3. Типи виробництва, їх техніко-економічна характеристика.
Організація виробничих процесів, вибір найбільш раціональних методів підготовки, планування і контролю за виробництвом багато в чому визначаються типом виробництва
Під типом виробництва розуміється сукупність ознак, що визначають організаційно- технічну характеристику виробничого процесу, здійснюваного на одному або багатьох робочих місцях у масштабі ділянки, цеху, підприємства. Тип виробництва багато в чому зумовлює форми спеціалізації та методи організації виробничих процесів.
В основу класифікації типів виробництва покладені наступні фактори: широта номенклатури, обсяг випуску, ступінь постійності номенклатури, характер завантаження робочих місць і їх спеціалізація.
Номенклатура продукції являє собою число найменувань виробів, закріплених за виробничою системою, і характеризує її спеціалізацію. Чим ширше номенклатура, тим менш спеціалізована система, і, навпаки, чим вона вже, тим вище ступінь спеціалізації. Широка номенклатура продукції, що випускається обумовлює велику різноманітність технологічних процесів та операцій, обладнання, інструментів, оснащення і професій робітників.
Обсяг випуску виробів - це кількість виробів певного виду, що виготовляються виробничої системи протягом певного періоду часу. Обсяг випуску і трудомісткість вироби кожного виду надають вирішальний вплив на характер спеціалізації цієї системи.
Ступінь постійності номенклатури - це повторюваність виготовлення даного виду в послідовні періоди часу. Якщо в один плановий період часу вироби даного виду випускається, а в інші-не випускається, то ступінь постійності відсутня.
Характер завантаження робочих місць означає закріплення за робочими місцями певних операцій технологічного процесу. Якщо за робочим місцем закріплено велика кількість операцій, то це означає широку спеціалізацію.
Тип виробництва визначається комплексної характеристикою технічних, організаційних та економічних особливостей виробництва, обумовлених широтою номенклатури, регулярністю, стабільністю та обсягом випуску продукції. Основним показником, що характеризує тип виробництва, є коефіцієнт закріплення операцій Кз. Коефіцієнт закріплення операцій для групи робочих місць визначається як відношення числа всіх різних технологічних операцій, виконаних або підлягають виконанню протягом місяця, до числа робочих місць:
де К опi - число операцій, які виконуються на i-му робочому місці; К Р.М - кількість робочих місць на ділянці або в цеху.
Коефіцієнт серійності
ксеро .= r / t шт
r-такт випуску виробів, хв / шт. r = Fеф / N
t шт-середнє штучне час за операціями технологічного процесу, хв.
t шт = t шт / m
Коефіцієнт масовості визначається за формулою
Км = t шт i / m * r
Розрізняють три типи виробництва: одиничне, серійне, масове.
Одиничне виробництво характеризується малим обсягом випуску однакових виробів, повторне виготовлення і ремонт яких, як правило, не передбачаються. Коефіцієнт закріплення операцій для одиничного виробництва звичайно вище 40.
Серійне виробництво характеризується виготовленням чи ремонтом виробів періодично повторюваними партіями. Залежно від кількості виробів у партії чи серії і значення коефіцієнта закріплення операцій розрізняють дрібносерійне, среднесерійное і великосерiйне виробництво.
Для дрібносерійного виробництва коефіцієнт закріплення операцій від 21 до 40 (включно), для среднесерійного виробництва - від 11 до 20 (включно), для великосерійного виробництва - від 1 до 10 (включно).
Масове виробництво характеризується великим обсягом випуску виробів, безперервно виготовляються або ремонтуються тривалий час, протягом якого на більшості робочих місць виконується одна робоча операція. Коефіцієнт закріплення операцій для масового виробництва приймається рівним 1.
Розглянемо техніко-економічні характеристики кожного з типів виробництва.
Одиничне і близький до нього дрібносерійне виробництва характеризуються виготовленням деталей великої номенклатури на робочих місцях, що не мають певної спеціалізації. Це виробництво має бути достатньо гнучким і пристосованим до виконання різних виробничих замовлень.
Технологічні процеси в умовах одиничного виробництва розробляються укрупнено у вигляді маршрутних карт на обробку деталей по кожному замовленню; ділянки оснащуються універсальним обладнанням і оснащенням, що забезпечує виготовлення деталей широкої номенклатури. Велика різноманітність робіт, які доводиться виконувати багатьом робітникам, вимагає від них різних професійних навичок, тому на операціях використовуються робітники-універсали високої кваліфікації. На багатьох ділянках, особливо в дослідному виробництві, практикується суміщення професій.
Організація виробництва в умовах одиничного виробництва має свої особливості. Зважаючи на розмаїття деталей, порядку і способів їх обробки виробничі ділянки будуються за технологічним принципом з розстановкою обладнання за однорідними групами. При такій організації виробництва деталі в процесі виготовлення проходять через різні ділянки. Тому при передачі їх на кожну наступну операцію (ділянка) необхідно ретельно опрацювати питання контролю якості обробки, транспортування, визначення робочих місць для виконання наступної операції. Особливості оперативного планування і управління полягають у своєчасних комплектації та виконанні замовлень, контроль за просуванням кожної деталі по операціях, забезпеченні планомірної завантаження ділянок і робочих місць. Великі складності виникають в організації матеріально-технічного постачання. Широка номенклатура продукції, що виготовляється, застосування укрупнених норм витрати матеріалів створюють труднощі в безперебійному постачанні, через що на підприємствах накопичуються великі запаси матеріалів, а це веде, у свою чергу, до омертвіння оборотних коштів.
Особливості організації одиничного виробництва позначаються на економічних показниках. Для підприємств з переважанням одиничного типу виробництва характерні відносно висока трудомісткість виробів і великий обсяг незавершеного виробництва внаслідок тривалого пролежування деталей між операціями. Структура собівартості виробів відрізняється високою часткою витрат на заробітну плату. Ця частка, як правило, становить 20-25%.
Основні можливості поліпшення техніко-економічних показників одиничного виробництва пов'язані з наближенням його по техніко-організаційному рівню до серійного. Застосування серійних методів виробництва можливе при звуженні номенклатури виготовлених деталей загальномашинобудівного застосування, уніфікації деталей і вузлів, що дозволяє перейти до організації предметних ділянок; розширення конструктивної наступності для збільшення партій запуску деталей; групуванні близьких по конструкції і порядку виготовлення деталей для скорочення часу на підготовку виробництва та поліпшення використання устаткування.
Серійне виробництво характеризується виготовленням обмеженою номенклатури деталей партіями, повторюваними через певні проміжки часу. Це дозволяє використовувати поряд з універсальним спеціальне обладнання. При проектуванні технологічних процесів передбачають порядок виконання та оснащення кожної операції.
Для організації серійного виробництва характерні наступні риси. Цехи, як правило, мають у своєму складі предметнозамкнутие ділянки, обладнання на яких поставлена по ходу типового технологічного процесу. В результаті виникають порівняно прості зв'язки між робочими місцями і створюються передумови для організації прямоточного переміщення деталей у процесі їх виготовлення.
Предметна спеціалізація ділянок робить доцільною обробку партії деталей паралельно на декількох верстатах, що виконують наступні один за одним операції. Як тільки на попередній операції закінчується обробка декількох перших деталей, вони передаються на наступну операцію до закінчення обробки всієї партії. Таким чином, в умовах серійного виробництва стає можливою паралельно-послідовна організація виробничого процесу. Це його відмітна особливість.
Застосування тієї чи іншої форми організації в умовах серійного виробництва залежить від трудомісткості і обсягу випуску закріплених за ділянкою виробів. Так, великі, трудомісткі деталі, виготовлені у великій кількості і мають подібний технологічний процес, закріплюють за однією ділянкою з організацією на ньому змінно-потокового виробництва. Деталі середніх розмірів, багатоопераційні і менш трудомісткі об'єднують в партії. Якщо запуск їх у виробництво регулярно повторюється, організовуються ділянки групової обробки. Дрібні, малотрудоемкіе деталі, наприклад нормалізовані шпильки, болти, закріплюють за одним спеціалізованим ділянкою. В цьому випадку можлива організація прямоточного виробництва.
Для підприємств серійного виробництва характерні значно менші, ніж в одиничному, трудомісткість і собівартість виготовлення виробів. У серійному виробництві, в порівнянні з одиничним, вироби обробляються з меншими перервами, що знижує обсяги незавершеного виробництва. З точки зору організації основним резервом зростання продуктивності праці в серійному виробництві є впровадження методів потокового виробництва. Масове виробництво відрізняється найбільшою спеціалізацією і характеризується виготовленням обмеженою номенклатури деталей у великих кількостях. Цехи масового виробництва оснащуються найбільш досконалим устаткуванням, що дозволяє майже повністю автоматизувати виготовлення деталей. Велике поширення одержали тут автоматичні потокові лінії.
Технологічні процеси механічної обробки розробляються більш ретельно, по зверненнях. За кожним верстатом закріплюється відносно невелика кількість операцій, що забезпечує найбільш повне завантаження робочих місць. Устаткування розташовується ланцюжком по ходу технологічного процесу окремих деталей. Робочі спеціалізуються на виконанні однойдвух операцій. Деталі з операції на операцію передаються поштучно. В умовах масового виробництва зростає значення організації міжопераційного транспортування, технічного обслуговування робочих місць. Постійний контроль за станом ріжучого інструменту, пристосувань, устаткування - одна з умов забезпечення безперервності процесу виробництва, без якого неминуче порушується ритмічність роботи на дільницях і в цехах. Необхідність підтримки заданого ритму у всіх ланках виробництва стає відмітною особливістю організації процесів при масовому виробництві.
Масове виробництво забезпечує найбільш повне використання обладнання, високий загальний рівень продуктивності праці, найнижчу собівартість виготовлення продукції.
Література: [1, с. 59-94], [2, с. 348-409]