Б 1 Вісі і площини. Медична термінологія

Для позначення розміщення частин тіла у просторі використовують поняття про вісі і площини. При цьому їх розглядають відносно людини, яка знаходиться у вихідному анатомічному положенні. В такому положенні через людське тіло умовно можна провести 3 взаємоперпендикулярні площини: горизонтальну, фронтальну та сагітальну.

Горизонтальна площина відокремлює верхню частину тіла від нижньої. Поверхня будь-якого органу, звернена в бік голови, називається краніальною, а протилежна поверхня, що звернена до тазу – каудальною. Коли описують будову кінцівок, вживають терміни «проксимально» і «дистально». Проксимальною називають частину кінцівки, розміщена більше до тулуба, дистальною більш віддаленою від тулуба.

Фронтальна площина розміщена вертикально, паралельно площині лоба і відокремлює передню частину тіла від задньої. Передню частину тіла називають ще вентральною, задню – дорзальною.

Сагітальна площина розміщена вертикально спереду назад. Сагітальна площина, що проходить через середину тіла, і поділяє його на праву і ліву частини, називається середньою або медіальною. Поверхню органа, звернену в бік серединної площини тіла, називають медіальною, а протилежну –латеральною.

При пересіканні кожних з двох площин утворюють 3 вісі симетрії чи обертання: вертикальна, фронтальна і сагітальна. Вертикальна вісь утворена внаслідок пересікання сагітальної площини з фронтальною. Вона спрямована вздовж тіла стоячої людини.

Навколо вертикальної вісі в суглобах можливі 2 рухи:

• для кінцівок – пронація (обертання досередини) і супінація (обертання досередини)

• для голови, шиї та хребта – повороти вправо і вліво.

Навколо фронтальної вісі можливі 2 рухи:

• згинання

• розгинання

В суглобах можливі 2 рухи навколо сагітальної вісі:

- для кінцівок – відведення і приведення

- для голови, шиї, тулуба – нахили вправо і вліво

Сукупність термінів, які використовують в анатомії, складають анатомічну номенклатуру. До 1955 р. користувались Базельскою Анатомічною номенклатурою, прийнятому на анатомічному конгресі в м. Базелі (Швейцарія). Базельска анатомічна номенклатура була перекладена українською мовою та опублікована в 1925 р. Цешківським, Черняхівським. Терміни Базельської номенклатури позначаються в літературі абревіатурою BNA. В 1955 р. на Міжнародному конгресі анатомів у Парижі біла прийнята сучасна Паризька анатомічна номенклатура (PNA). Пізніше анатомічну номенклатуру уточнювали на 7-8 інтернаціональних конгресах. Паризька анатомічна номенклатура перекладена багатьма мовами.

Б 2 Проаналізуйте будову скелетатулуба

Скелет – це комплекс щільних утворів, які виконують такі функції: опорну, захисну, рухову, обмінну, кровотворну. Всього в середньому 206 кісток.

Скелет тулуба складається з хребетного стовпа, ребер і груднини.

Хребетний стовп (columna vertebralis) складається з хребців (33-34):

• 7 шийних (vertebra cervicales)

• 12 грудних(vertebrae thoracicae)

• 5 поперекових(vertebrae lumbales)

• 5 крижових(vertebrae sacrales)

• 3-4-5 куприкових(vertebrae coccygeae)

Хребець має будову: тіло, дугу і 7 відростків:

• остистий

• 2 поперечних

• 2 верхніх суглобових

• 2 нижніх суглобових

Кожний відділ хребців має свої особливості.

Шийні хребці:

• 1 шийний – атлант

• 2 осьовий – таксис – має виступ зуб, навколо якого атлант повертається разом з черепом.

• 6 – має сонний горбик до якого притискають сонну артерію для зупинки кровотечі.

• 7 шийний – має довгий шийний відросток.

Особливість шийних хребців – вони мають отвори в поперечних відростках де проходить хребетна артерія.

Особливість грудних хребців – це ямки на тілі і поперечних відростках для з’єднання з ребрами.

Поперекові – масивні, тіло богоподібне, остисті відростки прямокутні розташовані горизонтально.

Крижові – називаються несправжніми тому що вони зрослись в одну цілу. Вона має основу, верхівку, вушкоподібні поверхні, крижові отвори, 5 гребенів, мис (виступ). Хребці накладаючись один на один утворюють хребетний стовп, між хребцями є міжхребетні диски.

Вигини хребта:

Лордоз – вигин вперед (шийний і поперековий) (lordosis cervicalis, lordosis lumbalis)

Кіфоз – вигин назад (грудний і крижовий) (kyphosis thoracalis, kyphosis sacralis)

Сколіоз – вигин в бік

РЕБРА – всього 12 пар (costae)

• 7 справжніх ребер (costae vera) – справжні, бо з’єднуються з грудниною

• 3 несправжніх (costae спурія )

• 2 коливальних ребра (costae флюктуантес)

Ребро має головку, шийку, горбик, тіло. По нижньому краю ребра є борозна де проходять судини і нерви, тому пункцію роблять по верхньому краю ребра.

ГРУДНИНА (sternum) – плоска кістка багата на червоний кістковий мозок. Має: ручку, тіло і мечоподібний відросток, має яремну вирізку, 2 ключичні і реберні вирізки (7 з одної і 7 з іншої). На межі переходу ручки в тіло є виступ «кут людовика» від нього відходе 2 ребро.

Грудна кістка утворена грудниною, ребрами і грудними хребцями, має верхню апертуру і нижню апертуру.

Топографічні лінії:

• пригруднинна лінія, вздовж краю груднини

• середньоключична лінія

• пахвова лінія

• лопаткова лінія

• прихребетна лінія

Б 3 Проаналізуйте будову органів ротової порожнини

Ротова порожнина

Складається з 2 відділів:

- присінок рота – це щілина з переду обмежена губами і щоками, а позаду зубами і яснами.

• власне ротова порожнина – з переду обмежена зубами та яснами, а позаду через зів (отвір) переходить в глотку.

Нижня стінка ротової порожнини (діафрагма) рота утворюється щелепно – під’язиковим м’язом. Верхня стінка – це тверде і м’яке піднебіння. Тверде піднебіння розмежовує ротову порожнину і носову. М’яке піднебіння утворюється фіброзною пластинкою і м’язами і розмежовує ротову порожнину і носоглотку. Воно має язичок і 2 дужки:

1. піднебінноязикова

2. піднебінноглоткова

Між цими дужками знаходяться піднебінні мигдалики – скупчення лімфоїдної тканини овальної форми, які виконують захисну функцію.

Язик

М’язовий орган який заповнює майже всю порожнину рота. Містить м’язи:

1. скелетні – підборідноязиковий, підязиковоязиковий, …..

2. власні м’язи – верхній і нижній шар поздовжні, середній шар – це вертикальні і поперечні пучки.

Язик – це орган мови і смаку.

Містить 5 видів сосочків – грибоподібні, листоподібні, валикоподібні (сприймають смак), а ниткоподібні і конічні (сприймають дотик і температуру).

Зуби

Розташовані в альвеолярних комірках верхньої та нижньої щелепи: молочні зуби – 20 – прорізуються з 6 місяців до 2-х років; до 6-ти років – 20 зубів; з 6-ти років молочні зуби замінюються на постійні – 32.

Зуб складається з дентину, корінь вкритий цементом, а коронка емаллю. Зуб має корінь, шийку, коронку. Залежно від форми коронки зуби є: різці, ікла, малі кутні і великі кутні зуби.

Формула молочних зубів:

ІІ, І, О, ІІ – 2 різці, 1 ікло, 0 малих кутніх і 2 великих кутніх.

Формула постійних зубів

ІІ, І, ІІ, ІІІ – 2 різці, 1 ікло, 2 молочних кутніх і 3 великих кутніх зубів.

Б 4 Проаналізуйте будову скелета верхньої кінцівки

Скелет верхньої кінцівки складається з кісток плечового поясу та вільної верхньої кінцівки.

До кісток плечового поясу належить:

• ключиця (clavicula) – довга трубчаста вигнута кістка. Це єдина кістка , за допомогою якої вся верхня кінцівка приєднується до тулоба. В силу специфіки будови у людини ключиця відставляє всю верхню кінцівку від тулуба, даючи їй додаткові можливості для обширних рухів. У ключиці виділяють два кінця - грудний і акроміальний. Тіло ключиці S - образно зігнуто . В області грудного кінця опуклість на тілі спрямована вперед, а акроміального кінця - назад. Верхня поверхня гладка, на нижній відзначаються шорсткість - місце прикріплення з’язок, з’єднує ключицю з ребром і дзьобовидним відростком.

• лопатка (scapula) – це плоска трикутна кістка. Виділяють нижній, верхній і латеральний кути, із яких останній закінчується овальною неглибокою суглобовою западиною для зчленування з плечової кісткою. Безпосередньо за суглобовою западиною знаходиться шийка лопатки. Вертикально стоїть медіальний край звернений до хребетного стовпа ; верхній край містить вирізку лопатки ; латеральний край найбільш масивний, розташований косо , звернений до пахової ямки. Передня увігнута поверхня лопатки прилягає задньої поверхні грудної клітки на рівні 2-7 ребер утворює підлопаткову ямку. На задній поверхні лопатки є високий гребінь - ость лопатки. Ця ость ділить задню поверхню на дві не рівні за розмірами ямки : меншу верхню - надостну і велику нижню - підостну. Латерально ость лопатки переходить у широкий, що нависає над плечовим суглобом відросток - акроміон . області латерального кута до переду відходить зігнутий дзьобовидний відросток , який разом з акроміоном і зв'язками захищає плечовий суглоб зверху.

Вільна верхня кінцівка складається:

• плече(humerus) – утворене плечовою кісткою

• передпліччя – утворене двома кістками – ліктьова(ulna), променева(radius)

• кисть

• зап'ясток

• п’ясток

• фаланги пальців

Зап'ясток – 2е 8 кісточок по 4 у 2 ряди.

Проксимальний ряд:

• човникоподібна

• півмісяцева

• тригранна

• горохоподібна

Дистальний ряд:

• трапецієподібна

• кістка – трапеція

• головчаста

• гачкувата

П’ясток – 5 трубчастих кісток і фаланги пальців.

Суглоби верхньої кінцівки:

• плечовий суглоб(articulation humeri)

• ліктьовий суглоб(art. cubiti)

• променево – зап’ясний суглоб(art. radiocarpea)

Б 5 Охарактеризуйте будову шкіри та її похідні

Шкіра (cutis derma)

Утворює загальний покрив тіла, який захищає організм від впливу зовнішніх факторів середовища.

Функції:

1. Захисна;

2. Видільна;

3. Теплорегуляційна;

4. Дихальна.

5. Депо енергетичних запасів – (реабсорбційна)

6. Чутлива (сприймає дотик, тиск, температуру, біль).

Шкіра складається з 2 шарів:

1. Епідерміс. (эпидэрмис)

2. Власне шкіра. (дэрмис, кориум)

Епідерміс – це багатошаровий зроговілий епітелій, який складається з:

• базального шару;

• остистого;

• зернистого;

• блискучого;

• зроговілого шару.

Власне шкіра (derma) – побудована з сполучної волокнистої тканини, незначної кількості еластичних та нееластичних посмугованих м’язових волокон.

Має 2 шари:

1. Верхній сосочковий – вдається в епідерміс і утворює малюнок.

2. Нижній сітчастий – складається з товстих колагенових і еластичних волокон напрямок яких потрібно враховувати при розрізі.

Похідні шкіри

Волосся (пилюс)

Має стрижень і корінь, який закінчується волосяною цибулиною. Корінь знаходиться в сполучнотканинній сумці в яку відкривається протока сальної залози. При зменшенні пігмента і появі повітря у волосині воно сивіє. На голові 80-110 тис. волосин, на шкірі 20-30 тис. За добу волосина відростає на 0,2 – 0,4 мм. Тривалість існування волосся на голові 2 – 4 роки на віях 3 – 5 місяців. Потім вони випадають і виростає нове. З голови в нормі за добу випадає 50 – 120 волосин.

Стрижень складається з:

1. Мозкової речовини;

2. Кори;

3. Кутикули.

Стрижень розміщений відносно шкіри під кутом тому що до нього прикріплений м’яз-підіймач волосся. При одночасному скорочені цих м’язів виникає гусяча шкіра.