових коефіцієнтів, %1
- •8. Оцінка ефективності інвестицій
- •Характеристика методів оцінки ефективності реальних інвестицій
- •Контрольні запитання до розділу «фінансовий план»
План доходів і видатків (план прибутків і збитків).
План грошових надходжень і виплат (план руху готівки).
Плановий баланс.
Поряд з основними показниками цих підрозділів у фінансовому плані мають бути наведені припущення, на підставі яких ці показники розраховано. Чітко й стисло викласти всі ці припущення й передбачення необхідно в текстовій частині фінансового плану. Без цього всі наведені у фінансовому плані розрахунки не матимуть належного практичного значення. Лише після ретельного аналізу таких припущень можна оцінити, наскільки вони заслуговують на довіру. Оскільки розрахунки всіх зазначених фінансових документів ґрунтуються на таких передбаченнях, вони є важливою складовою фінансового плану.
Для вже існуючої фірми у фінансовому плані обов’язково слід навести динаміку основних фінансових показників за минулі роки (як мінімум за три). Копії відповідних фінансових документів подаються в додатках.
Відповідно обґрунтований фінансовий план може бути використаний не тільки для залучення інвесторів і кредиторів, а й для оцінки результатів діяльності фірми після фактичного започаткування бізнесу. Крім того, фінансовий план часто є основою для опрацювання детального робочого бюджету фірми. Таким чином, фінансовий план має стати керівним документом, що в ньому треба чітко визначити, звідки, коли та як залучатиметься та витрачатиметься необхідний капітал.
2. Стратегія фінансування
Стратегія фінансування бізнес-проекту передбачає визначення переліку залучених джерел інвестиційних ресурсів, які поділяються на внутрішні та зовнішні. До першої групи належить:
статутний капітал підприємства;
нагромаджені резерви (резервний капітал; додатковий капітал, що утворюється внаслідок переоцінки активів; фонди спеціального призначення, що формуються в процесі розподілу прибутку; нерозподілений прибуток);
амортизаційні відрахування;
пайові внески власників;
страхове відшкодування.
Перевагами внутрішніх джерел інвестицій є простота та швидкість залучення, вища норма прибутку на вкладений капітал (оскільки немає витрат фінансування, пов’язаних зі сплатою процентів і т. п.), збереження контролю над підприємством у руках власників. Але їм також притаманні такі недоліки, як обмежений обсяг залучення капіталу, брак незалежного контролю за ефективністю його використання.
Зовнішніми джерелами є:
кредити;
надходження від продажу емітованих цінних паперів (акцій, облігацій);
державні субсидії;
безповоротна фінансова допомога.
До переваг зовнішніх джерел належать: значний обсяг залучення, незалежний контроль за ефективністю використання капіталу. Паралельно вони мають такі недоліки, як складність та триваліший період залучення, наявність витрат фінансування, можливість втрати контролю над підприємством (у разі емісії акцій).
Кінцевою метою формування структури джерел інвестицій є її оптимізація за критерієм максимального прибутку від інвестиційної діяльності та забезпечення фінансової стійкості підприємства. На практиці, як правило, використовується змішане (як власне, так і позичкове) фінансування, оскільки воно є гнучкішим.
Звернення до зовнішніх джерел фінансування зумовлює наявність певної небезпеки для ініціатора проекту. Залучення кредитних ресурсів пов’язане з виплатою процентів, які згодом підвищують собівартість продукції і знижують її конкурентоспроможність. Це саме стосується і продажу облігацій, але в даному разі небезпека посилюється необхідністю здійснювати виплату процентів їхнім власникам у чітко визначені терміни. Якщо в разі залучення банківських кредитів існує можливість їх пролонгації та перенесення термінів виплати процентів, то несвоєчасне здійснення платежів за облігаціями може призвести до катастрофічного погіршання ділової репутації ініціатора проекту.
Емісія звичайних акцій зумовлює не тільки виплату доходів (у вигляді дивідендів) новим акціонерам, а і зміну структури статутного капіталу. Нові акціонери набувають право участі в управлінні акціонерним товариством, а також право на частку в його майні. Отже, засновники акціонерного товариства можуть утратити контроль за його діяльністю. Ситуація є не менш складною, коли емітуються привілейовані акції, оскільки їхні власники мають право на одержання фіксованих дивідендів, на виплату яких за браком коштів будуть спрямовані ресурси резервного фонду.
Однак орієнтація виключно на внутрішні джерела фінансування інвестицій знижує ефективність господарської діяльності. Це пояснюється наявністю так званого ефекту фінансового важеля. Ефект фінансового важеля можна трактувати як збільшення рентабельності власного капіталу, зумовлене використанням позичкового капіталу.
Як зазначалося вище, ефект фінансового важеля тісно пов’язаний з певним рівнем фінансового ризику. Він має форму кредитного ризику (ризику неповернення основної суми боргу та суми процентів за користування фінансовими ресурсами) для кредиторів ініціатора проекту та форму інвестиційного ризику (ризику зменшення ринкової ціни акцій; невиплати чи зменшення виплат дивідендів; неодержання доходів від здійснення реальних інвестицій чи одержання їх у розмірі, меншому за очікуваний) для зовнішніх інвесторів.
